Спочатку роман мав називатися «Три покоління» — це відсилало до героїв, які репрезентують різні генерації: Іґнація Жецького, Станіслава Вокульського та Юліана Охоцького. Через ці постаті Прус зіставляє різні світоглядні позиції та ідеї XIX століття, показує їхнє зіткнення з брутальною реальністю, а також суспільні й звичаєві зміни, що відбулися в Польщі під час поділів. Хоча Жецький і Вокульський, керуючись романтичними ідеалами, долучилися до повстанської боротьби, це не принесло їм ані визнання, ані пошани, а поразка визвольних повстань лише посилила репресії з боку держав-загарбниць. Старий прикажчик Жецький, попри плин років, і далі був зачарований постаттю Наполеона як уособленням революційних ідеалів і вірив, що рід Бонапартів поверне Польщі незалежність, однак його надії так і не справдилися. Після падіння Січневого повстання натомість набули популярності позитивістські концепції — праця як основа основ, органічна праця, розвиток науки, емансипація жінок і євреїв. Проте «Лялька» показує, що й ці постулати не знаходили реального втілення: допомога найбіднішим з боку Вокульського мала лише тимчасовий характер, а аристократія й найбагатші верстви суспільства не цікавилися долею тих, хто не належав до їхнього класу. Дії небагатьох ідеалістів не змінювали ментальності жодної суспільної групи, і хоча кожна з них по-своєму мусила боротися за виживання, ця боротьба лише поглиблювала поділи, замість того, щоб, згідно з ідеями позитивістів, єднати.
