Слухняна і корисна — витоки жіночої освіти | Article

Слухняна і корисна — витоки жіночої освіти

uczennice_gimnazjum_zenskiego_zofii_kudasiewicz-koltoniakowej_polona.jpg, default, Учениці Жіночої гімназії Зофії Кудасевич-Колтонякової у Варшаві, 1924-1925, фот. Національна бібліотека Polona

#спадщина

#мова і література

#суспільство

Не стільки навчання, скільки виховання — щоб стати доброю дружиною, гарною матір’ю і праведною громадянкою. Цінувалися не так знання, як навички: шиття, приготування їжі, ведення домашнього господарства та вміння подобатися чоловікові. Чого ще навчали дівчат, перш ніж їхня присутність у шкільних класах перестала викликати подив?

Якби вас попросили намалювати людину, яка займається наукою, якої статі була б ця людина? Чоловічої? Ви належите до більшості, хоча це не привід для гордості. Жіночої? Лише 28 % респондентів зробили б так само. І це непоганий результат, враховуючи, що в 60-х роках ХХ століття лише 1 % людей малював жінок-науковиць. Описуючи цей досвід в есе «Невидимі жінки», Кароліна Кріадо Перес стверджує, що з віком гендерні стереотипи стають сильнішими, а закріплюються вони, зокрема, в шкільних підручниках. Бразильська журналістка і феміністка також звертає увагу на те, що ще на початку ХХІ століття в американських підручниках з історії чи політології жінки в середньому з’являлися лише на кожній десятій сторінці. Ситуація, ймовірно, виглядала б інакше, якби ще недавно жінкам не доводилося видавати себе за чоловіків, щоб навчатися (як Зофія Стриєнська), а дівчаткам не прищеплювали думку про те, що вони повинні перш за все навчитися «мистецтву подобатися чоловікові» (як вимагав Руссо).

Picture display

standardowy (864px desktop)

Село Сухеднюв: 7-класний жіночий пансіон, 1908-1920, фот. Станіслав Санецький / Національна бібліотека Polona

Picture image

suchedniow_kielce_pensja_polona.jpg

У Польщі серйозно почали обговорювати питання освіти дівчат, коли країна почала зникати з карти світу. До ідей Просвітництва, які закликали жінок до активної участі в громадському житті, додали гасла боротьби з чужоземними впливами, а отже — громадянського та патріотичного виховання. Освітньої реформи було недостатньо. Перш за все, потрібно було змінити ментальність суспільства. Як жінок «вводили» до шкіл, і чи працювала ця теорія на практиці?

Домашня грайливість

Picture display

standardowy (864px desktop)

Практичні заняття: учениці шиють вручну та на машинках «Зінґер», 1925-1939, фот. www.audiovis.nac.gov.pl (NAC)

Picture image

maszyna_kobiety_nac.jpg

В епоху Просвітництва педагогічні погляди європейців формували Франсуа Фенелон і Жан-Жак Руссо. Перший був архієпископом і вірив у виховання в дусі християнства. Незважаючи на це, він виступав проти відправлення дівчат до монастирських шкіл або пансіонів. Жінки, як особи, які мають вплив на найближчих чоловіків, повинні були бути лагідними та розуміючими, а також володіти практичними знаннями, необхідними для ведення домашнього господарства (науками письма, читання, арифметики, управління майном). І саме вдома, під наглядом матері, мала відбуватися їхня освіта. Подібної думки дотримувався і англійський філософ Джон Локк. Він розглядав дитину як чистий аркуш, який слід заповнити чеснотами, а в матері бачив учительку правди й слухняності. Дівчатам він рекомендував танцювати, а з огляду на їхню шкіру — не проводити занадто багато часу на свіжому повітрі.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Учениці Жіночої школи сільського господарства Великопольської сільськогосподарської палати у Віткові, 1919-1939, фот. www.audiovis.nac.gov.pl (NAC)

Picture image

uczennice_1919_nac.jpg

На обох учених посилався Руссо, але хитро обходив християнські цінності і, на відміну від Фенелона, пропонував заохочувати в жінці грайливість (звісно, тільки по відношенню до її чоловіка). Прикладом для наслідування могла бути Софія, героїня педагогічного трактату «Еміль, або Про виховання» — майбутня дружина, мати й господиня дому. Марнославна та покірна. Варто додати, що праці всіх трьох мислителів стосувалися лише аристократії, дівчат з нижчих верств вони не брали до уваги.

І Фенелон, і Руссо не написали нічого нового про освіту жінок, тому Польща тим більше могла скористатися їхніми порадами. Шанувальником першого, наприклад, був Іґнацій Красіцький. Він визнавав лише домашнє виховання, а адаптуючи присвячений навчанню дівчат англійський номер журналу «The Spectator» у польському «Моніторі», пропустив уривок про інтелектуальний розвиток, натомість зосередився на рукоділлі. Потрібними вважалися навички шиття, вишивання, приготування їжі, домашньої переробки продуктів.

Дій як поляк

Picture display

standardowy (864px desktop)

Юзеф Пешка, «Адам Казімєж Чарторийський», 1791, фот. Національний музей у Варшаві

Picture image

peszka_adam_kazimierz_czartoryski.jpg

Думки Фенелона також поділяв Адам Казімєж Чарторийський. Князь підтримував не дуже популярну на той час ідею про інтелектуальну рівність жінок і чоловіків. Він бачив необхідність виховання добрих дружин, матерів і громадянок. Вимагав для них уроків польської мови, історії та національних традицій, щоб вони могли передати знання та цінності наступним поколінням. Він рішуче виступав проти популярної на той час світської освіти з гувернантками-іноземками, хоча сам швидко забував про свої слова, адже саме таке навчання забезпечив своїм дітям (детальніше згодом). Недарма його називали першим реформатором жіночого виховання в Польщі. Створена у 1773 році Комісія національної освіти (KEN) вже за рік доручила Чарторийському нагляд за приватною освітою. Незабаром він оголосив правила функціонування як чоловічих, так і жіночих закладів.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Варшава, жіночий пансіон, маївка, групове фото учениць і вчителів, 1906 рік, фот. Національна бібліотека Polona

Picture image

warszawa_pensja_zenska_polona.jpg

Раніше свій проєкт реформ подав, зокрема, Францішек Бєлінський. Його пропозиції, спочатку надіслані анонімно в 15 листах, здалися Комісії цікавими, тому вони знайшли відображення в підготовлених постулатах. Молодий землевласник пропонував освіту для всіх соціальних верств з урахуванням обох статей. Він вважав, що дівчата з нижчих станів повинні вміти рахувати, писати, а особливо читати, «адже це заняття відверне їх від менш пристойних розваг». Шляхетним дівчатам, своєю чергою, слід навчатися вдома, а новинкою мали бути уроки риторики, щоб «замість гострих і порожніх розмов вони могли вести уважні та корисні бесіди». Комісія також використала ідеї Авґуста Сулковського — було запроваджено

три рівні освіти, а на найнижчому етапі допускалося спільне навчання хлопців і дівчат.

Хоча остаточні регулювання KEN, написані Чарторийським, були дещо неясними і містили ряд повторів, про що згадують авторки книги «Освіта жінок, жінки в освіті», найважливішим було те, що вперше в історії Європи на загальнодержавному рівні було зроблено спробу впорядкувати питання освіти дівчат. І хоч спроба була не зовсім вдалою… Точно вдалося одне: привернути увагу до освітніх потреб ігнорованої доти половини суспільства.

П’яна гувернантка і фанданго в габіті

Picture display

standardowy (864px desktop)

Графиня Зофія Замойська, уроджена Чарторийська, XIX століття. Мєчислав Ксеняк: Резиденція князів Чарторийських у Пулaвах, фот. wikimedia.org

Picture image

zofia_zamoyska_wikipedia_.jpg

У мемуарах XVIII і XIX століть можна знайти яскраві описи того, якою насправді була освіта дівчат. Як мало теорія відповідала практиці, відчула на собі Зофія Замойська, уроджена Чарторийська. Донька реформатора, як і він сам, навчалася під наглядом іноземних гувернерів, і згадувала це не найкращим чином. Французької мови, катехізму, історії та географії її навчала мадемуазель Петі — шанована і вже немолода вчителька. «Гувернантки в ті часи мали необмежену владу», — писала Зофія в своїх мемуарах. Вона нарікала на відсутність уроків польської мови, «бо через це я ніколи не могла добре висловлювати своїх думок».

Ці скарги поділяла й Клементина Гоффманова, уроджена Таньська — одна з перших польських письменниць, яка жила зі своєї творчої та педагогічної роботи:

З дитинства звикнувши навчатися всього французькою мовою, я виросла у хибному переконанні, що для жінки абсолютно неможливо написати лист або що-небудь інше польською[…].

Варто пам’ятати, що Гоффманова, будучи палкою прихильницею жіночої освіти, водночас поділяла думку про підлеглість жінки чоловікові.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Учениці на практичних заняттях на кухні під час приготування їжі, 1919-1939, фот. www.audiovis.nac.gov.pl (NAC)

Picture image

uczennice_podczas_zajec_praktycznych_nac.jpg

Інші вихователі молодої Чарторийської теж не були ідеальними:

Я вчилася англійської в англійки, дружини камердинера, дуже обмеженої, грубої, часто п’яної. У мене був хороший учитель гри на фортепіано, який іноді мене бив, і я дуже плакала, але він добре навчав, і я стала б хорошою музиканткою, якби раніше не занедбала цей талант.

Попри те, що освіта Зофії не відповідала заявам її батька, вона виросла соціально активною патріоткою. Саме це і було головною метою KEN — виховати громадян, які відродять польську державу.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Ленчиця, жіночий пансіон, листівка, 1914, фот. Національна бібліотека Polona

Picture image

leczyca_pensja_zenska_polona.jpg

Для жінок важливими виявилися постанови Комісії національної освіти (KEN) щодо функціонування парафіяльних шкіл і приватних навчальних закладів. У правилах перших не було ні заборони, ні вимоги відвідування дівчатами, що сприймалося як заохочення. Дітей виховували відповідно до демократичної ідеї рівності всього суспільства, особливу увагу приділяли гігієні тіла, забороняли фізичні покарання, вводили нагороди за успіхи в навчанні.

Зазирнемо до щоденника Генрієтти Блендовської, уродженої Дзялінської, яка спочатку навчалася в монастирі візиток.

Монахині крім релігії, історії, географії, граматики, англійської, італійської та французької мов, викладали музику, гру на фортепіано, арфі, спів, танці — за бажанням учнів. У габіті черниця менуету, алеманди, матлота навчала, а навіть з гірляндою та кастаньєтами звивалася у фанданго.

З уроків танців, безсумнівно, був би задоволений Локк. Однак незабаром родина Генрієтти почала наслідувати французькі ідеї: «Тим часом ми з братом бавилися, адже мати почала виховувати мене в дусі Руссо, дозволяючи повну свободу — навчатися чи ні».

Зі щоденника учениці

Picture display

standardowy (864px desktop)

Учениці п’ятого класу, 1910, фот. Адам Бадзян / Національна бібліотека Polona

Picture image

uczennice_klasy_piatej_polona.jpg

Безсумнівною заслугою князя Чарторийського було впорядкування діяльності пансіонів та взяття їх під державний контроль. У виданих 10 травня 1775 року «Правилах для вчителів і вчительок пансіонів», які надала Комісія національної освіти, було визначено поняття пансіону («кожен будинок, у якому молоді особи обох статей сплачують річну плату за проживання і покривають всі витрати, необхідні для освіти»), віковий

діапазон (6-16 років) та кількість учнів (до 10 у Варшаві, до 12 поза нею). Було заборонено змішане навчання та оголошено навчальну програму. Хоча дозволялося вивчення іноземних мов (французької, німецької), основою було досконале знання рідної мови. Крім того, викладали арифметику (майбутні господині мали знати, як вести домашнє господарство), національну історію, «таланти» (уроки танців та музики за згодою батьків). У вільний час рекомендували рух на свіжому повітрі, але помірний, щоб уникнути «надмірного потіння».

Дотримання правил Комісії в пансіонах було різним, але принаймні дбали про те, аби підтримувати їх видимість. Гелена Дунінувна, майбутня письменниця і громадська діячка, згадувала:

Керівниця суворо дотримувалася форми нашого шкільного одягу і не дозволяла жодного проблиску фантазії у нашому вигляді. Ми мали гладко зачесані голівки, скромні коси, опущені на спину або зібрані «в корону»; жорсткі, високі комірці на синіх формах; довгі рукави; чорні смугасті панчохи; камлотові чорні фартушки з шлейками та черевики з високими халявами, застебнуті збоку на опуклі круглі ґудзики.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Picture image

bratne_uczennice_polona.jpg

Рівність статей не поширювалася на уроки латини — вони були зарезервовані лише для хлопців, що унеможливлювало отримання повної середньої освіти дівчатами та вступ до університету. Хлопцям викладали малювання від руки, тоді як дівчат навчали архітектури, щоб полегшити їм «планування зручних будинків і господарських будівель». Вперше було чітко сформульовано завдання жінок:

[…]Жінки не створені для того, щоб бути пасивною частиною народу, вони також мають борг громадянства перед Вітчизною: як дружина, як мати, як доброчесна сестра можуть зміцнити свого чоловіка, сина, брата у шляхетному способі мислення та заохотити до найславніших вчинків[…].

У період Варшавського герцогства в жіночі школи ввели основи астрономії, каліграфію та епістолографію, уроки виховання дітей і етикету. Обов’язковим був вступ до агрокультури. Випускниці здобували знання про ґрунти, навчалися вирощувати овочі та фрукти, розводити тварин, консервувати продукти та пекти хліб.

Під час створення освітніх правил для дівчат також подбали про відповідну літературу. KEN постановила, що кожен пансіон повинен мати бібліотеку, в якій зберігатимуться французькі, німецькі та кілька польських книг. Окрім загальних праць з історії, географії та мистецтва, збірок віршів та байок Красіцького, педагогічних публікацій Фенелона, драм Мольєра, Корнеля, Расіна та Вольтера, рекомендували мати книги, написані жінками, зокрема маркізою де Ламберт (порадники для матерів) та мадам де Бомон (авторка зміненої і популярної нині версії казки «Красуня і Чудовисько»). Мадемуазель Петі читала Зофії Чарторийській уривки з «Тисячі і однієї ночі». Пізніше додали «Згадку про добру матір» Клементини Таньської — твір, заснований на науці Католицької церкви, тогочасний книжковий бестселер. Звісно, було заборонено любовні романи, які були визнані морально шкідливими, а уроки історії розпочиналися з історії Святого Письма.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Учениці першого класу в Радомі, 1900, фот. Національна бібліотека Polona

Picture image

uczennice_klasy_pierwszej_w_radomiu_polona.jpg

Нарциза Жміховська, одна з перших феміністок у Польщі, писала:

У мене повно мудрих і серйозних книг. Історія Польщі Рюльєра, історія Франції Сеґюра, життя Наполеона Тіссо послідовно мене захоплюють. Крім того, я ще багато читаю італійською та англійською. І мені здається, що якщо це триватиме довше, я стану вченою; це було б справді смішно...

Національний дух, сформований у пансіонах, пережив поділи Польщі. Зузанна Рабська, головна ініціаторка Товариства польських бібліофілів, яка дебютувала в літературі у шістнадцять років, у своєму щоденнику зазначала, що за часів Польського Королівства підпільні школи для дівчат стали «одним із живих протестів проти освітньої політики Апухтіна». У Варшаві їх діяло понад десяток:

Керівники дбали про добір учителів, про патріотичну атмосферу і не боялися величезних труднощів, а навіть втрати свободи, щоб уберегти молодь від російської отрути, яка поширювалася в урядових школах. [...] Ми ніби займалися рукоділлям, кроєм, вишивкою, малюванням, моделюванням з глини, а фактично слухали лекції першокласних викладачів і викладачок, відданих справі освіти.

Якщо ще за часів Просвітництва хтось мав сумніви, чи варто відправляти дівчат до шкіл, то в Польському Королівстві освіта жінок вже була очевидною — принаймні на початковому рівні. Що стосується вищої освіти, жінкам довелося запастися «крилами» (заняття в підпільному університеті, відомому як «Летючий», проходили в різних квартирах), грошима (щоб мати змогу навчатися за кордоном, як Марія Склодовська-Кюрі) і терпінням (наприкінці XIX століття польки могли відвідувати лекції в Яґеллонському університеті, але спочатку лише як слухачки; повноправними студентками вони стали лише після відновлення незалежності).

Джерела:

«Kufer Kasyldy, czyli wspomnienia z lat dziewczęcych», wybór D. Stępniewskiej i B. Walczyny, Варшава 1974;

K. Dormus, A. Włoch, J. Wojniak, «Edukacja kobiet, kobiety w edukacji», Краків 2017;

M. Janicka, «Edukacja kobiet na ziemiach polskich na przełomie XVIII i XIX wieku», Варшава 2017;

Carolina Criado Perez, «Niewidzialne kobiety. Jak dane tworzą świat skrojony pod mężczyzn», Краків 2020.

Переклад Марії Шагурі

Мова Ukrainian

фемінізм

жінки