Протягом останніх шести років Інститут у рамках різноманітних заходів, спрямованих на просування польської культури за кордоном, проводив або був співорганізатором, м. ін. 130 музичних проєктів, 12 кінопроєктів, 40 пов’язаних з образотворчим мистецтвом і дизайном, 34 пов’язаних з танцями та опублікував загалом 45 публікацій. Серед них було чимало оригінальних та успішних закордонних подій, як-от: виставка в Центрі Помпіду, присвячена Катажині Кобро та Владиславу Стшемінському, виставка «Майстри польської ілюстрації» в Кореї, зустрічі з польською культурою на Фестивалі мистецтв у Гонконзі чи сім музичних спектаклів, натхненних життям і творчістю Іґнація Падеревського, представлені в США. Інститут Адама Міцкевича також реалізував важливі проекти, які використовують нові технології, підкреслюючи їх роль у сучасній культурі, такі як: Сад Пендерецького, тобто віртуальний простір, наповнений музикою, фільмами та текстами, присвяченими видатному польському композитору, інтерактивна карта польської мови. Композитори, що представляють повну картину сучасної польської музики, або VR «Куратор» (The Curator), що представляє історію польського дизайну від початку XX століття до наших днів. Варто також згадати мультимедійний путівник «Де є Польща?» (Where is Poland?), в якому ми йдемо слідами датського критика Георга Брандеса, який у 1885 році подорожував Польщею та написав про неї книгу, і завдяки цьому ми пізнаємо специфіку країни, якої на той час не було на жодній з карт. Насичений унікальними архівними матеріалами проєкт «Митці зі зброєю» (Artists in Arms) розповідає історію митців і діячів культури, які брали участь у шляху Армії Андерса (1941-1945). Усі ці цифрові проєкти продовжуються після завершення проекту «Незалежна», вони є своєрідною енциклопедією унікальних матеріалів і цікавинок, пов’язаних із Польщею.
Nadpisz opis powiązanego wpisu
Dla polskich żołnierzy włączenie do Armii Andersa oznaczało możliwość stanięcia u boku Aliantów do walki przeciw nazistowskim Niemcom. Ale, jak zauważa Norman Davies, decyzja ta doprowadziła także do poważnego kryzysu humanitarnego: co miało się stać z cywilami – kobietami, a zwłaszcza dziećmi – wypuszczonymi ze Związku Radzieckiego?