Що подивитися в Біловежі та околицях?
Пуща – і що далі? На Білосточчині, окрім зубрів, дерев’яних хат і картопляного пирога, ви знайдете багато таємничих місць і незнаних смаків. Куди піти, щоб після відпустки сказати: «Мені сподобалося»?
Готуючись до написання цього тексту, я розмовляв із Сергіушем Нічипоруком, керівником агротуристичного господарства «Біловезьке село» (Białowieskie Sioło) в Будах біля Біловежі. Місцевий оповідач, який щодня спілкується з туристами, зізнався, що тим, хто приїхав у цю місцевість, найбільше подобаються зустрічі з місцевими жителями. У свою чергу Сташек Яскулка, багаторічний конферансьє фестивалю «З сільського подвір’я», який відбувається у Черемсі, цього року зі сцени зазначив, що слухачів, окрім музики, ця місцевість приваблює тим, що «тут так нормально».
Замість типового списку туристичних місць я пропоную серію зустрічей. До них варто підготуватися заздалегідь, щоб бути більш обізнаним про місцеві звичаї.
Picture display
standardowy [760 px]
Сімона Коссак з козулею, фото Lech Wilczek із книжки Анни Камінської «Розповідь про незвичайне життя Симони Коссак», Wydawnictwo Literackie
Щоб відчути атмосферу пущі, варто звернутися до книжок Симони Коссак і до тих, які розповідають про її життя. Дослідниця поведінки ссавців назвала себе зоопсихологом. Понад 30 років жила у будинку лісника посеред Біловезької пущі. Невід’ємним елементом її теперішнього іміджу є фотографії Леха Вільчека, багаторічного партнера Симони Коссак.
Поціновувачам репортажу варто прочитати «Бєженство» Анети Примак-Онішк — розповідь про масову евакуацію цивільного населення, переважно православного, під час Першої світової війни. Ці трагічні події понад столітньої давнини вплинули на долю багатьох людей із території сучасного Підляського воєводства. Історії з Підляшшя також подає Анна Романюк у книжці «Ожешково 14».
Із соціальними та культурними складнощами регіону добре знайомить видання «Припуща» («Przypuszcza»), яке підготувало краєзнавче товариство «Крайобраз» («Krajobraz»). Завдяки йому ви дізнаєтесь, як пуща збереглася до наших днів, незважаючи на неодноразові спроби вирубки. У книжці ви також знайдете історію лісових доріг, робітничих протестів у Гайнівці та багато інших розповідей.
Проте найвідомішим мешканцем Біловезької пущі є не людина, а зубр. Про одного з них Рафал Ковальчик, дослідник і директор Інституту біології ссавців Польської академії наук, написав книжку. Своєю назвою «Вікінг» зобов'язаний розлогим рогам, які відразу привернули увагу не тільки людей, а й інших зубрів. Наймолодших, напевно, зацікавить серія книжок Томаша Самойліка про Зубра Помпіка або зворушлива розповідь Адама Вайрака «Льолек» про якогось собаку.
Picture display
standardowy [760 px]
Сонячний ранок у Біловезькій пущі. Річка Наревка біля села Грушки, фото: Agencja Wschód / Forum
Найбільшим скарбом Підляшшя є територія Біловезького національного парку (БНП), тобто останнього пралісу у низовині Європи. Багатство цієї території – велике біорізноманіття. Тут налічується понад 8000 видів безхребетних, близько 120 видів нагніздних птахів, 52 види ссавців, 809 видів судинних рослин, понад 3000 видів спорових рослин і грибів, майже 200 видів мохів і 283 види лишайників.
Розпочати своє перебування в пущі варто з охоронного району «Орлівка» (Orłówka) – найціннішого природного об’єкта Біловезького національного парку. Ліс, що росте тут, з’явився без втручання людини. Увагу глядачів зазвичай привертають повалені та поламані дерева, які для багатьох видів є єдиним місцем проживання. Відвідати це місце можна тільки з гідом, який має ліцензію БНП.
Трохи вільніше можна пересуватися північно-західною частиною БНП, тобто колишньою охоронною зоною Гвозна. Дістатися сюди можна з боку Наревки або з села Старе Масeво. Ця територія підготовлена для пішохідних, велосипедних та лижних туристичних маршрутів. Тут прокладено 25 км пішохідних і 14 км велосипедних доріжок. Дерев’яні містки та інформаційні таблички полегшують орієнтування під час руху. Ця частина пущі може стати хорошою альтернативою в разі проблем з гідом або варіантом більш самостійного дослідження лісу.
Зустріч із зубром на свободі...
Picture display
standardowy [760 px]
Зубри, фото Marek Kosiński / Forum
... не завжди легко, особливо влітку. Лісового короля ви побачите на більшості рекламних матеріалів, на пам’ятниках і на упаковках алкоголю, але зустріч із ним на природі вимагає терпіння. Про улюблені місця зубрів варто розпитати мешканців сіл, розташованих неподалік від пущі, а іноді й відмовитися від нічного сну. Легше зустріти зубрів восени, взимку та ранньою весною – саме тоді вони частіше виходять із лісу в пошуках їжі. Проїжджаючи через Погорільці, Тереміски та Буди, а також через Наревку та Старе Масево, бажано розглядатися по боках.
Найбільш наполегливі шукачі короля пущі можуть піти пішохідним маршрутом «Стежкою зубра» протяжністю 20 км. Вона веде через три місця зимової годівлі зубрів, так званих стійбищ зубрів: «Дроздів міст», «Чоло» і «Бабина гора».
Picture display
standardowy [760 px]
Мухоловка білошия, фото Adam Wajrak / Agencja Gazeta
Серед видів нагніздних птахів Біловезької пущі особливий інтерес для спостерігачів становлять білоспинний та трипалий дятли, малий підорлик, пугач, совонька, мала та білошия мухоловки. В околицях пущі також можна зустріти чорного лелеку та рябчика. За співочими птахами найкраще спостерігати впродовж двох-трьох годин після сходу сонця, а хижих птахів слід шукати близько полудня на узліссі.
Якщо ви хочете спостерігати за птахами, варто пошукати відповідного гіда. Тури пташиними шляхами організовують, зокрема, Тадеуш Пшиґоцький або Аркадіуш Шимура.
Picture display
standardowy [760 px]
Будинок лісника «Дзєдзінка», 2019, фото Piotr Wojnarowski / Forum
Туристи, які відвідують Біловежу, зазвичай прямують до Палацового парку, Музею природи й лісу та Показового заповідника зубрів. Найпопулярнішими навчальними стежками є «Ребра зубра», «Шляш королівських дубів» i «Місце сили». В розпал сезону в цих місцях може бути людно – тоді знайомство з менш знаними місцями найвідомішого села пущі принесе більше задоволення.
Варто відвідати старовинний Директорський парк – сад, що був закладений на межі ХІХ-ХХ століть за проектом Валеріана Кроненберга. Окрім природи, увагу тут привертають дерев’яні службові будинки другої половини ХІХ ст. Перебуваючи в цьому районі, обов’язково треба побачити інтер'єр костьолу, де можна знайти багато елементів з дерева. Своєю чергою, в церкві св. Миколая, поряд з Палацовим парком, необхідно оглянути керамічний іконостас, привезений із Петербурга. Якщо на вас справили враження фотографії Симони Коссак із тваринами, ви неодмінно захочете побачити захований в пущі будиночок лісника «Дзєдзінка». Правда, туди не можна зайти, але тільки його вигляду достатньо, щоб уявити ситуації, зафіксовані на фотографіях Леха Вільчека. Любителям дерев’яної архітектури варто оглянути колишню залізничну станцію Біловежа товарна, на якій зараз розташований «Царський ресторан», або пройтися вулицею Центури, де стоять дерев’яні багатосімейні будинки.
Picture display
standardowy [760 px]
Будинки в Плютичах, фот. Michał Dąbrowski
Для краєвидів сіл Біловезької пущі характерними є сільські «вулички», на яких зазвичай стояли дерев'яні одноповерхові хати фронтонами до дороги. Перед огорожею, з боку вулиці, обов’язково встановлювали дерев’яні лавочки – місце для зустрічей, розмов, а в минулому – і для співів.
Варто звернути увагу на незначні архітектурні відмінності між окремими селами – наприклад, у самій Біловежі будинки рідко мали віконниці та орнаменти, витиснені на дереві. Виняток становили пов’язані з царським двором будівлі, зокрема Губернаторська садиба в Палацовому парку, яку сьогодні туристи фотографують чи не найчастіше. У Біловежі добре збережені хати можна знайти на вулиці Подоляни II. Плануючи поїздку, варто подумати про проїзд через Чижі, Плески та Плютичі, де ви знайдете багато доглянутих кольорових хат. Згадані віконниці, мабуть, можна побачити в так званій «Країні відчинених віконниць», яку творять села Тростянка, Саці та Пухли. Там також придивіться до прибудинкових ґанків.
Picture display
standardowy [760 px]
Іншим характерним елементом підляського ландшафту є дерев'яні (але не тільки) церкви. Одну з найкрасивіших дерев’яних споруд можна знайти в селі Пухли. Церква парафії Покрови Пресвятої Богородиці була зведена в 1913-1919 роках. Це вже третій храм на цьому місці, перший збудований у 1756 році. Під час візиту до села Пухли ви можете проїхати далі, до сіл Телушки та Канюки, час від часу споглядаючи звивисту Нарву.
Також обов’язковим для відвідування пунктом під час перебування в регіоні має бути собор Святої Трійці в Гайнівці, спроектований Олександром Григоровичем за участю Єжи Новосельського. В Польщі це найбільша дворівнева церква, в якій для різноманітності переважає бетон. У одному з інтерв’ю архітектор зізнався, що мав амбіцію показати церковну архітектуру, яка не обов’язково має бути надто традиційною.
Я мріяв зробити щось непретензійне, невибагливе, щире у вираженні, але водночас адаптоване до літургійного призначення.
Серед інших варто побачити православні церкви у Лосинці, Дубичах-Церковних та Ялувці. Однак треба мати розплющені очі впродовж усього перебування й оцінити скромніші місця культу – наприклад, каплицю в Канюках або церкву в урочищі «Криночка».
Влітку в Гайнівському повіті відбувається багато менших і більших фестивалів місцевої музики. Інформація про них не завжди є в Інтернеті – треба шукати афіші чи запитувати мешканців. Під час зустрічей «З сільського подвір’я» у Черемсі можна почути фольклорні колективи з багатьох країн. Фестиваль завжди закінчується концертом гурту «Черемшина», який надихається підляським фольклором і співає польською, українською, білоруською мовами та місцевим діалектом.
Більш розважальними є концерти, організовані в Купальську ніч, наприклад, у Дубичах Церковних. Найбільш еклектична музика представлена під час камерних концертів «І там живуть люди», які організовує у селах Гайнівського повіту Музей та Центр білоруської культури в Гайнівці. Варто зазирнути в їхній профіль у Фейсбуку і хоча б раз відвідати цей захід, щоб почути, як артисти співають білоруською мовою.
Picture display
standardowy [760 px]
Марцінек, фото Michał Kość / Reporter / East News
У меню місцевих ресторанів ви знайдете російські, білоруські, литовські, українські та польські страви. Обов’язковим пунктом меню є, звичайно ж, картопляний пиріг, до якого влітку варто замовити хлодник, а взимку – розігріваючу солянку. Основу місцевої кухні складають страви з картоплі та борошна – картопляні ковбаси, галушки, вареники. Запивати обід можна компотом, хлібним квасом або пивом. У Гайнівці є невелика пивоварня – «Browar Markowy». Назви виробленого там пива прив’язані до історії регіону.
Ще кілька років тому переважна більшість місць була пов’язана з мисливськими традиціями, а сьогодні в ресторанах також можна знайти вегетаріанські та веганські страви. У цьому плані варто рекомендувати «Незабудку» в Гайнівці. Також можете провести всю відпустку у «Домі на Сході», тобто у вегетаріанському агротуристичному господарстві.
Після обіду ви неодмінно оціните місцевий делікатес - торт із листкового тіста і кислуватої сметани, тобто марцінек. Традиція випікання торта та його назва пов’язані з історією Царського палацу в Біловежі, де гучно відзначали свято св. Мартина. З цієї нагоди пекли пиріг під назвою «марцінек». Ви знайдете їх, зокрема, в кав'ярні "Еmmа" в Гайнівці, в мережі магазинів "Społem" і в більшості біловезьких кав'ярень , таких як "Bike Cafe" або "Przystani na lato".
Picture display
standardowy [760 px]
Залішани, пам’ятник жертвам злочину 1946 року, фото: Michał Kość / Forum
Легко захоплюватися Підляшшям – його різнокольоровими хатами та церквами, дикою природою та відкритими просторами. Щоб скласти цілісне уявлення про регіон, варто приділити трохи часу, щоб ознайомитися зі складнішими сторінками його історії.
У кар’єрі біля Подолян у Біловежі, неподалік від ґрунтової дороги, що веде до Лісового навчального центру «Ягеллонське», стоїть пам’ятник біловезьким євреям. Катажина Вінярська намагається у співпраці з найстаршими мешканцями Біловежі відновити пам’ять про колишніх мешканців. На основі зібраних нею розповідей створено виставу «Сусіди, яких немає», в якій грали діти та молодь регіону. Детальніше про долю біловезьких євреїв можна прочитати на сайті Віртуального музею історії євреїв у Біловежі. Шукаючи сліди єврейської присутності, можна також відвідати єврейський цвинтар у Наревці та синагогу в Орлі.
На початку 1946 року Залішани, Занi, Пухали-Старі, Шпаки, Коньцовізна та інші села Гайнівського й Більського повітів були місцями розстрілу переважно православного населення. З 29 січня по 2 лютого 1946 року тут позбавили життя 79 осіб. Щорічно 29 січня в Залішанах відбувається панахида в пам’ять про ці трагічні події. Також у селі встановлено пам’ятник жертвам цих подій.
Picture display
standardowy [760 px]
Село Буди біля Біловежі, фот. Michał Dąbrowski
Чи підляські ліси та села є ліком від недуг сучасного світу? Можливо. Щоб скористатися ним, варто відкритися природі – бути уважним, щоб побачити красу найдавнішого польського лісу, тварин, які тут проживають, рослин і мікроорганізмів. За результатами досліджень, неспішна лісова прогулянка позитивно впливає на психіку, тіло та імунну систему.
Tytuł (nagłówek do zdjęcia)
[{"nid":"5415","uuid":"2bac71b5-1a2d-4daf-8655-b487c5b92def","type":"article","langcode":"uk","field_event_date":"","title":"\u0425\u0442\u043e \u0434\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u0443 \u043c\u0456\u0436\u0432\u043e\u0454\u043d\u043d\u0456 \u0440\u043e\u043a\u0438","field_introduction":"\u041f\u0440\u0438 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0446\u0456\u0457 \u0431\u0443\u0434\u044c-\u044f\u043a\u043e\u0433\u043e \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441\u0443 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0442\u043e\u0440\u0438 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0440\u0456\u0448\u0438\u0442\u0438, \u0447\u0438 \u0434\u043e \u0439\u043e\u0433\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0445\u043e\u0434\u0438\u0442\u0438 \u0432\u0456\u0434\u043e\u043c\u0456 \u0430\u0440\u0442\u0438\u0441\u0442\u0438, \u043f\u0435\u0434\u0430\u0433\u043e\u0433\u0438, \u0441\u043f\u0435\u0446\u0456\u0430\u043b\u0456\u0441\u0442\u0438 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u0456\u0439 \u0433\u0430\u043b\u0443\u0437\u0456 \u0432\u0438\u043a\u043e\u043d\u0430\u0432\u0441\u0442\u0432\u0430, \u0442\u0435\u043e\u0440\u0435\u0442\u0438\u043a\u0438 \u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u043a\u0440\u0438\u0442\u0438\u043a\u0438, \u0456\u0441\u0442\u043e\u0440\u0438\u043a\u0438 \u043a\u0443\u043b\u044c\u0442\u0443\u0440\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0434\u0430\u0432\u0446\u0456, \u043c\u0435\u043d\u0435\u0434\u0436\u0435\u0440\u0438 \u0442\u0430 \u0456\u043c\u043f\u0440\u0435\u0441\u0430\u0440\u0456\u043e? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.\r\n","field_summary":"\u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.","topics_data":"a:1:{i:0;a:3:{s:3:\u0022tid\u0022;s:5:\u002259608\u0022;s:4:\u0022name\u0022;s:13:\u0022#\u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0430\u0022;s:4:\u0022path\u0022;a:2:{s:5:\u0022alias\u0022;s:14:\u0022\/topics\/muzika\u0022;s:8:\u0022langcode\u0022;s:2:\u0022uk\u0022;}}}","field_cover_display":"default","image_title":"","image_alt":"","image_360_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/360_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=Y426YMKN","image_260_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/260_auto_cover\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=rE5dWx1O","image_560_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/560_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=9yq7BcBm","image_860_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/860_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_Bvc6jzn","image_1160_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/1160_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_x7yCcjs","field_video_media":"","field_media_video_file":"","field_media_video_embed":"","field_gallery_pictures":"","field_duration":"","cover_height":"249","cover_width":"330","cover_ratio_percent":"75.4545","path":"ua\/node\/5415","path_node":"\/ua\/node\/5415"}]