«Пан Жарівка» для когось може видатись автобіографією, для когось – задушливою сюрреалістичною казкою, і кожен матиме рацію. Дебютний комікс Войтка Вавщика – один із найоригінальніших польських графічних альбомів останніх років, тож не дивно, що його помітили навіть за океаном.
«Пан Жарівка» – перший польський комікс в історії, виданий легендарним американським видавництвом Fantagraphics. І слово «легендарний» тут цілком доречне: ось уже кілька десятиліть Fantagraphics залишається одним із найцікавіших коміксових видавництв у світі, а публікація в ньому – це майже як перепустка на Парнас незалежного коміксу. У ньому публікуються або публікувалися такі визнані майстри графічного оповідання, як Деніел Клоуз, Чарльз Бернс, Кріс Вейр, Джо Сакко чи Стен Сакай. У 2022 році до цього кола долучився й Войтек Вавщик: його «Пан Жарівка» (Mr. Lightbulb) – через чотири роки після польської прем’єри – вийшов в англійському перекладі Антонії Ллойд-Джонс, британської перекладачки польської літератури, відомої, зокрема, завдяки перекладам книжок Павла Гюлле та Ольги Токарчук. І це не остання новина: нещодавно оголосили, що найближчим часом Fantagraphics видасть ще один польський комікс – «Fungae», створений за сценарієм Войтка Вавщика та з ілюстраціями Томаша Льва Лесьняка.
Довготривалий проєкт
Войтек Вавщик, «Пан Жарівка», фот. Kultura Gniewu
«Пан Жарівка» – дебют порівняно пізній: на момент публікації Войтеку Вавщику було вже сорок. Хоча в коміксах це був його дебют, новачком він не був. Раніше Войтек зняв кілька короткометражних анімацій, працював над численними рекламами, був аніматором у таких голлівудських проєктах, як «Я, робот» і «Æon Flux», а також співрежисером повнометражного фільму «Їжак Єжи» – кіноадаптації культової серії коміксів Рафала Скаржицького та Томаша Льва Лесьняка. Попри багаторічну роботу в анімації та режисурі, Вавщик завжди насамперед хотів бути автором коміксів (не раз зізнавався, що саме комікси й привели його до анімації). Над «Паном Жарівкою» він працював багато років: перші ескізи з’явилися у 2006 році, а сама концепція – ще раніше.
Text
«Пан Жарівка» народився як ідея короткої новели – це мала бути жартівлива історія про чоловіка, який перетворюється на жарівку й допомагає іншому знайти вночі ключі від машини. І на цьому все: вона мала складатися з дванадцяти сторінок. […] З того часу, відколи себе пам’ятаю, я завжди ношу з собою скетчбук. […] У кожну вільну хвилину дістаю його, щось записую або малюю. Це щось на кшталт поєднання щоденника й записника одночасно. Тож усе почалося з тієї новели, але щойно я почав її малювати, зрозумів, наскільки ця метафора є глибокою й скільки в ній потенціалу – вона цілком могла стосуватися подій з мого власного життя. Я почав записувати в цю дивну, метафоричну хроніку певні ситуації, емоції, спогади. Закінчив я через чотири чи п’ять років – коли чернетка вже налічувала понад шістсот сторінок.
– розповідав Вавщик Міхалу Худолінському в інтерв’ю, опублікованому на сайті квартальника «Nowy Napis». Роботу над чернеткою він завершив у 2009 році, але в такому вигляді комікс, на жаль, ще не був придатним до публікації. Це підтверджували й колеги з комікс-індустрії:
Text
Під кінець роботи над «Їжаком Єжи» я показав цей свій матеріал – у кількох скетчбуках – Томку Лесьняку, і це справило на нього чимале враження. Він відчинив вікно в мене у квартирі, викурив одну цигарку, потім другу – мовчки – а тоді обернувся й сказав: «Ти маєш це видати, але мусиш усе перемалювати заново».
– згадував автор «Пана Жарівки» в розмові, опублікованій на YouTube-каналі Варшавської публічної бібліотеки.
Войтек Вавщик, «Пан Жарівка», фот. Kultura Gniewu
Вавщик дослухався до поради Лесьняка й узявся малювати все заново. Роботу він розпочав 2010 року, а завершив лише в 2017-му.
Text
Це водночас виснажувало мене й рятувало роман. Удень я знімав фільми і рекламу, а вночі та на вихідних малював «Пана Жарівку» – іноді з перервами на кілька тижнів, а то й місяців. Перерви в роботі дали змогу історії в «Пані Жарівці» дозрівати разом зі мною. Завдяки новому досвіду я вносив зміни до раніше намальованих сторінок – із часом вони здавалися мені надто наївними. Під час такого тривалого процесу в мене траплялися моменти зневіри – я не вірив у те, що роблю. Але ця історія не вигадана з нічого, тож я не боявся, що вона застаріє. Навпаки – мені справді потрібен був час, щоби втілити її як слід. Я мав подорослішати, стати мудрішим, аби вміти розповісти її точно й по-справжньому.
– розповідав Вавщик в інтерв’ю з Аґатою Напюрською, опублікованому на сайті журналу «Zwykłe Życie».
Достатній рівень виснаження
Головного героя коміксу ми вперше бачимо немовлям. Його батьки працюють без упину – вдень і вночі: батько – у пральні з прасувальними пресами, мати – на металургійному заводі (наче всупереч усталеним гендерним ролям). Першим зазнає нещасного випадку батько: його розплющує прес – і він буквально перетворюється на млинець – з того часу майже не говорить і не здатен самостійно рухатися. З того часу він проводить дні в кріслі, безперервно палячи цигарку за цигаркою. Потім черга доходить до хлопчика. Якось мати бере його з собою на завод, і там він випадково ковтає краплю розпеченої до білого металевої маси, яка випалює йому нутрощі. Після цього герой перетворюється на Жарівку – він починає світитися, щойно встромить пальці в розетку (хоча пізніше з’ясується, що це – не єдиний спосіб). Досить швидко стає ясно: ця здатність – водночас дар і прокляття. Родині й так нелегко, адже жити з чоловіком і батьком-млинцем непросто. Постійна нужда змушує матір працювати до знемоги, та навіть попри її старання вдома їдять здебільшого сосиски й плавлений сирок. Зрештою мати, виснажена понад міру, буквально ламається навпіл. Відтоді вся хатня відповідальність лягає на плечі хлопця, якому на той момент було щонайбільше кільканадцять років.
Історія Жарівки – це розповідь про життя всупереч труднощам. Попри безліч проблем і майже повну відсутність упевненості в собі, хлопцеві час від часу, часто випадково, щось вдається – і завдяки цьому він опиняється у трохи кращому місці, ніж був раніше. Жарівка вступає до ліцею, потім на художні студії, закохується, а згодом здобуває перші успіхи. Комікс Вавщика – це також історія про складний процес пристосування власної чутливості до вимог навколишнього світу. Попри те, що його незвична здатність іноді викликає захоплення або виявляється потрібною, з дитинства Жарівка частіше чує, що світиться занадто часто й надто яскраво, а головне – що обпікає (це останнє найчастіше кажуть дівчата, до яких він відчуває симпатію). Наприкінці коміксу герой частково «вигорає» – і зрештою виявляється, що таке часткове вигоряння може виявитися для нього не найгіршим варіантом: «Ця сяюча цятка – це я. Вже кілька років працюю вуличним ліхтарем. Я більше не боюся темряви. Саме завдяки їй видно, як я свічуся. Може, з одним-єдиним дротиком я вже нікого не обпечу…» – каже Жарівка-оповідач.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Войтек Вавщик, «Пан Жарівка», фот. Kultura Gniewu
Picture image
pan-zarowka3.jpg
У коміксі Вавщика не раз повторюється фраза, яку Жарівка сприймає як життєве кредо – правило, за яким варто жити: «Навіть якщо ти удаєш, навіть якщо те, що робиш, – неправда, люди все одно запам’ятають тебе за тим, що ти робив, а не за тим, ким ти був». У світі Вавщикового коміксу ця думка справджується майже буквально: бабусю героя сусідки кличуть Шолдровою, бо вона готує чудову шолдру – ковбасу в тісті; його батько – насамперед млинець, а сам він – Жарівка. Світитися для нього – обов’язок і призначення.
Приручення уявою
Батько, спресований до стану млинця, згодом підігрітий і надутий, наче скляна ялинкова прикраса, а врешті розбитий – із подібних фантазій, власне, й складається вся фабула «Пана Жарівки». Прямуючи слідами чеських сюрреалістів – як-от Яна Шванкмаєра чи Карела Чапека – Вавщик (до речі, родом із Цешина, міста майже на самому чеському кордоні) не лише уникає банальностей, а й надає своїй історії універсального звучання. Звісно, польський читач легко впізнає, що події коміксу розгортаються саме в Польщі, яка протягом двох десятиліть проходить шлях від занепаду пізньої ПНР, через важкі роки системної трансформації й гнітючої бідності – до капіталістичної реальності, де понад усе важать гроші та бажання, які за їх допомогою можна задовольнити. Казкова форма, якої Вавщик надає своїй оповіді, робить її зрозумілою для читачів у будь-якому куточку світу.
Text
…я не завжди можу перекласти для себе певні метафори… Що таке світло? Життя. Знаю, це звучить страшенно банально, але насправді воно справді є життєвою силою. Йдеться, мабуть, про те, що герой світиться – живе з усвідомленням того, що колись згасне. І водночас випромінює життєву енергію. Вона може давати світло, але може й обпікати. Це його дар і прокляття – майже як надздібності Людини-Павука. З часом герой вигорає, цієї енергії в ньому стає, можливо, трохи менше, але водночас він більше приймає те, що його оточує, краще пристосовується до реальності.
Author
«Складне й нішове медіа», «Nowy Napis», 31.03.2022
Автор коміксу вирішив, що саме метафора найточніше передає емоції. Сюрреалізм – не розумовий експеримент, а радше форма, яка допомагає йому самому впоратися з незбагненними почуттями й подіями:
Text
Я не можу втекти [...] від того факту, що сюжет витканий із справжніх емоцій і переживань. Найсильнішим серед них була хвороба обох моїх батьків – вона заповнила майже кожен куточок мого дитинства й дорослішання. Багаторічне безсилля перед такими ситуаціями спершу засмучує, потім викликає сміх, а згодом стає нормою. Аномалія, що перетворюється на нормальність, – саме це, як на мене, є сутністю сюрреалізму, який мене захоплює вже багато років.
Author
«Читаємо: “Пан Жарівка”», «Zwykłe Życie», 04.06.2018
Погано, але щиро?
На думку Вавщика, комікс як форма оповіді підходить для метафоричних, надреалістичних історій як жодна інша. Автор «Пана Жарівки» використовує його так, аби якомога більше показувати і якнайменше говорити. На багатьох сторінках коміксу ми бачимо, скажімо, як герой намагається відгородитися від світу муром. Далі – образно подана хвороба батьків вражає своєю емоційною силою й надовго запам’ятовується. А символічне ламання дротиків усередині жарівки, що поступово вигорає, – один із наскрізних мотивів, винесений навіть на обкладинку. У цьому коміксі одна метафора змінює іншу – і кожна з них намальована, а не розказана.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Войтек Вавщик, «Пан Жарівка», фот. Kultura Gniewu
Picture image
wojtek_wawszczyk_pan-zarowka_kultura_gniewu.jpg
Кажуть, що колеги по комікс-цеху – Томаш Лев Лесьняк і Міхал Шледзінський – казали Вавщику: «Малюєш погано, але щиро» або «Малюєш погано, але добре це приховуєш». Що ж, навіть якщо автор «Пана Жарівки» справді не належить до технічно найдосконаліших художників, він безсумнівно належить до найвигадливіших – тих, хто, скажімо, чудово розуміє, як креативно працювати з кадруванням. Як зазначив Марцелій Шпак у своїй рецензії, опублікованій на сторінках «Dwutygodnika», Вавщик уміє керувати ритмом оповіді, граючись ритмом кадрів. У «Пані Жарівці» він не цурається й експериментів – зокрема таких, у яких запозичує прийоми з анімації. Як він сам сказав:
Text
У випадку з «Паном Жарівкою», коли мені випадало малювати емоційно складні сцени, я мусив робити це швидко. Більшість із цих сторінок – хоч у це багато хто не вірить – були створені без підготовчих ескізів, одразу з першої лінії. Там не було жодного ретушу. Це не те, як зазвичай працюють над коміксом на потоковому виробництві: коли спершу малюється ескіз, потім додають туш, колір тощо, і кілька людей працюють над тим, аби довести сторінку до ідеалу протягом кількох днів. Деякі сторінки я створював за десять хвилин – бо мав потребу у вираженні. Вони не ідеальні, але ця історія настільки мені близька, що я не зміг би віддати її хорошому художнику, аби той намалював її за мене.
Author
«Складне й нішове медіа», «Nowy Napis», 31.03.2022
«Пан Жарівка» – комікс, сповнений суперечностей, які, зіткнувшись, утворюють щось якісно нове. Це вкрай емоційна історія, водночас побудована з великою продуманістю. Намальований поспіхом, але осмислюваний упродовж багатьох років. Сумний, та сповнений гумору. Глибоко особистий та універсальний, як справжня казка. І, нарешті: хоча це лише дебют, комікс Вавщика без перебільшення належить до найкращих, що з’явилися в Польщі за останнє десятиліття.
Переклад: Надія Кіщук
Войтек Вавщик, «Пан Жарівка»
Kultura Gniewu, Варшава 2024
Кількість сторінок: 624
ISBN: 978-83-67360-77-7
