ЩО РОБИТЬ СВІТ, ДОКИ ЧЕКАЄ КІНЦЯ
Миє вікна.
Щоб краще бачити те, що втрачає.
Впорядковує домашню бібліотеку. Виймає
книжку за книжкою. Гортає. Ставить назад.
Витирає з усього пил. Життя
накопичує пил. Щоправда, й про смерть кажуть так само: з пилу
постали і в пил обернемось… Ви знаєте.
Вмикає пилосос. Доки він реве, можна й собі
поревіти досхочу. Прибирати і плакати, як робила моя мати.
Що ще робить світ?..
Перевіряє дитячі домашні. Пече
торт із залишків печива.
Лише прості речі рятують.
Вигадує собі собак і гуляє з ними старими вулицями.
Передивляється фільми, які вже бачив. Усі йому до вподоби. Там
цілуються, уявіть лиш – цілуються, ходять по парку, сидять на лавках.
Читає Посібник із садівництва і Листи до Луцілія.
Зависає у неті.
Розгортає альбоми: ось тут..
мені чотири, тут ми всі разом одного літа в Созополі.
Довго пришиває якийсь ґудзик.
Заточує олівці, ламає і знову заточує.
Потім довго лежить у темряві й думає:
лише б не рахувати чисел,
лише б не рахувати,
лише б…