Слідами декадентів. Модні місця епохи «Молодої Польщі»
Межа XIX-XX століть була часом народження не тільки багатьох важливих течій у філософії та мистецтві, а й змін у способі життя. Саме декаденти періоду «Молодої Польщі» запровадили моду на відвідування кав’ярень і музеїв, мандрівки на природі, задумливі блукання містом чи горами. Пройдімося їхніми слідами.
Рубіж століть завжди є важливим моментом в історії культури. Йому надають символічного значення, сприймають його як до важливого повороту, що викликає страхи й надії, надихає на переоцінки та народження нових течій у філософії, мистецтві й науці. Не інакше було і на межі XIX-XX століть.
У західній частині Європи кінець XIX століття приніс відносну політичну стабільність, а також величезні соціальні й технологічні зміни, спричинені промисловою революцією. Створення великих заводів і фабрик, а також розвиток залізниць, що полегшували подорожування та сприяли динамічному розвитку міст, де вирувало культурне й мистецьке життя. Великі зміни в технологіях, винаходи, інноваційні концепції щодо виробництва та способів роботи змінили спосіб життя, але також і мистецтво. Художники шукали нові засоби виразності, відходячи від традиційних способів зображення; народився імпресіонізм, а потім таємничий символізм із використанням знаків і метафор, течія, яка найкраще відображала стан тривоги перед новою епохою, репрезентуючи духовність та емоції того часу.
Хоча такі загальноєвропейські концепції розвивалися й на польських землях, та на створене тут мистецтво сильно впливала бездержавність поляків. Не дивно, що теми, пов’язані з намаганнями відновити незалежність, усе ще пронизували мистецтво. Крім того, через розбіжності в політиці загарбників, на польських землях був не тільки різний рівень свободи, а й різні ідеї щодо розвитку мистецтва. Тож новий спосіб життя і творчого самовираження поширювався тут з перервами та нерівномірно. Саме завдяки ліберальній політиці австрійської влади культурною столицею Польщі на межі ХІХ-ХХ століть став Краків, невелике на той час місто з приблизно 80 тисячами мешканців. Хоча тут не розвивалася промисловість і Краків був досить відсталим в економічному відношенні, в місті були чудові умови для розвитку культури. Тут діяли мистецькі школи, університет, польські театри й громадські організації. Ця атмосфера відносної свободи приваблювала митців, науковців, інтелектуалів, а також харизматичних діячів, які оживляли місцеве мистецьке життя.
Picture display
standardowy [760 px]
Пасаж Миколая (Миколаща) у Львові, 1910 р., фот. Національний цифровий архів/https://audiovis.nac.gov.pl
Промислова революція докорінно змінила форму міст, які перестали бути лише місцем проживання, а й стали простором для соціальної активності та різноманітних заходів.
Міське товариське життя перемістилося з приватних салонів до кав’ярень. Тепер вони стали місцем суспільної діяльності – від політичних дискусій через мистецькі демонстрації до світських фліртів і алкогольних застіль. Важливим елементом життя кав’ярні було читання газет і часописів: на зламі століть вони були особливо популярні, причому не тільки суспільно-політичні, а й культурно-мистецькі. Краківський тижневик «Życie» деякий час очолював Станіслав Пшибишевський, натомість Влодзімеж Тетмаєр і Леон Вичулковський співпрацювали з часописом «Świat», а часопис «Chimera», що видавався у Варшаві, редагував Зенон Пшесмицький (творчий псевдонім Мір’яма). «Chimera» сама по собі була маленьким витвором мистецтва, з прекрасним графічним оформленням, за яке відповідали Едвард Окунь, Фердинанд Рущиц, Францішек Сєдлецький, Юзеф Мехоффер. Численні краківські літературно-мистецькі журнали представляли здобутки як польських, так і зарубіжних авторів, тому читання цих видань було не лише модним, а й розвиваючим.
Picture display
standardowy [760 px]
Столик Станіслава Виспянського, оформлений з нагоди 25-ї річниці смерті митця, і поліхромія на стіні Казімєжа Сіхульського, Кав’ярня «Яма Міхаліка» на вулиці Флоріанській у Кракові, фот. Національний цифровий архів/https://audiovis.nac.gov.pl
Найвідомішою кав’ярнею на зламі століть була, безумовно, «Яма Міхаліка», відкрита у 1895 році на вулиці Флоріанській у Кракові. В закладі львів’янина Яна Аполінарія Міхаліка, який офіційно називався «Cukiernia Lwowska», одну з кімнат (без вікон, звідки й назва «яма») доволі швидко «захопили» краківські митці. Кав’ярня стала основним місцем не тільки їхніх зустрічей, але й творчої діяльності – саме тут відбувалися виступи літературного кабаре «Зелений балоник»; тут у листопаді 1907 року оплакували смерть Станіслава Виспянського (чий улюблений стіл з цієї нагоди декорували траурними стрічками), тут стіни були вкриті карикатурами, малюнками та віршами найвидатніших митців того часу.
Picture display
standardowy [760 px]
Будівля Міського театру ім. Юліуша Словацького у Кракові, 1910 р., фот. Національний цифровий архів/https://audiovis.nac.gov.pl
Доба «Молодої Польщі» є не лише одним із найцікавіших, але й найрізноманітніших періодів в історії польської культури. Письменники та художники створили багато цінних творів, а творча діяльність охоплювала широченний спектр – від теоретичних філософських трактатів до ілюстрацій у пресі. Завдяки цьому можна було щоденно спілкуватися з творами мистецтва в багатьох місцях. Це не означає, що більш «традиційні» способи контакту з мистецтвом, такі як відвідування театрів чи виставок, стали менш модними чи популярними. Важливо, що вони були місцем не лише інтелектуальних чи естетичних переживань, а й майданчиком для зустрічей, обміну новинами та плітками. На зламі століть Кракову отримав нові приміщення для реалізації мистецьких проєктів. Хоча найважливішою сценою в місті був Міський театр (пізніше названий на честь Юліуша Словацького), закритий у помпезній еклектичній споруді, спроєктованій Яном Завейським у 1891 році, через десятиліття місто збагатилося об’єктом із набагато сучаснішою архітектурою.
Picture display
standardowy [760 px]
Будівля Старого театру, Краків, видавництво S. and G., 1911 р., фот. Національна бібліотека Полона
У 1903-1906 роках Тадеуш Стриєнський і Францішек Мончинський провели ґрунтовну реконструкцію будинку на площі Щепаньського, в якому розміщувався Старий театр. У стилістичному та конструктивному відношенні будівля була вже продуктом нової епохи. Її спорудили на залізобетонному каркасі, а фасад оздобили виразними сецесійними деталями, які розмістили асиметрично, що порушувало традиційні правила формування фасаду громадської будівлі. Не менш оригінальним був т.зв. Палац мистецтв, резиденція Товариства друзів образотворчого мистецтва. Розробляючи його, Францішек Мончинський взяв за взірець знаменитий виставковий павільйон сецесії у Відні. Вишукана будівля, побудована в прямокутному плані, має вхід, розташований на короткій стороні, оточений колонним портиком, що увінчаний барельєфним зображенням бога мистецтва – Аполлона. Бічні фасади палацу, розділені пілястрами, прикрашені фігурним фризом роботи Яцека Мальчевського та рослинним орнаментом. Будівля швидко стала популярним місцем серед краківської богеми, натовпи людей відвідували представлені там виставки.
Picture display
standardowy [760 px]
Студенти під час уроків живопису в майстерні професора Юзефа Мехоффера, 1933 р., фот. Національний цифровий архів/https://audiovis.nac.gov.pl
Характерним елементом ментальності рубежу ХІХ-ХХ століть була велика пошана до мистецтва і митців. Саме ці харизматичні, творчі постаті мали найбільший вплив на інтелектуальне та культурне життя Кракова.
Серед них особливу позицію займав Станіслав Пшибишевський, навколо якого гуртувалася вся громада, крок за кроком ідучи за ним, цей письменник і публіцист мав навіть своїх «послідовників». Але й інші художники викликали захоплення та інтерес. Студії живопису і скульптури були оточені хмарою таємниці як місце народження великих творів. Такою ж увагою користувалися заняття, які проводили шановані митці. Викладачі Академії образотворчого мистецтва Яцек Мальчевський, Юзеф Мехоффер і Леон Вичулковський мали велику групу студентів і шанувальників, які охоче відвідували їхні майстерні. Проте лідирував Ян Станіславський, завжди оточений гуртом студентів, які тинялися з ним по всьому місту, між університетом і його улюбленими кав’ярнями. Кінець ХІХ століття – це також час, коли художники «виходили» зі своїх майстерень, за прикладом імпресіоністів, шукали натхнення та малювали теми на відкритому повітрі. Таким чином і приміські луки, і поля стали простором для мистецтва.
Picture display
standardowy [760 px]
Панорама міста Закопане, 1910–1939, фот. Grażyna
Godziejewska/Національний цифровий архів/https://audiovis.nac.gov.pl
Пленерний живопис був не єдиною причиною, чому мистецька богема Кракова виїжджала за межі міста. Наприкінці ХІХ століття митці та інтелектуали також «відкрили» Татри, зробивши Закопане наймоднішим курортом на зламі століть у Польщі.
Одні приїжджали сюди, щоб поправити своє здоров'я (курортні принади стали причиною слави міста), інші для розваги, треті шукали натхнення в просторі гірського ландшафту, серед скелястих, вітряних вершин, вбачаючи у них метафору бурхливих, непевних часів на зламі епох. Татри стали синонімом свободи, місцем, де можна забути про гнітючі репресії та негаразди повсякденного життя. Войцех Коссак писав про Закопане у своїх спогадах:
Гарячі польські серця стікалися в цей чудовий куточок, якого не торкнулася жодна з епідемій, яких зазнали інші польські краї. Ні москалів, ні прусів тут ніколи не було, а в Новому Таргу закінчувалося панування Австрії.
Мабуть, тому в Закопаному як удома почувалися і раціональні позитивісти, і молодопольські декаденти; Генрик Сенкевич, Марія Конопницька, Адам Асник, Казімеж Пшерва-Тетмаєр, Стефан Жеромський, Ян Станіславський та Леон Вичулковський проводили тут довгі тижні, а Станіслав Віткевич і Ян Каспрович оселились назавжди.
Picture display
standardowy [760 px]
Броновіце. Фрагменти села, 1931 р., фот. Національний цифровий архів/https://audiovis.nac.gov.pl
Перед обличчям невизначеності, пов’язаної з рубежем століть, песимізму кінця епохи, а також втоми від метушні та анонімності міста, серед еліт «Молодої Польщі» народилася ідея шукати розради не тільки у природи, а й у людей, які ведуть простий спосіб життя. Спочатку це полягало у пошуках пленерного живопису, потім – спокійного, безтурботного життя в гармонії з ритмом природи та пір року. Так краківські художники вирушили в село й опинилися в Броновіцях. Вони оселилися в селі на північний захід від міста, де також знайшли дружин. Одним із перших художників, які поїхали до Броновіць, був Влодзімєж Тетмаєр, художник і брат відомого поета.
Він одружився з мешканкою цього села Анною Миколайчиківною, з молодшою сестрою якої невдовзі одружився Люціян Ридель. Цей факт надихнув гостя цього весілля Станіслава Виспянського на створення однієї з найважливіших драм в історії польської літератури – «Весілля». Ця «селянська манія», захоплення митців ритмом села, ідилічним пейзажем, простим побутом, а також народними звичаями та експресивністю обрядів, залишили свій слід у художній творчості.
Picture display
standardowy [760 px]
Вулиця Легіонов (сучасний просп. Свободи), видно Великий театр у Львові, фот. Національний цифровий архів/https://audiovis.nac.gov.pl
Хоча серце польської богеми на зламі століть найсильніше билося в Кракові, мистецьке життя відбувалося також і в інших містах. 1890-1914 роки були періодом найбільшого розвитку Львова, який на початку ХХ століття мав майже чверть мільйона мешканців і був важливим науковим, мистецьким і діловим центром того часу. Для поціновувачів мистецтва важливою точкою на мапі міста були величні, еклектичні форми Міського театру (сьогодні Оперний театр) за проєктом Зигмунта Ґорґолевського, а також Львівської картинної галереї, Національного інституту ім. Оссолінських. Важливою подією стало відкриття 5 червня 1894 року павільйону, зведеного для презентації монументального живопису «Панорама Рацлавиць» (яка була представлена у Львові до 1944 року). Але Львів також приваблював своєю атмосферою, його називали «маленьким Віднем», захоплював столичним розмахом, стильною архітектурою, магазинами, кав’ярнями та пам’ятками. Після візиту до Львова Стефан Жеромський написав у листі:
Колосальні вулиці, величні будівлі, вражаючі масштаби порівняно з дивно тісним і містечковим Краковом, який не міг вибратися зі своєї ринкової площі, тоді як Львів величезною хвилею виривався з неї, немов чудова піна.
Picture display
standardowy [760 px]
Костел св. Олександра на площі Трьох Хрестів, приблизно 1895 р. Фотографія зроблена на північ. Монументальний храм зруйновали під час Другої світової війни. Після війни його відбудували за первісним проєктом, фот. Конрад Брандель / Національний музей у Варшаві
На межі ХІХ-ХХ століть Варшава залишалася в тіні галицьких міст. Польська столиця зазнала репресій російської влади після Січневого повстання, місто не мало таких свобод, як Галичина. Але й тут було мистецьке життя, виходили численні журнали, були гамірні кав’ярні. У 1894 році міська влада оголосила результати архітектурного конкурсу проєктів нового виставкового будинку Товариства заохочення красних мистецтв. Його відкрили 15 грудня 1900 року, а через рік у столиці спорудили нову будівлю Варшавської філармонії.
Picture display
standardowy [760 px]
Ринок на площі Клепарський у Кракові, 1910-1939 рр., фот. Національний цифровий архів/https://audiovis.nac.gov.pl
Проте саме в Кракові, натоді бідному та провінційному місті, почалися процеси, яке стало основою більшості сучасних змін у польському мистецтві та культурі.
[{"nid":"5415","uuid":"2bac71b5-1a2d-4daf-8655-b487c5b92def","type":"article","langcode":"uk","field_event_date":"","title":"\u0425\u0442\u043e \u0434\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u0443 \u043c\u0456\u0436\u0432\u043e\u0454\u043d\u043d\u0456 \u0440\u043e\u043a\u0438","field_introduction":"\u041f\u0440\u0438 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0446\u0456\u0457 \u0431\u0443\u0434\u044c-\u044f\u043a\u043e\u0433\u043e \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441\u0443 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0442\u043e\u0440\u0438 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0440\u0456\u0448\u0438\u0442\u0438, \u0447\u0438 \u0434\u043e \u0439\u043e\u0433\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0445\u043e\u0434\u0438\u0442\u0438 \u0432\u0456\u0434\u043e\u043c\u0456 \u0430\u0440\u0442\u0438\u0441\u0442\u0438, \u043f\u0435\u0434\u0430\u0433\u043e\u0433\u0438, \u0441\u043f\u0435\u0446\u0456\u0430\u043b\u0456\u0441\u0442\u0438 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u0456\u0439 \u0433\u0430\u043b\u0443\u0437\u0456 \u0432\u0438\u043a\u043e\u043d\u0430\u0432\u0441\u0442\u0432\u0430, \u0442\u0435\u043e\u0440\u0435\u0442\u0438\u043a\u0438 \u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u043a\u0440\u0438\u0442\u0438\u043a\u0438, \u0456\u0441\u0442\u043e\u0440\u0438\u043a\u0438 \u043a\u0443\u043b\u044c\u0442\u0443\u0440\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0434\u0430\u0432\u0446\u0456, \u043c\u0435\u043d\u0435\u0434\u0436\u0435\u0440\u0438 \u0442\u0430 \u0456\u043c\u043f\u0440\u0435\u0441\u0430\u0440\u0456\u043e? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.\r\n","field_summary":"\u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.","topics_data":"a:1:{i:0;a:3:{s:3:\u0022tid\u0022;s:5:\u002259608\u0022;s:4:\u0022name\u0022;s:13:\u0022#\u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0430\u0022;s:4:\u0022path\u0022;a:2:{s:5:\u0022alias\u0022;s:14:\u0022\/topics\/muzika\u0022;s:8:\u0022langcode\u0022;s:2:\u0022uk\u0022;}}}","field_cover_display":"default","image_title":"","image_alt":"","image_360_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/360_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=Y426YMKN","image_260_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/260_auto_cover\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=rE5dWx1O","image_560_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/560_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=9yq7BcBm","image_860_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/860_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_Bvc6jzn","image_1160_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/1160_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_x7yCcjs","field_video_media":"","field_media_video_file":"","field_media_video_embed":"","field_gallery_pictures":"","field_duration":"","cover_height":"249","cover_width":"330","cover_ratio_percent":"75.4545","path":"ua\/node\/5415","path_node":"\/ua\/node\/5415"}]