Ці дві постаті, згадані мною вище, є, мабуть, найбільш впізнаваними авторами перекладів з української. Але це лише початок розповіді про важливих діячів цієї професії. Важко уявити знайомство з українським кіно і театром без творчості Анни Коженьовської-Бігун, авторки перекладів двох антологій української драматургії «Нова українська драматургія. Том 1. В очікуванні Майдану» та «Сучасна українська драматургія. Від А до Я», які фактично є єдиним базовим джерелом для ознайомлення з цією літературною галуззю в польському перекладі. У програмі Drozdowisko Коженьовська-Бігун, описуючи свій ключ до відбору п’єс для перекладу, зазначила, що найціннішими є п’єси, які є універсальними за своїм повідомленням, але мають локальний колорит.
Дуже важливою постаттю для української поезії в Польщі є Анета Камінська: авторка кількох антологій та популяризаторка творчості, серед іншого, Назара Гончара, Василя Голобородька та Любові Якимчук. Натомість український поетичний канон ХХ століття нам представляє Адам Поморський — перекладач потужної антології модерністської поезії. Інший цікавий випадок — Яцек Подсядло, один із провідних польських поетів, шість разів номінований на літературну премію Nike за оригінальну творчість, який підготував чудові переклади віршів Юрія Андруховича («Екзотичні птахи та рослини») та Сергія Жадана («Дрогобич») і зараз працює над перекладами віршів самого Василя Стуса.
Великих здобутків для популяризації сучасної української прози досяг Марцін Ґачковський, який про свій перекладацький шлях в інтерв’ю для Culture.pl говорив так: «Завдяки книгам я подорожую в часі та просторі, не відриваючи сідниць від стільця». Великий внесок у знайомство польських читачів з Україною зробила також Рената Руснак, яка у 2003-2008 роках підготувала одинадцять перекладів романів сучасної української літератури (насамперед Тараса Прохаська), але потім, на жаль, залишила професію.
У популяризації творчості Сергія Жадана важливу роль відіграв Міхал Петрик — головний перекладач його прози (від «Біґ Мака» у 2005 році до «Інтернату» у 2017 році), який також наважився перекласти два важливі романи феміністичного напряму: «Сьомгу» Софії Андрухович і «За спиною» Гаськи Шиян. Насамкінець, пишучи про польських перекладачів з української, не можна не згадати Олександру Гнатюк (провідну польську україністку, яка займається науковою та громадською діяльністю і наразі перекладає рідко, лише за гострої потреби), Ришарда Купідуру (автора перекладів романів Олега Полякова та Богдана Коломійчука), Марека С. Задуру (який перейняв естафету перекладу сучасної прози від свого батька та друкується переважно у Warsztatach Kultury), Валерія Бутевича (цікаво, що він переклав Збіґнєва Герберта українською та Андрія Бондаря польською), Анну Урсуленко, Івону Борушковську, Пауліну Чуцьку, Анну Лазар, Наталію Брижко-Запур, Йоанну Маєвську-Ґрабовську, Уршулю Пєчек та Андрія Савенця. І наприкінці дозвольте додати також своє ім’я: я мав задоволення працювати з кількома чудовими творами української літератури ХХ і ХХІ століття.
Спільнота польських перекладачів з української — це не просто каталог окремих імен. Це свого роду школа, група взаємодопомоги. Багато людей, які працюють у цій сфері, навчаються одне від одного стратегіям перекладу та обговорюють підходи до перекладу. Обміну знаннями сприяють перекладацькі семінари, які вже багато років проводяться у Вроцлаві, Войновицях та Ґорайці. Лауринас Вайчюнас з Колегіума Східної Європи якось сказав мені:
Під час зустрічі з таким майстром як Адам Поморський перекладачі вчаться скромності, будують взаємини з іншими колегами, створюється своєрідне перекладацьке самоврядування. Це важливо, тому що вони є адвокатами, амбасадорами цих культур, і з ними варто створювати нові програми та ідеї популяризації.
Цінують можливість колективної дії й самі перекладачі. Марцін Ґачковський розмірковує:
Перекладач літератури — це мисливець за словами, самотній мандрівник. Добре об’єднуватися, пам’ятати, що навколо існує світ і в ньому живуть такі ж божевільні, як і ти — вони порадять, підкажуть, обіймуть.
Залишається сподіватися, що ця група розвиватиметься, а українські автори даватимуть їй чудовий матеріал для роботи.
Переклад: Марія Шагурі