Від диких кресаних до сонних куяв'яків. Панорама польських танців
Яким був танець кашубських піратів і підгальських розбійників? Culture.pl пропонує огляд польської народної хореографії з багатовіковою історією: енергійні танці в тісних хатах і піруети посеред гірських вершин, сумні куяв’яки, шалені дини та трансові обереки.
Підгалля: танцювальні герці
У гірському Підгаллі традиційні танці – навприсядки, зі стрибками у вовняних штанях, а також бої на сокирах-чупагах – були демонстрацією спритності, сили та темпераменту гуралів. У давні часи розбійники танцювали, де тільки могли: на скалі, на високогірному пасовищі… Що вище, то краще. Для цього їм не потрібен був великий простір чи спеціальне місце в корчмі, аби спонтанно виконувати гуральські стрибки, вистачало лише кобзи, гуслів та чупаги. Кажуть, що музика в гуралів у крові, а танець у ногах. Станіслав Іґнацій Віткевич, вражений гуральськими танцями, писав:
Ніщо не може зрівнятися з силою, пристрастю та запалом цього романсу, вираженого через танець.
Знавець Татр і Закопаного Титус Халубінський із захопленням зазначав:
Мабуть, у цьому танці є щось одержиме. У ньому і дикість, і первісність, а скільки в ньому польоту, швидкості, фантазії, темпераменту, стихії! Що роблять танцюристи? Вони все швидше і швидше тупотять по колу, ритм танцю пришвидшується, музика зависає на струнах тоненьким писком. Татранський розбійник (harnaś) безупинно кружляє навколо своєї чупаги. У нього свій, особливий ритм у цій музиці. Молоді пастухи (juhasi) свистять на пальцях, зупиняються. Стають у три пари один навпроти одного, з присядки підстрибуючи один до одного. Простягають озброєні палицями руки, імітуючи поєдинок. Знову шикуються в шеренгу, тупотять – темп пришвидшується, атмосфера напружується. Щомиті хтось із них високо підстрибує. Коло замикається, музика стає шаленою, напрочуд швидкою. Пастухи оточують розбійника, який, потрапивши в глухий кут, вириває із землі чупагу і піднімає її високо над головою. Пастухи присідають, простягнувши до чупаги палиці. Музика зупиняється, і разом із нею на піку швидкості й шаленства обривається танець.
Picture display
standardowy [760 px]
Колектив «Сілезія» («Śląsk») – танцює «збуйницького», фот. Jan Morek / Forum
Історія традиційних танців на Підгаллі налічує п'ять століть. Описаний Халубінським «збуйницький» – це відомий чоловічий танець, войовничий, який імітує боротьбу з розбійниками, захист стада. Водночас гуральський танець має в собі полум’яність і любов, це танець флірту, залицяння, коли партнер кружляє партнерку. Також важливим елементом гуральського танцю є «кресаний» («krzesany»), тобто рух, коли однією ногою наче викрешуть іскри з іншої.
Утнути «голубця» в Кракові!
У шляхетські двори й на театральні сцени він потрапив прямо із танцювальних вечорів у селах під Краковом. Темпераментний, жвавий краков'як (його ще називають «міяним», «пшебєганим», «суваним», «дрептаним») зазвичай починався заспівом, який швидко й ритмічно переходив у характерний для танцю галоп із численними поклонами, підскоками й притупами. Не було би краков’яка без голубця – енергійної акробатики в повітрі, що складається зі стрибків із витягнутою вгору рукою і одночасним з’єднанням ніг. Характер танцю прекрасно показав Владислав Реймонт у романі «Селяни»:
Яких тільки танців вони не витанцьовували! Краков'яки, веселі, бурхливі, що обривалися короткими дзвінкими нотами, оздоблені грайливими приспівками, мов вишиваний пояс, сповнені сміху та захвату, весільного завзяття й буйної, здорової, зухвалої молодості, кумедних пустощів, стрибків і кипіння молодої крові, яка прагнула кохання (переклад Марії Пригари).
Своєю назвою цей один із п’яти національних танців завдячує знаменитій опері Яна Стефані «Краков’яки та гуралі», яку в варшавському Національному театрі поставив Войцех Богуславський 1 березня 1794 року (незадовго до присяги Тадеуша Костюшка).
До танцювального жанру краков’яка зверталися багато композиторів, зокрема: Фридерик Шопен («Краков'як для фортепіано з оркестром» op.14), Іґнацій Падеревський («Фантастичний краков'як») і Кароль Шимановський («Краков'як для фортепіано»).
Достойні вівати: гордість Великої Польщі
Танець віват – це фольклорна візитка Великопольщі. Існує багато різновидів вівата, в основі якого прості рухи – ходіння, біг, приставний крок, кружляння. Ритм і темп танцю міг відрізнятися залежно від місцевості, але саме з вівата починалася кожна важлива урочистість та сільська забава.
Проф. Ядвіґа Собеська у своєму коментарі до перевидання книжки Яна з Домахова Бзденґи «Біскупяни» зазначає, що віват був показовим танцем не для окремих пар, а для всіх пар, які танцювали одночасно:
Танець відбувався так: перед хором стає хлопець [...], натхненно заводить віватну мелодію, її відразу ж підхоплюють решта юнаків і хор. Потім танцюристи підбігають до дівчат, які сидять на лавах вздовж стін і з якими вони попередньо домовилися [...], і, кланяючись, запрошують їх до танцю. Хлопець правою рукою бере дівчину за талію, а у витягнутій трохи вперед лівій руці тримає праву руку партнерки. Спочатку всі пари рухаються дрібним кроком по колу проти годинникової стрілки за ведучою парою. Друга частина – швидке кружляння. Хлопець обома руками обіймає дівчину за талію (на весіллі наречений робить це через білу весільну хустку), вона тримає його за плечі чи талію. Кожна пара обертається праворуч. Після виснажливого кружляння необхідно відпочити – повторюється спокійне ходіння, а потім знову друга частина – кружляння.
Крім популярних віватів, жителі Великої Польщі також залюбки танцюють... «векселі» (при кожній зміні мелодії танцівники міняються партнерками), «цеґложі» (характерна особливість – партнери почергово і ритмічно плескають собі та один одному в долоні) і «пшодки» (тут головна роль відведена найстаршим гостям).
Сонні куяв’яки
Спокійний, настроєвий танець виконують із легким обертанням і періодичним притупом. Кажуть, що мелодія цього танцю схожа на куявський пейзаж – широка і спокійна. Рухи повільні та плавні, пари злегка погойдуються та вишукано обертаються. Зазвичай сонний куяв’як закінчував танцювальний вечір.
Настроєвий і ліричний куяв’як дебютував на сільських танцях ще в 1827 році, а три роки потому танець дочекався професійної музичної обробки. Його називали «ксебкою» (через обертання ліворуч), повільним або сонним куявяком. Після «ксебки» наставала черга на дещо швидшу «одсібку» (обертання праворуч), її танцювали у спокійному темпі по колу. За зміну темпу і напряму руху відповідав ведучий або весільний дружба.
Видатний етнограф Оскар Кольберґ зауважував, що танцювальні рухи в куяв’яку повільні, плавні, статечні, а інколи навіть меланхолійні, тужливі. Пари спокійно обертаються і злегка погойдуються. Цьому танцю не притаманні розмашисті рухи й стрибки. Пік популярності куяв’яка припав на межу XIX-XX століть.
Шалені дини з Мазовії
Цей танець нагадує контрданс. Його виконували розташовані навхрест чотири пари, коли запрошене товариство вже добре розтанцювалося й жадало подальшої забави. Іноді, як читаємо у праці проф. Ланґе, в поспіху можна було збитися з кроку. Коли темп виявлявся занадто швидким, танцювальна трійка розпадалася під сміх і вигуки глядачів. Це була кульмінація всієї танцювальної забави.
Трель мазурки
Жвава, темпераментна, швидка, ковзна. Мазурка – це танець контрастів, який вважають одним із найскладніших польських народних танців. Своєю назвою він завдячує польському регіону Мазовія. Лише наприкінці XVI століття мазурка стала танцем шляхти, який незабаром почав асоціюватися з патріотично-рицарською ідеологією і швидко набув популярності в Європі. Польські мазурки знають і танцюють у всьому світі, їх творив Шопен і Шимановський, виконувала відома танцівниця Піна Бауш.
Проте дослідник сільського фольклору, художник і етнограф Анджей Бєньковський нагадує, що мазурки — це музика й танці кріпаків, тобто невільників, а ритм мазурки — це ритм селянської праці. Один із сільських музикантів розказував:
На селі під ритм мазурки молотили ціпами зерно та сікли капусту (ось чому селяни так майстерно вміли барабанити та підспівувати). Музиканти часто грали навіть під час жнив, щоб було легше косити, або акомпанували теслям під час будівництва хат. Кожен музикант прикрашав мелодію по-своєму, я, наприклад, слухав птахів – солов’їв і жайворонків, а потім грав ці трелі в мазурках.
Кашубія: танець морських хвиль
Імітація праці шевця, морських хвиль, радості рибалок після вдалого улову й обрядів зустрічі весни – ось джерела натхнення для численних традиційних кашубських танців. В Кашубії танцювали «цепож» і «трояк» (під час молотіння зерна), «дзеки» (імітація піратських боїв), рибальський «куфлож» (його завжди танцювали в деревняках і з кухлем пива в руках), весняні «марешки» та розмашисті «коседери», які кашуби вважають своїм національним танцем.
Вони танцюють його витончено, велично, гордо; з притупом у двотактному ритмі. Пари рухаються по колу проти годинникової стрілки, можуть вишиковуватися у ефектні фігури (хрест, звізда) або, взявшись за руки, об’єднуватися в шеренги.
На кашубському узбережжі здавна знають і охоче танцюють чарівну «марушку», улюблений танець стародавніх мореплавців, що прийшов зі Скандинавії, а також знаменитий «волток» – морський танець, у якому руки імітують рух хвиль неспокійного, бурхливого моря.
Сілезькі липки, мітли та сонечка
Пригляньмося тепер до Сілезії. Тут танцюристи стають у дві шеренги один проти одного, а той, кому забракло партнера, отримує мітлу. Решта учасників танцюють по колу з підскоками та обертаннями. Фольклористи називають цю танцювальну забаву «мьотлож» (пол. miotła «мітла»), ми ж запрошуємо вас подивитися ще один традиційний танець Сілезії — «ліпка-слонечко» (липка-сонечко).
Шалений оберек
Оберек є одним із найпопулярніших традиційних танців рівнинної Польщі. Його танцюють переважно в Мазовії та на Радомщині. У різних записах і в працях Оскара Кольберґа збереглося близько тисячі стародавніх мелодій обереків, а сучасні дослідники сільського фольклору постійно натрапляють на нові.
Оберек танцюють легко, гнучко, плавно, човгаючи ногами по паркету під життєрадісну музику тридольного розміру. Раніше вважалося, що хорошим танцюристом є той, хто вміє дрібними кроками танцювати розмашистий оберек із чаркою на голові. Крім того, характерною особливістю обереків є веселі обов'язкові радісні підскоки, ритмічні прогини в боки, притупи і шалене, стрімке обертання по колу. Перші згадки про танець датовано XVII століттям.
Найшвидші в Польщі: курпєвські «повольняки»
Шанувальниця «повольняка», танцівниця Йоанна Сасіновська зауважує:
Повольняк не танцюють, повольняк пурхають.
Танцюристи «літають» по танцювальному майданчику. У першій частині пари крокують злегка накульгуючи, тупотять на місці, а потім, коли вже мають перед собою більше простору, музика змінюється, і вони починають стрімко крутитися. Після кожного обороту чоловіки стають на одне коліно.
Крім повольняків, на курпєвських забавах охоче танцювали дівочі «коники» (мабуть, найдавніший курпєвський танець, який виконували дівчата в колі), «фафури» (легкий, як колихання банта на вітрі), чуттєві та еротичні «журавлі», а також «вирваси» чи «старі баби», які супроводжували піснями.
Час на полонез
Огляд польських танців завершуємо елегантним полонезом – бальним танцем, з якого починали найважливіші урочистості. З огляду на його характер, цей танець ще називають «ходзоним», «пєшим», «лажоним», «хмєловим», «генсім» або «стародавнім». Хоча він асоціюється із шляхетськими дворами, його коріння – у народній культурі. Станіслав Виспянський у п’єсі «Весілля» писав:
Така у мене виходить драма, грізна, велична, плавна як полонез.
Полонез – танець-хоровод, всі рухи плавні і гармонійні. Найкрасивіші полонези створив Фридерик Шопен.
Джерела: "Taniec Górali Podhalańskich", автор Krzysztof Trebunie-Tutka, TVP Kraków, www.promni.pl/podhale, www.taniec.fit.pl, muzykatradycyjna.pl, taniectradycyjny.pl, Dom Tańca, Muzyka Odnaleziona, portal Polska Tradycja,"TAŃCE KASZUBSKIE", фрагменти опрацювання Pawła Szefki, oprac. AL
Переклад: Тарас Лильо
[{"nid":"5415","uuid":"2bac71b5-1a2d-4daf-8655-b487c5b92def","type":"article","langcode":"uk","field_event_date":"","title":"\u0425\u0442\u043e \u0434\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u0443 \u043c\u0456\u0436\u0432\u043e\u0454\u043d\u043d\u0456 \u0440\u043e\u043a\u0438","field_introduction":"\u041f\u0440\u0438 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0446\u0456\u0457 \u0431\u0443\u0434\u044c-\u044f\u043a\u043e\u0433\u043e \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441\u0443 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0442\u043e\u0440\u0438 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0440\u0456\u0448\u0438\u0442\u0438, \u0447\u0438 \u0434\u043e \u0439\u043e\u0433\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0445\u043e\u0434\u0438\u0442\u0438 \u0432\u0456\u0434\u043e\u043c\u0456 \u0430\u0440\u0442\u0438\u0441\u0442\u0438, \u043f\u0435\u0434\u0430\u0433\u043e\u0433\u0438, \u0441\u043f\u0435\u0446\u0456\u0430\u043b\u0456\u0441\u0442\u0438 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u0456\u0439 \u0433\u0430\u043b\u0443\u0437\u0456 \u0432\u0438\u043a\u043e\u043d\u0430\u0432\u0441\u0442\u0432\u0430, \u0442\u0435\u043e\u0440\u0435\u0442\u0438\u043a\u0438 \u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u043a\u0440\u0438\u0442\u0438\u043a\u0438, \u0456\u0441\u0442\u043e\u0440\u0438\u043a\u0438 \u043a\u0443\u043b\u044c\u0442\u0443\u0440\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0434\u0430\u0432\u0446\u0456, \u043c\u0435\u043d\u0435\u0434\u0436\u0435\u0440\u0438 \u0442\u0430 \u0456\u043c\u043f\u0440\u0435\u0441\u0430\u0440\u0456\u043e? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.\r\n","field_summary":"\u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.","topics_data":"a:1:{i:0;a:3:{s:3:\u0022tid\u0022;s:5:\u002259608\u0022;s:4:\u0022name\u0022;s:13:\u0022#\u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0430\u0022;s:4:\u0022path\u0022;a:2:{s:5:\u0022alias\u0022;s:14:\u0022\/topics\/muzika\u0022;s:8:\u0022langcode\u0022;s:2:\u0022uk\u0022;}}}","field_cover_display":"default","image_title":"","image_alt":"","image_360_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/360_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=Y426YMKN","image_260_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/260_auto_cover\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=rE5dWx1O","image_560_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/560_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=9yq7BcBm","image_860_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/860_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_Bvc6jzn","image_1160_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/1160_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_x7yCcjs","field_video_media":"","field_media_video_file":"","field_media_video_embed":"","field_gallery_pictures":"","field_duration":"","cover_height":"249","cover_width":"330","cover_ratio_percent":"75.4545","path":"ua\/node\/5415","path_node":"\/ua\/node\/5415"}]