Як польське кіно полюбило книжки

ciemno-prawie-noc.jpg, default, Кадр з фільму «Темно, майже ніч», реж. Борис Ланкош, 2019, фот. Adam Golec/Aurum Film/Kino Świat

#кіно

#мова і література

Польське кіно та література не були такими близькими впродовж десятиліть. Мода на екранізацію літературних творів полонила малі й великі екрани, а її апогей ще попереду. Чим пояснити це кінематографічне зацікавлення літературою? Що може народитися від цього зв’язку?

Тривалий час її не було на екранах або з'являлася на них дуже спорадично. Останніми роками сучасна польська література починає задавати тон польському кінематографу.

Книжкова хвиля

Video embed

CIEMNO, PRAWIE NOC (Dark, almost night) - międzynarodowy teaser filmu Borysa Lankosza

У березні 2019 року на екрани вийшов довгоочікуваний фільм «Темно, майже ніч» режисера Бориса Ланкоша – гнітючий трилер за мотивами прози Йоанни Батор, а також «Чорний мерседес» Януша Маєвського за його романом, а у 2021 році – «Хай не залишиться слідів» Яна П. Матушинського (за мотивами твору Цезаря Лазаревича).

Далі був проєкт фільму «Злий» Маріуша Палея за культовим романом Леопольда Тирманда, екранізація реп-оповіді Дороти Масловської у фільмі «Інші люди» (режисерка Олександра Терпінська) та ідея зняти фільм під назвою «Чи Бог простить сестрі Бернадетті» Бориса Ланкоша за мотивами однойменного резонансного репортажу Юстини Копінської. Якщо додати до цього підготовлені екранізації романів Лукаша Орбітовського та Якуба Жульчика, а також серіали-екранізації романів Войцеха Хмеляжа, Ремігіуша Мруза, Вінсента В. Северського та Щепана Твардоха, ми отримаємо тісне партнерство, яке поєднує кіно та серіали з новітньою польською літературою.

Video embed

Pokot - zwiastun

І хоча самі екранізації, звичайно, не є чимось новим, масштаб інтересу до літератури як прототипу кіноісторій вражає. Тим паче, що останніми роками сучасна проза важко пробивалася на екрани. Потрібен був художній і касовий успіх фільмів Аґнєшки Голланд «Покот» (в українському прокаті – «Слід звіра») за твором Ольги Токарчук, Войцеха Смажовського «Під міцним янголом» (за Єжи Пільхом) і «Зерно правди» Ланкоша (за Зиґмунтом Мілошевським), щоб переконати польську кіноіндустрію, що сучасну польську літературу не тільки варто читати, а й мати від неї зиск.

У тому, що література володіє маркетинговим потенціалом, переконалися й інші автори: продюсери «Дивізіону 303» (в українському прокаті – «Дивізіон надії»), які скористалися популярністю книжки Аркадія Фідлера, а також Кася Адамик, чий «Амок» торкався книжкового скандалу за участю Крістіана Бала. Автори біографії Міхаліни Віслоцької навіть у назві посилалися на її класичну працю «Мистецтво кохання», а ажіотаж, який супроводжував прем’єру «Останньої сім’ї» Яна П. Матушинського про сім’ю Бексінських, підсилювала дискусія про раніше написану чудову книжку Магдалени Ґжебалковської.

Голод за романом

Picture display

standardowy (864px desktop)

фот. прес-матеріали Wydawnictwo Literackie

Picture image

maslowska_inni_ludzie_m.jpg

Далі було ще кілька цікавих екранізацій літературних творів. Наприклад, «Інші люди» Олександри Терпінської за мотивами реп-роману Дороти Масловської. Терпінська, випускниця режисури Сілезького університету в Катовіцах, ще до свого повнометражного дебюту стала відомою як авторка з чітким стилем й оригінальною кінодикцією. Її короткометражки «Свято мертвих» чи «Америка» викликали емоції. У них були бунтарство, сила та кінематографічний стиль, кульмінацією якого став фільм «Найкрасивіші феєрверки ever», варіація на тему нагородженого в Каннах «Випадку» Кєсльовського.

Великі сподівання були пов'язані і з підготовкою іншої постановки: фільмом «Злий» за романом Леопольда Тирманда. Про його екранізацію говорили роками, особливо голосно у 2013 році, коли освітлений успіхом «Польсько-російської війни…» Ксаверій Жулавський мав екранізувати «Злого». «Ми перетворюємо старовинну скарбничку на сучасний iPad», - сказав режисер в одному інтерв'ю. Сценарій уже був написаний, але фільм так і не реалізували. У 2019 році тема екранізації кримінального роману понад 60-річної давності вкотре стала актуальною...

Picture display

standardowy (864px desktop)

Польський прозаїк, публіцист і музичний критик Леопольд Тирманд під час Фестивалю джазової музики, 1957 р., фот. PAP / Tadeusz Kubiak

Picture image

tyrmand_pap.jpg

Сьогодні цінують переважно літературні новинки, досі не розкриті теми та молоді таланти. Щоб використати їхній потенціал, компанія «Studio Мunka» навіть організувала програму, яка об’єднала молодих кінематографістів із молодими письменниками, що мало зміцнити зв’язки між двома видами мистецтва. Але й без цього молоді зірки польської літературної сцени привертають увагу кінематографістів, про що свідчить екранізація романів Якуба Жульчика («Пагорб псів») та Лукаша Орбітовського («Інша душа»).

Правда екрану

Не тільки художню літературу визнають режисери. Через те, що кілька років тому на книжковому ринку вдалося створити моду на польську (і не тільки) літературу факту, то й творці кіно охоче поглядають у її бік.

Плодом такої співпраці стала екранізація репортажу Цезаря Лазаревича «Нехай не залишиться слідів», відзначеного премією «Nike» 2017 року. У творі йдеться про Ґжегожа Пшемика, якого до смерті забила поліція у травні 1983 року. Режисер – Ян П. Матушинський, один із найталановитіших молодих польських режисерів, автор знаменитої «Останньої сім’ї».

У своєму повнометражному дебюті Матушинський розповідав про сім’ю Бексінських. Він не екранізував книжку Магдалени Ґжебалковської, але коли його фільм вийшов на екрани, популярність біографії «Бексінські. Подвійний портрет» посприяла його глядацькому та медійному успіхам. Цього разу Матушинський звертається безпосередньо до літератури факту, і попри фінансові труднощі фільм «Нехай не залишиться слідів» (сценарій написала Кая Кравчик-Внук), здається, був приречений на успіх.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Кадр із фільму «Зерно правди» Бориса Ланкоша, фот. рекламні матеріали / Next Film

Picture image

Kadr z filmu "Ziarno prawdy" Borysa Lankosza, fot. materiały promocyjne / Next Film

Борис Ланкош також планував екранізацію відомої книжки нон-фікшн за мотивами одного з найвідоміших репортажів останніх років Юстини Копінської «Чи Бог пробачить сестрі Бернадетті» – історії про насильство, яке зазнали вихованці одного з дитячих будинків, яким керують черниці. Режисер вже екранізував «Реверс» Анджея Барта, «Зерно правди» Зигмунта Мілошевського та «Темно, майже ніч» Йоанни Батор.

Королі серіалу

Picture display

standardowy (864px desktop)

«Хилка – зникнення», фот. рекламні матеріали

Picture image

chylka-zaginiecie-tvn-remigiusz-mroz-serial-player.jpg

Звертаючись до літератури факту, польське кіно наслідує американських творців серіалів. Впродовж кількох сезонів на малих екранах все частіше з’являються фільми, зняті за мотивами репортажів чи мемуарів. Досить згадати «Дівчат із Данбері» Пайпер Керман, екранізація яких реалізована в серіалі «Orange is the New Black» – одному із найбільших хітів Netflix, про «Високі вежі» Ловренса Райта, який став основою для чудового серіалу «The Looming Tower», і про «Втечу з Даннемора» Майкла Бенсона, за мотивами якої знято один із найвідоміших серіалів останніх років.

Польський серіал також прислухається до літературної моди. Їхня увага щоразу більше зосереджена на жанрових хітах. Лише за 2018 рік були екранізовані романи Якуба Жульчика («Засліплені вогнями»), Вінсента В. Сіверського («Нелегали») та Ремігіуша Мруза («Хилка»). У наступні роки на екрани вийшли серіали за мотивами романів Щепана Твардоха («Король») і Войцеха Хмеляжа («Зміїне кубло»).

Picture display

standardowy (864px desktop)

Обкладинка книжки «Зміїне кубло», Войцех Хмеляж, 2017, фот. Mateusz Skwarczek / Agencja Gazeta

Picture image

wojciech_chmielarz_MateuszSkwarczekAG2017_okladka.jpg

Польські виробники серіалів (особливо з полиці «преміум-класу») роблять ставку на жанрову літературу щонайменше з двох причин. По-перше, це її популярність: детективи Ремігіуша Мруза є одними з найбільш читаних книжок у Польщі, а шпигунські трилери Вінсента В. Сіверського потрапили на вершину польського списку бестселерів. Також успішно продавався роман «Засліплені вогнями», який став основою для найвідомішого серіалу останніх років.

Тому не дивно, що виробники серіалів хочуть скористатися популярністю цих видань. Звертаючись до перевірених історій, вони мінімізують ризики. Водночас гарантують собі інтерес із боку ЗМІ та залучають до перегляду авдиторію, яка читала ці книжки.

Для серіалів преміум-класу важливий також престиж, який приписують літературі в Польщі та якого не має телевізійний серіал. Звертаючись до резонансних книжкових хітів, продюсери гарантують своїм серіалам впізнаваність і… німб шляхетності.

Але телебачення також може багато чого запропонувати літературі. Насамперед у сфері маркетингу. У випадку екранізацій літературних творів у форматі серіалів існує зворотний зв’язок – слава письменника сприяє просуванню серіалу, а успіх останнього стає успіхом самого автора. Серіал гарантує впізнаваність у головній течії поп-культури, а автори екранізованих романів можуть легко розширювати коло своєї майбутньої авдиторії. Це добре знають видавці, які під час прем’єр серіалів зазвичай випускають нові видання своїх книжок в обкладинках, зображення яких пов’язані з образами їхньої екранізації (див. перевидання «Засліплених вогнями» чи «Нелегалів»).

Літературний стримінг

Після успіху американської версії «Homeland» Гідеон Рафф, автор чудового ізраїльського твору, за мотивами якого було знято серіал, пожартував, що писати щось на івриті страшно, тому що хтось одразу хоче це екранізувати. Сьогодні подібні думки можуть висловлювати автори польських популярних романів, які стають годувальниками індустрії серіалів.

Якщо польський кінематограф, заснований на культі авторського кіно, ніколи так і не розвинув традиції створення детективів, фільмів жахів чи сенсаційних фільмів, то література не лише створила таку школу, а й виховала велике гроно читачів окремих нараційних жанрів. І сьогодні саме вона задає тон виробництву серіалів.

Picture display

standardowy (864px desktop)

«Нелегали», фот. Piotr Litwic/матеріали преси Canal+

Picture image

nielegalni_canalplus.jpg

Не тільки в Польщі. Літературний голод також відчувають творці з решти Європи та за океаном. Це значною мірою пов’язано з підвищеним попитом на оригінальні історії, який підсилила багатолітня боротьба за душі і гаманці передплатників. Традиційні телемережі конкурують з кабельним ТБ, HBO бореться з Showtim, AMC, FX чи зі Starz, а полем найжорстокішої ринкової боротьби стає ринок стримінгових платформ, де Hulu, Amazon та інші гравці підточують гегемона – Netflix.

Усе це дозволяє серіалам стати популярним товаром. Тому що саме популярні серіали переконують глядачів купувати саме цю підписку, а не іншу. А оскільки кіноіндустрія не встигає постачати потрібну кількість цікавих ідей, виробники звертаються до літературних хітів.

У салонах серіалів

Особливо це роблять ті виробники, які борються за елітного глядача. Не випадково саме HBO, телебачення, яке роками асоціюється з престижем, стоїть за двома серіалами Жана-Марка Валле, знятими за мотивами двох популярних романів: «Велика маленька брехня» Ліян Моріарті та «Гострі предмети» Ґілліан Флінн. А його найбільший суперник, Showtime, реалізував чудову екранізацію «Патріка Мелроуза» за романом Едварда Сент-Обіна.

AMC, один із телеканалів-лідерів із показу серіалів останнього десятиліття, також знайшов свою літературну нішу. У співпраці з BBC America він багато років знімає серіали за романами Джона Ле Карре. Після успіху «Нічного адміністратора» режисерки Сюзанни Бір АМС зняв «Маленьку барабанщицю» режисера Пака Чхан Ука.

Живі класики

Video embed

Sherlock: Series 4 Teaser (Official)

У той час як інтерес до літературних екранізацій на американському телебаченні є наслідком постійного попиту на серіали, на старому континенті літературні серіали виконують ще одну функцію. Вони дають можливість подолати бар’єр локальності й відкрити двері для глобальної авдиторії.

Такі британські виробники як BBC, Chanel4 з ITV попереду не випадково регулярно виводять на екран літературну класику. Популярність літературних прототипів і героїв, які є частиною світової поп-культури, підвищує їхні шанси на ринковий успіх. Таким чином на британських телеекранах один за одним з'являються Шерлок Голмс (у виконанні Бенедикта Камбербетча), комісар Пуаро (Джон Малкович) і комісар Мегре (Ровен Аткінсон).

Англійські мовники давно навчилися популяризувати свою культурну спадщину і водночас продавати її, про що свідчить той факт, що експорт британських серіалів приносить понад мільярд фунтів стерлінгів прибутку щорічно.

Родинне срібло

Video embed

GOMORRA - LA SERIE trailer (Sky Atlantic)

Сьогодні по стопах англійців йдуть виробники з інших європейських країн. Італійці вперше підкорили світ чудовою «Гоморрою» за мотивами прози Роберто Савіано, а далі пропонують нові екранізації літературних хітів – роману «Моя неймовірна подруга» Елени Ферранте та детективів Донни Леон, іспанці створили «Собор біля моря» за Ільдефонсо Фальконесом і «Кокаїновий берег» за Начо Карретера. Раніше відбулася прем’єра німецького «Парфумера» за романом Патріка Зюскінда, а французи у 2018 році презентували серіал «Пурпурові ріки» за романом Жана-Крістофа Гранже, екранізацію якого раніше демонстрували на екранах кінотеатрів.

Порівняно з західними конкурентами польські мовники є дещо обережнішими. Вони шукають надійних інвестицій, а не шансу на шалений міжнародний успіх.

Екранізації польських серіалів роблять із розрахунком на місцеву авдиторію. Можливість вийти за межі Польщі — це шанс літературних хітів знайти своїх читачів в інших географічних широтах. Екранізація у форматі серіалів нагороджених премією Букера «Бігунів» Ольги Токарчук або популярних романів Станіслава Лема, безперечно, мала б шанс на міжнародний успіх. Але чи можуть сьогодні польські мовники – фінансово і ментально – дозволити собі таку конкуренцію? Радше – ні. Принаймні поки що.

Мова Ukrainian

література

кіно

екранізація літератури