Найвідоміший роман Тадеуша Конвіцького, бестселер самвидаву. У ньому йдеться про письменника, якому пропонують на знак протесту спалити себе перед Палацом культури і науки.
«Малий Апокаліпсис» був опублікований у квітні 1979 року як 10-й випуск самвидавного журналу «Запис» (пол. «Zapis»). Кінець 1970-х років – це час розквіту самвидаву, і «Малий Апокаліпсис», який автор писав з думкою про андеграундне, нецензуроване видання, став справжнім бестселером. До 1988 року роман перевидавали п’ятнадцять разів, а в 1980-х і 1990-х роках його переклали англійською, чеською (1981, самвидав), французькою, німецькою, данською, перською, фінською, грецькою, іспанською, голландською, норвезькою, сербохорватською, шведською, угорською та італійською мовами. Французький переклад роману склав основу для його екранізації (реж. Коста-Гаврас «Малий Апокаліпсис (фр. «La Petite Apocalypse»), 1993 рік, спільне виробництво Франції, Польщі й Італії).
Embeded gallery style
Display slider (default)
«Малий Апокаліпсис» є частиною політично-пародійного циклу Конвіцького, до якого письменник також зараховував «Польський комплекс» (1977) і «Підземну ріку» (1984). У розмові зі Станіславом Бересєм автор пояснював:
Text
Ці книжки є доказом мого вторгнення в політику, в настрої й у це все, чого я більше не міг терпіти. Водночас вони свідчать про мою раптову політизацію, при одночасному бажанні залишатися поза політикою. [...] втручання в сучасність було необхідним, щоб не казали, що я був свідком, але мовчав; що вони кладуть мою батьківщину в могилу, а я не взяв слова.
Author
Бересь, С. (1986). Півстоліття чистилища. Розмови з Тадеушем Конвіцьким. Варшава: Aneks
За свій роман Конвіцький отримав нагороду імені Мечислава Ґридзевського (за найкращу книжку польського письменника, видану в еміграції, 1979), нагороду лондонського журналу «Wiadomości» (1981), італійську Міжнародну літературну премію «Mondello» (1981).
«Ось наближається кінець світу»
Головний герой «Малого апокаліпсису» й водночас оповідач роману – письменник, ім'я якого невідоме. У романі його називають «звичайним перехожим», «кожен», «ідеальний анонім Homo sapiens», а у сприйнятті читачів він є літературним відображенням автора. Одного разу до нього приходять його друзі-опозиціонери, Губерт і Рисьо, з пропозицією спалити себе перед будівлею Центрального Комітету партії о восьмій годині вечора на знак політичного протесту (пізніше місце події змінюють на площу перед Конгресовою залою Палацу культури і науки). Смерть письменника, відомого як у Польщі, так і «де-не-де» на Заході, має шокувати людей за невисоку плату, бо, як кажуть Губерт і Рисьо, розвіюючи сумніви, втрата режисера чи композитора була б дуже сильною і малокорисною.
Звичайно, це пропозиція, від якої не можна відмовитися. Коли активісти опозиції йдуть, письменник залишає дім і починає блукати вулицями Варшави, готуючись до вечірньої події. Протягом дня він зустрічає людей із різними світоглядами. Його супроводжують собака Пікусь і Тадзьо Шкурко, молодий хлопець із провінції, письменник-початківець, який захоплено дивиться на головного героя, декламуючи уривки його прози. Згодом виявилося, що він не такий вже й молодий (близько 40 років) агент таємної служби. Зрештою, оповідач прибуває до Палацу культури і науки. Роман закінчується тим, що головний герой іде до платформи, де має вчинити самоспалення.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Кадр із фільму «Малий Апокаліпсис», режисер Коста-Гаврас, 1993, фот. Centre National de la Cinématographie (CNC)
Picture image
mala_apokalipsa_kadr_1993.jpg
Дія роману відбувається протягом одного дня, з раннього ранку до вечора, в середмісті Варшави. Про час подій нам відомо лише те, що це період Польської Народної Республіки. Однак важко визначити хоча б пору року – погода постійно змінюється: раз на небі видніються осінні хмари, іншим разом – гріє літнє сонце, а потім зненацька падає сніг. Змішування погодних умов створює атмосферу хаосу і не вислизає з-під уваги персонажів, що підтверджують слова Галини: «вони навіть розмили пори року». Сам Конвіцький казав:
Text
[Аура] в «Малому Апокаліпсисі» повністю розтоптана. Це одна пора року на всі випадки. Коротше кажучи, ми маємо картину спустошеного, зруйнованого світу, в якому нас позбавили навіть пір року. [...] Все неважливе, фальшиве, знищене – ріки, ліси, погода, календар, людська гідність.
Author
Бересь, С. (1986). Півстоліття чистилища. Розмови з Тадеушем Конвіцьким. Варшава: Aneks
Схожа ситуація й із датою, денною й річною, про яку намагається довідатися головний герой. У романі кілька разів звучать різні відповіді, чи з уст представників міліції, чи ті, які головний герой помічає на настінних календарях (22 липня 1979, 1980...), але жодній із них не можна довіряти. Як стверджує старець із примірником газети «Trybuma Ludu», вже давно в газетах дати якісь такі розчавлені». Здається, що ніхто, крім головного героя, не морочить собі голову питанням календаря, лише Служба безпеки знає відповідь і пильно її охороняє.
Зв'язок або навіть ототожнення плину часу з пропагандистськими святкуваннями досліджує Роман Бобрик у своїй статті «Телевізор в «Малому апокаліпсисі» Тадеуша Конвіцького» («Nowy Napis», 02.07. 2020). Він зауважує, що в романі різні суспільні групи святкують різні річниці одного і того ж дня, що знову ж таки вказує на суперечливість дат: «ватага підлітків» на маніфестації несе транспаранти з нагоди тридцятиліття ПНР, тому можна припусти, що подія відбувається у 1979 році; м'ясна промисловість святкує п'ятдесятиріччя ПНР, тобто це 1994 рік; тоді як міське садівництво, яке відзначає шістдесяту річницю ПНР, вже вступило в нове століття, бо ці святкування припадали б на 2004 рік. Символічно, що згідно з офіційними повідомленнями відзначають сорокову річницю Польської Народної Республіки, яка припадала на 1984 рік, – ця єдина непрямо вказана дата є чітким натяком на роман Джорджа Орвелла «1984», тобто на відомий твір про тоталітарну державу.
Варшава
Опис подій уможливлює точне відображення маршруту головного героя на карті Варшави. Помешкання письменника розташована на вулиці Новий Світ (добре знайомій і близькій Конвіцькому, який насправді жив у будинку, що прилягав саме до цієї вулиці). Після відвідування друзів-опозиціонерів він виходить із дому й за вказівкою йде на вулицю Вісляна, 63. По дорозі заходить до молочного бару «Familijny» на вулиці Новий Світ, потім сідає в автобус 155. Коли той ламається після виїзду з вулиці Тамка в районі Повісле, продовжує йти пішки, щоб нарешті знайти будинок, в якому мав зустрітися з Галиною та Надією, дівчатами «від техніки», які повинні допомогти йому підготуватися до вечора.
Далі, подорожуючи, він йде до кінотеатру «Wołga» (насправді «Skarpa»), де заслаб його друг Губерт, пізніше заходить до ресторану «Paradiz» (тобто до варшавського Cafe Paradis) на вулиці Новий Світ, 3, який у романі з'єднаний підземним переходом із сусіднім Будинком партій. З ресторану головний герой прямує до площі Трьох Хрестів, потім трамваєм їде до Центрального вокзалу (водій обіцяв підвезти його до площі Нарутовича, але забракло електроенергії), відвідує Губерта в лікарні на вулиці Очки. Далі прямує до Єрусалимських алей і завершує свою його подорож біля Палацу культури й науки.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Тадеуш Конвіцький, 1980-ті, Варшава, фот. Chris Niedenthal / Forum
Picture image
tadeusz_konwicki_portret_forum_3.jpg
Ця будівля є не лише частиною пейзажу, а й відіграє значну роль у романі. З одного боку, її видно звідусіль, вона, височіючи над містом, «викликала страх, ненависть і магічний жах», була «понищеним цвіллю й грибком громадським туалетом, покинутим на центральноєвропейському перехресті». З іншого боку, це був «вівтар для жертвоприношення», «іконостас». У розмові з Бересєм Конвіцький пояснював, що Палац культури і науки був «символом завоювання й поневолення»:
Text
Це чужий храм, який збудували, щоб лякати нас і постійно нагадувати про наше поневолення. І він виконує цю функцію, хоча люди й стверджують, що звикли до нього.
Author
Бересь, С. (1986). Півстоліття чистилища. Розмови з Тадеушем Конвіцьким. Варшава: Aneks
У романі Варшава зображена у стані агонії: тріскають труби, відключають газ, руйнується один із найважливіших мостів столиці (міст Понятовського), бракує електроенергії, в наслідок чого не їздять трамваї, а з Палацу культури і науки падає штукатурка. З одного боку, тут можна виявити елементи гротеску (особливо читаючи цей роман сьогодні), а з іншого боку, в цьому образі можна побачити ознаки повільного розпаду й краху владних структур, які невдовзі після публікації роману Конвіцького назавше втратили всі залишки суспільної довіри.
Тим більше, що у міському пейзажі стає очевидною поступова трансформація польських національних символів у радянські. Як каже оповідач, «у цих наших біло-червоних [прапорах] з роками червоного кольору поступово ставало більше, а білого менше. І тепер наші прапори теж були червоними, але з маленькою білою смужкою зверху». Така ж ситуація і з гербом на Палаці культури і науки: «наш білий орел добре тримається, бо знизу його підтримує величезний глобус, щільно обвитий серпом і молотом».
Інтертекстуальні зв’язки
Публікація роману із суспільно-політичним посланням одразу викликала у читачів запитання про зв'язки між його персонажами та реальними людьми. Коли Бересь в інтерв'ю-ріці поставив це питання автору, той обурено відповів:
Text
У цій книжці я торкнувся смертельно важливої і трагічної теми – агонії моєї країни. Чи ж мені хотілося б принагідно портретувати різні типажі?! Мабуть, там справді можна було б знайти якесь відображення безоглядності Куроня, але якби його не було на світі, то обрали б когось іншого.
Author
Бересь, С. (1986). Півстоліття чистилища. Розмови з Тадеушем Конвіцьким. Варшава: Aneks
Роками роман інтерпретували крізь політичну призму, і лише через десятиліття почало розкриватися його літературне багатство. Оксюморонна назва «Малий Апокаліпсис» («Це глузлива назва», – сказав Конвіцький, – «[...] натякає на нашу «розмазаність», на нашу польську двозначність») викликає асоціації з «Апокаліпсисом» святого Івана Богослова – найвідомішим твором, в якому потрактовано візію кінця світу. У романі Конвіцького є звернення не лише до цієї книги Біблії, а й до інших мотивів – до самої подорожі героя-оповідача, яка має завершитися публічною смертю і яку можна порівняти з Хресною дорогою Христа. Текст прямо підштовхує до такого тлумачення, коли герой-оповідач стверджує: «Я наполегливо йтиму цими станціями страждань, які мені призначив таємничий Ареопаг бунтівників». Юдою в цій історії може бути Тадзьо Шкурко, який у ресторані «Парадиз» передає письменника в руки таємних служб, виправдовуючись: «У мене немає срібняків у кишені. Мій гонорар становитиме п’ять сторінок прози, якщо дорогою не вкрадуть теми». Тадзьо, який за оповідачем носить каністру з бензином, також є уособленням Симона Киринейського, який допомагав Христу нести хрест, й іронічним втіленням святої Вероніки, яка витерла Христові обличчя: «Я мав би витерти твоє обличчя хустинкою. Але в мене немає хустинки», – безпорадно визнає Тадзіо. Крізь призму Біблії теж потрактовано сім цитат, які декламує «хлопець з провінції», як і вся сцена в ресторані «Парадиз», що нагадує візію Страшного суду. Сама назва «Парадиз» також може бути натяком на біблійний рай (фр. Paradis означає «рай»).
Picture display
standardowy (864px desktop)
Кадр із фільму «Маленький Апокаліпсис», режисера Коста-Гавраса, 1993, фот. Національний центр кінематографії (CNC)
Picture image
mala_apokalipsa_12_nowe_kadr.jpg
Серед найважливіших інтертекстуальних натяків у «Маленькому Апокаліпсисі» – вищезгаданий «1984» Орвелла. Подібність між романами очевидна як на рівні реалій показаного світу, так і в їхніх основних посланнях. Це переважно історії про країни, де реальність формує партія, яка має повноту влади. В обох творах персонажі не впевнені щодо дати, а належною одиницею вимірювання часу є виконання визначеного урядом плану, (насправді, у ПНР це був п'ятирічний план). Дії відбуваються у великих містах, де всюдисущою є таємна служба. Спільних елементів також достатньо в детальних описах допитів і навіть в іменах персонажів – Орвелівського Вінстона Сміта й Рися Шміта Конвіцького. Бобрик детальніше аналізує ці зв'язки у статті «Конвіцький та Орвелл… (інтертекстуальні з’язки в «Малому Апокаліпсисі»), («Nowy Napis», 12.03. 2020) і зазначає, що хоча між творами обох письменників є багато подібностей, це абсолютно різні романи:
Text
Якби [...] ми розглядали роман Конвіцького лише як дублювання схем, окреслених автором «Колгоспу тварин», твір був би значно спрощений. Конвіцькому, однак, вдалося не лише надати своєму твору локального колориту, а й зробити його [...] твором [...] більш неоднозначним і вбудованим у ширший літературний контекст.
Читання «Малого Апокаліпсису» крізь інтертекстуальну призму значно збагачує твір і не вичерпує його інтерпретацій.
Гротеск
У 1979 році роман Конвіцького був сміливою критикою влади, викриттям лицемірства й надзвичайно точним діагнозом реальності. Однак через роки після публікації його політичне послання є фактично незрозумілим для нових поколінь. Конвіцькому, який писав із думкою про самвидав, не треба було використовувати метафори, щоб відповідати вимогам цензури, а для вираження крайніх суджень вдавався до гротеску. Цей гротеск проявляється в гіперболі (катастрофічний характер внутрішніх переживань головного героя), повторах (багаторазове згадування про мелодію «На сопках Маньчжурії», яка фоново звучить) чи в абсурдності зображених подій (реальне розмірковування над пропозицією самоспалення). Він також помітний у стилі оповіді, який поєднує поетичну та розмовну мови, й у структурі твору, де описи подій перериваються есеїстичними й різними за змістом фрагментами, наприклад, про метод позбавлення від лупи або роздуми про похмілля. Однак, згідно з принципами гротеску, це лише спотворювало реальність, а не співтворило фікцію (як стверджує Лі Байрон Дженнінґс, «там, де з’являється справжнє відчуття неправдоподібності, воно затінює гротескний ефект» (цитовано за П. Канецьким).
Сьогодні, на відміну від 1970-х і 1980-х років, світ роману радикально відрізняється від нашої повсякденності. Незважаючи на свою політичну неактуальність, його прочитання вражає і спонукає до роздумів про стан суспільства і нас самих.
Джерела:
Bereś, S. (1986). Pół wieku czyśćca. Rozmowy z Tadeuszem Konwickim. Warszawa: Aneks.
Bobryk, R. (2020). Telewizor w „Małej apokalipsie” Tadeusza Konwickiego. Czytelnia, nowynapis.eu.
Bobryk R. (2020). Konwicki i Orwell… (nawiązania intertekstualne w „Małej apokalipsie”). Czytelnia, nowynapis.eu.
Konwicki, T. (2001). Mała apokalipsa. Oprac. Kaniecki, P. Wrocław: Wydawnictwo Ossolineum.
