Польсько-білоруська історія — це також спільні герої, як власне Міцкевич чи Тадеуш Костюшко. Зрештою Костюшко, герой трьох народів (польського, білоруського та американського), походив зі сполонізованої білоруської родини, його прадід був православним. Проте на одну з найцікавіших постатей спільної польсько-білоруської історії можна вважати Константина Каліновського (1838-1864), чи, як звуть його білоруси, Кастуся Каліновського.
Цей відданий влостянській справі шляхтич з-під Свіслочі був видавцем першої білоруської газети «Мужицкая праўда». За активну участь у Січневому повстанні (був одним із його керівників) його заарештували росіяни і перевезли до Вільна, де за наказом губернатора Муравйова засудили до страти через повішання.
Його останні слова до урядовця, котрий при зачитуванні вироку назвав його шляхтичем, були такі: «На Білорусі немає шляхти, ми всі рівні». Тіло Каліновського поховали у спільній могилі на терені фортеці, а його незламна постава й ідеали боротьби «за нашу і вашу свободу» донині залишається живим прикладом політичного заанґажування у боротьбі за незалежність.
2019 року у Вільнюсі останки Каліновського було офіційно перепоховано під час офіційної церемонії за участи президентів Польщі та Литви.
Його «Листи з-під шибениці», писані із в'язниці, читають на всебілоруських диктантах білоруської мови.
8. Білоруська абетка: складні польсько-білоруські моменти
Білорусь, подібно як Польща, більшу частину своєї історії була поміж двома сильнішими сусідами. На жаль, у випадку Білорусі одним із тих сильніших сусідів була Польща. Відродження польської державности після Першої світової війни, яке для стало здійсненням мрій поляків, для білорусів означало черговий поділ їхніх земель (на основі Ризького мирного договору між Польщею та більшовиками західна Білорусь увійшла до складу Другої Речі Посполитої, а на сході утворено Білоруську Радянську Соціялістичну Республіку).
У міжвоєнний час польська влада намагалася асимілювати білоруську меншину (1,3-1,9 млн), що викликало опір. Символом цього опору, а також трагічних виборів, перед якими стояла білоруська інтелігенція, можна вважати постать Броніслава Тарашкевича.
Цей видатний мовознавець і перекладач (зокрема Гомера і «Пана Тадеуша» Міцкевича), а також автор граматики білоруської мови, у Другій Речі Посполитій був послом Сейму. За діяльність на захист білоруської меншини польська влада його арештовувала, а 1933 року він був змушений виїхати до БРСР, де кілька років пізніше під час сталінських чисток, які здесяткували білоруську інтелігенція, його було розстріляно.
Непроминальною заслугою Тарашкевича залишається кодифікація правописних принципів та абетки білоруської мови (т. зв. тарашкевиця). Цю абетку досі використовують білоруси, зокрема ті, що опинилися на еміграції, бо вона й далі становить знак патріотизму (противників совєтського, тобто наркомівського, варіянту запису).
9. Люди пограниччя