Критика Вайди романтичного imaginarium у його фільмах мала трагічну красу. Автор «Каналу» ставився до романтизму як до своєї спадщини, глибоко інтеріоризованої, приборканої та близької. Він сам був її рабом і послідовником, і це довів, наприклад, у фільмі «Пан Тадеуш».
У своїй автобіографії він згадував:
Знадобилися (…) десятиліття, щоб я зрозумів: тим, що шукаю, є для мене та моїх батьків всеосяжний «Пан Тадеуш». Тоді, працюючи над цим фільмом, я поринув у життєдайну течію минувшини, яку шукав…»
Вирушаючи до кінематографічного Сопліцова, Вайда використав класичні методи образотворчості. Він зробив двір центральною фігурою свого фільму. Так режисер звертався до романтичної традиції, яка вбачала у дворі польську батьківщину. Для Вайди шляхетський дім став центральною фігурою та символом певної ідеї польськості та національного етосу. Маєток Вайди – той із стрічок «Пан Тадеуш», «Березина» чи «Панни з Вілька» – це Едем, до якого немає повернення, міфологізована країна, за якою тужать його герої і де вони можуть знайти глибоку правду про себе.
Діти революції
Одним із найчастіше використовуваних у польському кіно романтичних мотивів була революція. Йшлося про Французьку революцію, що започаткувала на Заході епоху модерного часу, а також про революцію 1905 року та Краківське повстання 1846 року. Саме Французька революція стала темою одного з найвідоміших фільмів Анджея Вайди «Дантон», знятого у Франції, про який Кристина Ларс писала:
«Дантоном» Анджей Вайда зіпсував настрій французам і всім, хто трактував Велику французьку революцію як святий зразок боротьби за кращий світ. Міф 1789 року – плакатний оптимізм «Марсельєзи» – режисер піддав суворій іронічній ревізії. Адаптувавши на потреби сценарію твір Станіслави Пшибишевської, він наповнив його запахом крові та жахом братовбивчої боротьби.
Розказуючи про суперництво Дантона і Робесп’єра, Вайда показував руйнівну силу революції, а також вічний конфлікт між прагматизмом та ідеалізмом, причини якого не такі очевидні, як може здаватися. Режисер знову взявся за романтичну тематику і спробував пояснити сучасність («Дантона» було знято після введення воєнного стану в Польщі), уважно вдивляючись у минуле.
Польський месіанізм