«Три кохання» – відвертий кіноексперимент на межі еротики, іронії та кітчу

Фільм «Три кохання» (Trzy miłości) Лукаша Ґжеґожка не виправдовує себе як еротичний трилер, але натомість пропонує сміливий кінематографічний експеримент – далекий від досконалості, проте інтригуючий.

Польське кіно вже десятиліттями демонструє безпорадність у зображенні кінематографічної еротики. Вдалі приклади erotyki alla polacca можна порахувати на пальцях однієї руки. Сказати, що еротичний трилер не належить до найпопулярніших жанрів польської кінематографії, було б радше евфемізмом. «Три кохання» Лукаша Ґжеґожка цього стану речей не змінюють. І хоча у фільмі бракує відчуття загрози (що не дозволяє вважати його класичним трилером), стрічка виявляється цікавим кінематографічним експериментом, у якому психологічна драма поєднується з кемповою комедією.

Video embed

Trzy miłości (2025), reż. Łukasz Grzegorzek, oficjalny zwiastun PL, w kinach od 5 września

І ця зрада трапляється не лише з героями фільму. У «Трьох коханнях» Ґжеґожек зраджує й власний стиль, до якого вже встигли звикнути його глядачі з часів повнометражного дебюту 2016 року. Уже в «Кампері» (Kamper) режисер дистанціювався від типової для польського кіно істеричності й надмірного драматизму, розповідаючи історію молодого подружжя в кризі. У наступних роботах – «Донька тренера» (Córka trenera) та «Моє чудове життя» (Moje wspaniałe życie) – він підтверджував, що його кіно поєднує іронію та ніжність.

«Три кохання» на цьому тлі стають справжнім сюрпризом. Режисер виходить за межі власної «зони комфорту» й пропонує нам історію про токсичні стосунки токсичних героїв у токсичному світі, роблячи акцент не на емоційній правді персонажів, а на кінематографічній автоіронії. Він безсоромно експонує кітч, а екстремальні емоції й великі драми подає у відверто іронічних лапках.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Кадр з фільму «Три кохання» у режисурі Лукаша Ґжеґожка, 2025, фот. Gutek Film

Picture image

trzy_milosci_09.jpg

Цю дистанцію Ґжеґожек підкреслює вже на рівні форми. Написи, якими оформлено початок розділів фільму, виконані «квітчастим» шрифтом і нагадують палітурки дешевих любовних романів, а сцени з театрального світу додатково підкреслюють штучність і вигаданість історії. Розповідаючи про кохання трьох героїв, їхні сексуальні відчуття та емоційні розчарування, Ґжеґожек грає з кінематографічними цитатами – цього разу не з американського незалежного кіно, а з «Короткого фільму про кохання» Кшиштофа Кєсльовського, «Вікна у двір» Альфреда Гічкока та «Теореми» П’єра Паоло Пазоліні. Вуайєристичні мотиви та історія молодого спокусника, запозичені з цих стрічок, стають частиною автотематичної оповіді – відверто неповажної щодо самої себе й дистанційованої від власних драм.

Її персонажі водночас трагічні й комічні, пафосні та самоіронічні. Це особливо помітно в акторській грі Марціна Чарніка, який постійно балансує між екранною психопатією та слепстиком (жанр комедії – ред.).

Переглядаючи фільм Ґжеґожка, важко визначити, наскільки цей сумнівний гумор є свідомо сконструйованим, а наскільки –випадковим, слугуючи фіговим листком, що прикриває невимушені смішності історії. І хоча режисер безперечно пропонує нам естетико-інтелектуальну гру, важко сказати, до чого вона зрештою веде. Можливо, саме в цьому криється найбільша проблема «Трьох кохань» – це вправно зроблений, чудово знятий (операторська робота Вероніки Більскої) та блискуче зіграний (особливо Мартою Нєрадкєвіч і Марціном Чарніком) фільм, який водночас залишає після себе відчуття незначущості побаченого.

«Три кохання» у режисурі Лукаша Ґжеґожка [галерея]

Embeded gallery style

display gallery as slider

«Три кохання» справляють враження кінематографічної дотепності: з ефектними сюжетними кульбітами, кількома більш чи менш передбачуваними поворотами та виразною естетичною оболонкою - але без емоційного ядра. Те, як Ґжеґожек і його співсценаристи – Кшиштоф Бальцєвіч, Наталія Ґжеґожек і Вероніка Більска – малюють портрети трьох героїв, робить їх далекими для глядача. Психопатичний сорокарічний чоловік із незадоволеною потребою контролю, наївна й трохи претензійна акторка та юний дилер, який може запропонувати лише наркотики й власну молодість, - у «Трьох коханнях» жоден із них не викликає співчуття. Це токсичні, егоїстичні, відчужені персонажі. Їх складно підтримувати, а отже, й переживати їхні поразки чи перемоги значно важче, ніж мало би бути.

«Три кохання» стають досвідом суперечливим – сміливим, але малозалучаючим. Адже, попри те, що Ґжеґожек відверто виходить на нову для себе територію й зухвало переступає межі польського кінематографа, холодність цього фільму й іронія, що його нівелює, роблять стрічку радше випадковою екранною пригодою – на один сеанс.

«Три кохання», реж. Лукаш Ґжеґожек.

Сценарій: Лукаш Ґжеґожек, Кшиштоф Бальцєвіч, Наталія Ґжеґожек і Вероніка Більска.
Операторська робота: Вероніка Більска.
Сценографія: Мілена Чарнік.
Костюми: Ганка Подраза.
Монтаж: Лукаш Ґжеґожек, Патриція Пірог.
У ролях: Марта Нєрадкєвіч, Марцін Чарнік, Мєшко Хомка.
Прем'єра: 5 вересня 2025 року.

польські фільми