Чи можемо сьогодні ще говорити про достовірні джерела знань у світі, де будь-який зміст змінюється під потрібну оповідь, а зображення генерується алгоритмом? У своїй книжці Вероніка Ґенсіцька ставить питання про межі довіри, автентичності та вигадки – й відповідає на них за допомогою образів, що балансують між гумором і тривогою.
У перенасиченій інформацією реальності, де межі між новинами, рекламою та вигадкою дедалі частіше стираються, усе важче знайти джерела, яким можна беззастережно довіряти. Традиційні форми передачі знань, такі як енциклопедії, здається, втрачають свій колишній авторитет. Водночас у сучасному світі зростає потреба в перевіреному й достовірному змісті. Саме в цьому внутрішньому конфлікті й закорінений проєкт Ґенсіцької.
Брехня в ім’я правди
Picture display
standardowy (864px desktop)
Вероніка Ґенсіцька, «Jungftak», із циклу «Енциклопедія»; колаж, фотографія; 2023–2025, фот. Galeria Jednostka
Picture image
jungftak_gesicka_weronika_27_1.jpg
В основі проєкту Ґенсіцької лежить захопливе й маловідоме явище – умисне внесення вигаданих статей до енциклопедій, словників та лексиконів. Ця практика, що виникла ще в ХІХ столітті, слугувала редакторам своєрідною «пасткою» для недобросовісних видавців. Якщо конкурентне видання незаконно копіювало зміст і відтворювало також вигадану статтю, це ставало беззаперечним доказом плагіату в суді. Такі фальшиві записи зазвичай майстерно маскувалися – стилістично не відрізнялися від справжніх, змішуючи правдоподібні елементи з цілковито фантастичними.
На основі цих вигаданих дефініцій Ґенсіцька створила власну «енциклопедію» – добірку кількох сотень статей, які проілюструвала зміненими фотографіями зі стоків та зображеннями, згенерованими штучним інтелектом.
Образи й парадокси
У пресрелізі до книжки зазначено, що мисткиня звернулася до конкретних публікацій – часто придбаних на інтернет-аукціонах – аби дістатися до джерел фальшивих статей. Віднайдені матеріали вона трансформувала у візуальні оповіді. Відштовхуючись від них, вона створила візуальні оповіді. Кожна створена нею ілюстрація – це своєрідний фотографічний «доказ» існування.
Embeded gallery style
display gallery as slider
Створені образи балансують між пастишем і документальністю. Часто вони витримані в естетиці ретро й нагадують кадри зі старих шкільних підручників. Їхня сила полягає саме в тому, що вони виглядають «надто правдоподібно», аби бути вигаданими, й водночас нерідко містять елементи абсурду, які підважують їхню достовірність.
Приклади? Вигаданий птах Юнґфтак, самець якого мав лише одне праве крило, а самиця – ліве, тож літати вони могли тільки в парі. Або «пивна катастрофа» в Болдоку – буцімто подія 1904 року, коли діжки з пивом зруйнували міські вулиці та вбили собаку. Ґенсіцька сприймає кожну з цих історій як відправну точку для створення зображень настільки переконливих, що глядач починає губитися: де закінчується реальність, а де починається вигадка.
У розмові з Анною Дідух для «Przekrój» мисткиня так описала свій творчий метод:
Text
Статті, знайдені в старих енциклопедіях, ставали своєрідними промптами для штучного інтелекту. Процес виглядав так: я аналізувала результати, які генерувала AI за заданими мною темами, аби з-поміж кільканадцяти тисяч зображень відібрати кількадесят найбільш влучних. Розрив між енциклопедичним описом і тим, що пропонувала штучна інтелігенція, часом був колосальний. Найкращий приклад – вигаданий вид птахів, описаний у словнику Вебстера «New Twentieth Century Dictionary», виданому 1943 року. За наведеною там дефініцією, самець і самиця мають лише по одному крилу, і лише з’єднавшись певною кісткою, здатні літати. Штучний інтелект не зміг упоратися з настільки абстрактною візією.
Author
Анна Дідух, «Правда й вигадка енциклопедії», Przekroj.org, дата публікації: 13.06.2024
Штучний інтелект і нові форми нарації
«Encyklopedia» («Енциклопедія») – найновіший розділ у творчості Вероніки Ґенсіцької, присвячений переосмисленню історії фотографії та візуальних архівів. Кураторка й теоретикиня фотографії Шарлотта Коттон у тексті, що супроводжує світлини, підкреслює, що мисткиня вже багато років працює з на перший погляд «невинними» матеріалами, розкриваючи приховані в них напруження та механізми контролю. Так було, зокрема, в серіях «Traces» (2015–2017) та «Smash» (2019–2021).
У серії «Traces» Ґенсіцька працювала з американськими рекламними світлинами 1950–60-х років, втручаючись у них делікатно, часто з елементами сюрреалізму. Знімки ідеальних родин чи ідилічних домашніх сцен набували метафоричних і буквальних деформацій, що натякали на тріщини в суспільних наративах норми. У серії «Smash» вона зверталася до зображень катастроф, досліджуючи естетизацію трагедії в медіа.
Embeded gallery style
display gallery as slider
В «Енциклопедії» Ґенсіцька зробила крок далі – вона не лише маніпулює архівними зображеннями, а й нерідко створює їх з нуля. За допомогою інструментів штучного інтелекту мисткиня візуалізує явища, які раніше були неможливими для споглядання. «Енциклопедія» – це також розповідь про креативність в епоху машин.
Коттон зазначає, що «Енциклопедія» – це бачення майбутнього, в якому митці стають творцями альтернативних реальностей, а нові технології дають їм змогу відновлювати раніше замовчувані наративи. Водночас ця візія не позбавлена тривоги. Книжка Ґенсіцької є застереженням перед втратою стабільності знань і фактів у світі, де все може бути сфабриковане.
Покази та визнання
Picture display
standardowy (864px desktop)
Вероніка Ґенсіцька, «Енциклопедія», фот. Galeria Jednostka
Picture image
encyclopaedia_jpg-8.jpg
Проєкт «Енциклопедія» було представлено в березні 2024 року в Мадриді в рамках заходів, присвячених польському головуванню в Раді ЄС у 2025 році. Виставка відбулася в мадридській галереї i23 у межах фестивалю Ellas Crean і привернула значну увагу іспанської публіки. Експозицію організовано у співпраці з Інститутом Адама Міцкевича.
У червні 2025 року на Фотофестивалі в Лодзі книжку визнали Фотографічною публікацією року. Журі обґрунтувало свій вибір так:
Text
За надзвичайно важливу в сьогоднішньому світі оповідь – розповідь, що підкреслює силу й відповідальність слова, крихкість зображення та потребу закріплювати його значення в спільному досвіді. За блискуче видання та легкість, з якою порушено фундаментальні теми. Окремі оплески мисткині – за піонерський підхід і послідовність у художній практиці, за створення публікації, яка, здається, вичерпно розкриває тему використання генеративних зображень.
Окрім самих зображень та концепції книжки, варто відзначити також дизайн видання, виконаний Анетою Ковальчик. Як і попередня книжка Ґенсіцької «Traces», «Енциклопедія» є привабливим і захопливим об’єктом. Увагу привертають деталі – тиснення на обкладинці, кольорова форзацна сторінка. Усе разом, зокрема завдяки більшому формату, нагадує старий підручник або атлас.
У пошуках опори
Picture display
standardowy (864px desktop)
Вероніка Ґенсіцька, «Енциклопедія», фот. Galeria Jednostka
Picture image
encyclopaedia_jpg-3.jpg
Проєкт Ґенсіцької – це не просто художня гра з формою, а критичний погляд на механізми, що формують наше уявлення про знання, і спроба відповісти на запитання: чи можлива сьогодні довіра до будь-якого джерела знань?
У світі, де кожну інформацію можна змінити, а зображення згенерувати алгоритмом, «Енциклопедія» Ґенсіцької є водночас застереженням і як запрошенням до роздумів. Це художня спроба окреслити нову епістемологію – засновану на усвідомленні фікції, іронії та постійній перевірці правди. Хто знає, можливо, вже за кільканадцять років саме так виглядатимуть підручники для покоління, вихованого алгоритмами?
Зображення: Вероніка Ґенсіцька
Есе: Шарлотта Коттон
Дизайн книжки: Анета Ковальчик
Редакція фотографій: Вероніка Ґенсіцька, Катаржина Сагатовська, Анета Ковальчик, Ґжеґож Космала
Формат: 225×300 мм
Кількість сторінок: 252
Мова: англійська
Наклад: 1500 примірників
Переклад: Надія Кіщук
