Послідовність сцен, а також напівказковий (чи радше жахливий) фінал, нагадують найрадикальніші кінематографічні кадри Голокосту – передовсім з «Kornblumenblau» Лєшека Восевича і «Зони інтересу» Джонатана Ґлейзера. У цьому, мабуть, не було б нічого поганого, якби ця зміна стилю й тону не сприймалася як цинічний хід, покликаний «обтяжити» розважальний фільм. Ніби Голокост мав додати серйозності й мистецької вагомості.
В інтерв'ю, що передували прем'єрі фільму, Ян Голоубек відкрито зізнався, що його фільм має на меті нагадати глядачам про незасвоєні уроки європейської історії. Але, переглядаючи «Дикий, дикий Схід», важко встояти перед враженням, що він сам використовує мотив Голокосту доволі корисливо й ефектно. Знятий з розмахом, з прекрасною грою акторів, і майстерно інсценізований фільм Голоубека, з одного боку, підтверджує масштаб його режисерського таланту, а з іншого, залишає післясмак зозчарування. Балансуючи між серйозністю та гумором, між мораліте й кінематографічною грою в стилі Тарантіно, Голоубек створив внутрішньо надломлений і морально неоднозначний фільм.
Переклад: Тарас Лильо
Дикий, Дикий Схід. Режисер: Ян Голоубек. Сценарій: Александра Такуска. Оператор: Бартломей Качмарек. Художник-постановник: Марек Варшевський. Костюмерка: Вероніка Орлінська. Монтаж: Рафал Листопад. У ролях: Ітай Тіран, Роберт Вєнцкевич, Йоанна Куліґ, Пьотр Троян, Яцек Белер, Яцек Коман, Ян Бюлов, Маґдалена Ружчка. Прем'єра: 21 вересня 2026 року.
