Є дві концепції побудови вищих навчальних закладів. Згідно з першою, студенти, чия присутність позитивно впливає на жвавість кожного міста, повинні бути розпорошені в ньому, тому факультети вищих шкіл мають бути розподілені між окремими районами. Згідно з другим поглядом, усі факультети університету, академії чи політехніки мають бути зосереджені на одному просторі. Академічні містечка полегшують життя: студенти мають зручний доступ до різних факультетів свого університету, а також до гуртожитків, клубів, бібліотек і спортивних споруд. Виокремлена для студентів територія має свій специфічний характер та атмосферу, а функціонування на одній території сприяє кращій інтеграції студентського братства.
Частина польських навчальних закладів була побудована за першою концепцією – але не з ідеологічних міркувань, а з фінансових і матеріально-технічних, однак більшість з них працюють у формі кампусів, де на одному просторі функціонують принаймні деякі з об’єктів, пов’язаних із певним університетом. Ми багато в чому завдячуємо владі ПНР – саме у другій половині ХХ століття було створено найбільше академічних містечок, у тому числі кілька ідеально та продумано спроектованих. Великі зміни у функціонуванні кампусів настали після вступу Польщі до Європейського Союзу, який надав доступ до фондів та різноманітних можливостей фінансування. З 2004 року очевидним є надзвичайний інвестиційний бум – фактично кожен університет завдяки коштам ЄС побудував нові приміщення для своїх студентів (і більшість із них були побудовані на території вже наявних кампусів). Який із них є найпривабливішим з урбаністичного та архітектурного погляду?
Кампус Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні
Кампус Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні, 1968 р., фот. Zbyszko Siemaszko / Forum
Університет Марії Кюрі Склодовської в Любліні засновано в жовтні 1944 року. Це було, звичайно, політичне й символічне рішення – закласти новий університет в першому великому місті, звільненому від німецької окупації, яке також було тимчасовим місцем перебування майбутньої влади Польської Народної Республіки. У 1948 році завершено конкурс на проєкт університетської дільниці (переміг Чеслав Ґавдзік), а через рік розпочалося будівництво. У 1965 році на визначеній проєктом території вже функціонувало понад тридцять навчальних і житлових об’єктів. Оскільки будівництво кампусу розтягнулося на багато років, а наступні об’єкти проектувалися «на постійній основі», за їх формами можна побачити зміни, які відбулися в тодішньому стилі забудови. Отже, є соцреалістичні будівлі (наприклад, перші корпуси факультетів хімії та фізики), є формальні експерименти з періоду після Відлиги 1956 року (наприклад, Будинок соціального обслуговування студента, так звана Хатина Жака, яку спроектувала Кристина Ружиська в 1958 році), і, нарешті, прості панельні будинки на зразок комплексу великих гуртожитків.
Незважаючи на те, що кампус справляє враження довільно розташованої, оточеної зеленими насадженнями різноманітної забудови, він також має свій центр. Це площа, поряд із якою розташовані бібліотеки (проєкт Тадеуша Вітковського, 1963 р.) та модерністський хмарочос 1970-х рр., де розміщені ректорат і юридичний факультет (проєкт Станіслава Фіялковського). Оригінальним рішенням, що надало комплексу завершення, було з’єднання найважливіших будівель за допомогою наземних пішохідних містків, які полегшили комунікацію між будівлями. На жаль, сьогодні пішохідні містки перебувають в жалюгідному стані і їх не використовують.
Кампус Університету Миколая Коперника в Торуні
Кампус Університету Миколая Коперника в Торуні, фото надано авторкою
Це, безсумнівно, найбільш цілісний, найкраще спроектований і найпослідовніше зреалізований комплекс пов’язаних із університетом будинків. Кампус було збудовано до 500-річчя від дня народження Миколая Коперника, а введено в експлуатацію у жовтні 1973 року. Проектуванням всього комплексу керував Ришард Карловіч, але окремі частини проектували різні архітектори. Конрад Куча-Кучинський спроектував Головний форум (Forum Główne), Марек Ружанський – ректорат та актовий зал, Вітольд Бенедик – бібліотеку, Юзеф Луцький, якого пізніше змінив Анджей Яворський, – Інститут хімії, Богдан Поплавський – факультет біології та наук про Землю, Вінцентій Шобер – студентські гуртожитки, асистентські готелі, їдальню, Зенон Бучковський – поліклініку. Територія Університету Миколая Коперника, що охоплює 82 га, організована навколо двох осей: одна впорядковує житлову забудову, тобто гуртожитки, а інша – науково-навчальні заклади. Між ними простягується… ліс – проєктантам вдалося зберегти 80% дерев, що ростуть на цій території, завдяки чому у кампусі дуже багато зелених насадженнь.
Найважливішим місцем у комплексі є Головний форум і прилеглі будівлі. Символічною брамою кампуса є кубічна, модерністська будівля ректорату та горизонтальна зала з фасадом, прикрашеним різнокольоровою композицією з емальованих чавунних плит. Головний форум – це площа з наповненим водою басейном у центрі. Південний фасад площі утворює майданчик з актовою залою та ректоратом, східний – ліс, північний – будівля бібліотеки, простий, симетричний, стриманий корпус якої урізноманітнили підрізання та скління двох нижніх поверхів. Західний фасад Форуму замикає будівля хімічного факультету, який починає смугу навчальних корпусів, що тягнеться на північ – приміщень інших факультетів.
Кампус Білостоцького університету
Кампус Білостоцького університету, Інститут біології та університетського природничого центру ім. професора Анджея Мирхи, фот. Marciń Onufryjuk / AG
Це один із небагатьох навчальних комплексів у Польщі, побудованих з нуля після 1989 року. У 2009 році на прихованій серед лісу території колишніх дачних ділянок Марек Будзинський спроектував цілісний комплекс будівель, у який 2014 року переїхали три факультети: фізики, біологічно-хімічний, а також математики та інформатики. Навколо площі Синтезу наук зосереджено скляні будинки, які з'єднані також скляними коридорами, що проходять на висоті другого поверху.
Протягом багатьох років Марек Будзинський проектує об’єкти, які гармонійно співіснують з природою і водночас сповнені символів і значень. Білосток – не виняток. Університетські корпуси оточені зеленими насадженнями (зокрема спеціально створеними садами – тут висаджено 8000 кущів і понад 200 дерев), мають зелені дахи та місця з в’юнкими рослинами. Важливим елементом є вода - центральне місце площі Синтезу наук займає ставок зі скульптурою, що символізує Великий вибух; ставки також є частиною садів, що доповнюють кожну будівлю. На скляних фасадах будинків інших факультетів можна знайти сентенції та цитати, які пов’язані з наукою, кожний факультет оснащений характерним для певної галузі науки елементом, наприклад, у дворі Інституту хімії є металевий макет структури ДНК ссавців, а факультету фізики – маятник Фуко.
Кампус Мораско в Познані
Кампус у районі Мораско в Познані, фото: Łukasz Cynalewski / AG
Урбаністичний проєкт навчального закладу в північній частині міста, в районі Мораско, був створений у 1974 році. Згідно з планами влади, спочатку студентська дільниця мала обслуговувати 14 000 студентів, а до 2000 року – 25 000 студентів; під забудову виділено 308 га землі. Урбаністичний план району розробили Маріан Фікуса та Єжи Ґуравський, які врахували ландшафтні переваги величезної лісистої місцевості. Архітектори запланували головну алею, що перетинає зелену зону, в якій мали бути приховані навчальні корпуси у вигляді радше плоских павільйонів. На жаль, проєкт пролежав у шухляді 10 років; перші роботи в районі Мораско стартували 1984 року. Саме тоді було зведено корпус фізичного факультету університету ім. Адама Міцкевича (за проєктом Єжи Ґуравського), який вважають одним із найуспішніших втілень постмодернізму в польській архітектурі. Більше того, будівля унікальна через… ширину коридорів. Сам архітектор пишається тим, що зламав панівну в Польщі модель, згідно з якою в школах важливі класи, а коридори можуть бути вузькими і темними. Надихаючись рішеннями німецьких архітекторів, він спроектував широкі та світлі холи, які досі чудово використовують як студентські «громадські простори», місця для зустрічей, відпочинку та спільного навчання.
Лише після 2000 року в районі Мораско було збудовано кільканадцять нових об’єктів; розбудова академічного містечка ще триває, і завдяки різноманіттю типів забудови мікрорайон не виглядає одноманітним. Однак ідея перших проєктувальників кампусу об’єднати комплекс будівель із приязною для користувачів зеленою зоною не був реалізований. Сьогодні на Мораску більше паркувальних місць, ніж зелених насаджень.
Будинок Академії образотворчих мистецтв в Лодзі
Будинок Академії образотворчих мистецтв в Лодзі, фот. Tomasz Stańczak / AG
Цей об’єкт займає нетипову позицію в списку кампусів вищих навчальних закладів – він не є багатофункціональним комплексом будівель, а фактично складається з одного головного корпусу, до якого у 2014 році було добудовано два нових об’єкти (Центр науки та мистецтва – місце розташування бібліотеки, Центр просування моди з актовим залом та виставкова зала). Головний корпус, що був введений в експлуатацію 1977 року, спроектувала команда лодзького Містопроєкту під керівництвом Болеслава Кардашевського. Цей відомий у Лодзі архітектор вважав, що навіть із панелей (використання яких тоді нав’язували зверху) можна будувати оригінальні, неповторні з цікавими формами об’єкти. Підтвердженням цього є корпус Академії образотворчих мистецтв. Будівля зведена на схилі, на земельній ділянці з перепадом рівнів до 10 метрів. Щоб якнайкраще поєднати будівлю зі схилом, Кардашевський поділив будівлю на кілька менших павільйонів, які він нерівномірно розташував навколо «ядра» комплексу, тобто адміністративної будівлі. Приміщення окремих факультетів, що відрізняються за розміром і висотою, були розташовані таким чином, що між ними утворювалися невеликі дворики, переходи та з’єднання, що як і зелена незабудована територія навколо успішно слугує громадським простором академії. Самі будівлі, побудовані з бетонних панелей, цегли та дерева, своїм суворим виглядом можуть викликати асоціації з індустріальною архітектурою (це враження посилюють пилоподібні дахи зі скляними мансардними вікнами).
Два нові добудовані до комплексу у 2014 році об’єкти не нагадують павільйон Болеслава Кардашевського, вони мають форму паралелепіпедів, вкритих різнокольоровими плитами. Їхні кольори мали відсилати до творчості Катажини Кобро та Владислава Стшемінського, та, на жаль, ці грубі, важкі брили радше нагадують складські приміщення на околиці міста...
Кампус Академії фізичного виховання у Варшаві
Кампус Академії фізичного виховання у Варшаві з висоти пташиного польоту, фот. прес-матеріали AWF
Навчальний заклад засновано у 1929 році як Центральний інститут фізичного виховання ім. Юзефа Пілсудського; на відому сьогодні Академію фізичного виховання він був перейменований у 1938 році. Академія розташована на площі 80 гектарів. У 1930-х роках вона була однією з найбільших спортивних споруд Європи. Комплекс будівель для студентів спроектував Едгар Норверт у співпраці з конструктором Станіславом Гемплем. Стиль, у якому побудовані навчальні приміщення, дослідник сучасної архітектури проф. Марта Лесняковська окреслила як «інтернаціональний у поєднанні з новим класицизмом». Можна сказати, що різноманітний за архітектурою та об’ємом комплекс поєднує в собі сучасність модерну з витонченістю класицизму, а серед різноманітних форм можна знайти й елементи в стилі арт-деко.
У 1960 році на базі Академії створено Центр олімпійської підготовки, який складається з чотирьох залів, а через кілька років — ігровий зал. Усі ці нові споруди спроєктував архітектор і спортсмен Войцех Заблоцький, відомий як автор ефектних і напрочуд сучасних споруд. Такими є також його зали в Академії фізичного виховання з великою кількістю склінь, вигнутих та хвилястих дахів. Хвилясті дахи спортивних залів, що видніються між деревами, сам архітектор називав «літаючими килимами».
Кампус Університету кардинала Стефана Вишинського у Варшаві
Корпус Університету кардинала Стефана Вишинського у Варшаві, фот. прес-матеріали http://www.uksw.edu.pl
Розташований поблизу Академії фізичного виховання на Бєлянах, порівняно молодий (заснований 1999 року в результаті трансформації Академії католицької теології) варшавський університет з-поміж інших виділяють кілька елементів. Перший – розташування посеред Бєлянського лісу. Навчальні корпуси віддалені від міста, від вулиць і метушні, до них веде лісова дорога. Другою відмінною рисою є сусідство з історичним покамедульським монастирським комплексом, до складу якого входять бароковий костел межі XVII-XVIII століть з декором у стилі рококо та монастирські будівлі, у тому числі тринадцять будинків для пустельників – скитів, де колись жили ченці.
Ошатний, з багатим оздобленням костел у Бєлянах є однією з найцінніших пам’яток пізнього бароко в столиці. Коли в 1988 році Лєшек Клайнерт проєктував будівлі для Академії католицької теології в околицях костелу, він вирішив не дотримуватися його історичного стилю. Архітектор розмістив католицький університет у низьких 1-, 2- та 3-рівневих модерністських павільйонах, які розташовані на величезній території, і вдало інтегрував їх у наявний лісовий ландшафт.
Грюнвальдська площа у Вроцлаві – вісь, що з'єднує кілька вроцлавських університетів
Студентський дім «Паравановець», спроектований у 1965 році Кристиною та Маріаном Барськими, фот. Mieczysław Michalak / AG
Грюнвальдська площа у Вроцлаві – це унікальне місце. Всупереч своїй назві, це досить довга вулиця, і хоча вона об’єднує в основному навчальні будівлі, – це також звичайний міський простір у центрі міста. Завдяки цьому повсякденне життя міста тут змішується зі щільною присутністю студентів. Грюнвальдська площа є віссю, від якої розходяться дороги до комплексів, що належать іншим навчальним закладам Вроцлава. У 1964 році для потреб навчальних закладів міста було проведено конкурс щодо розвитку цієї території. Впродовж наступних десятиліть цей проєкт реалізовано; будівлі на Грюнвальдській площі зведені переважно в 1970-х роках, але довколишні кампуси все ще розростаються до сьогодні. Завдяки цьому на невеликій площі можна побачити зразки оригінальних будівель у стилі післявоєнного модернізму, а також сучасні архітектурні форми XXI століття.
Уздовж Грюнвальдської площі стоїть кілька характерних будівель. З-поміж інших там розташований 300-метровий студентський будинок «Парановець», спроектований у 1965 році Кристиною та Маріаном Барськими, які є авторами багатьох університетських будівель у Вроцлаві, зокрема більшості тих, що зосереджені на Грюнвальдській площі. Це також три засклені павільйони ветеринарних клінік Природничого університету 1957-1961 рр. чи 10-поверховий Готель асистента, що стоїть напроти «Паравановця» і був спроектований як висотна противага видовженому гуртожитку. Над забудовою алеї височіють два студентські гуртожитки, зведені у 1975-1980 роках (теж за проектом родини Барських). Завдяки характерним загостреним наконечникам їх називають «Олувек» («Олівець») і «Кретка» («Крейда»). Оглядаючи забудову цього незвичайного місця, не можна оминути Будинок вченого, проєкт команди Ядвіги Грабовської-Гавриляк. Хоча нюанси ретельно підібраного облицювання фасаду були знищені сучасною термомодернізацією, все ж можна оцінити пропорції та інтеграцію досить високої будівлі в довкілля.
Академічне містечко в Катовіцах
Академічна бібліотека в Катовіцах, фот. Jakub Certowicz / CINiBA
Сілезький університет має чотири кампуси: у центрі міста, в дільниці Ліґота, а також у Хожові та Сосновці. Найвідоміший – центральний (примикає до кампусу Економічного університету, разом утворюючи велике академічне містечко) – особливо з 2011 року, коли тут було введено в експлуатацію будівлю Центру наукової інформації та Академічної бібліотеки (CINiBA). Спільна інвестиція Економічного та Сілезького університетів вразила своєю формою, була відзначена багатьма нагородами та принагідно прославила катовіцький кампус. Будівля CINiBA – робота студії HS99 – хоч і наскрізь сучасна й досить стримана за формами, вдало вписалася в модерністські будівлі університетського містечка, ставши його символом.
Перші забудови кампуса Сілезького університету датують 1970-ми роками – сам університет був заснований у 1968 році, незабаром після того, як почалися роботи зі зведення будинків для інших факультетів, а також гуртожитків та інших приміщень, необхідних студентам. Територію успішно забудовують новими корпусами.
Катовіцький кампус має унікальне розташування – безпосередньо біля площі Ринок, у самому центрі міста, і вже кілька років також у безпосередній близькості до Культурної зони – комплексу нових вражаючих об'єктів – Сілезького музею, резиденції Симфонічного оркестру Польського національного радіо та Міжнародного конгрес-центру. Сукупність навчальних і культурних закладів була б чудовою точкою відліку для створення мистецького та наукового простору, подібного до Латинського кварталу в Парижі. На жаль, це ускладнюється тим, що кампус і Зона культури розділені багатосмуговою швидкісною дорогою, оточеною шумозахисними екранами...
Університетська дільниця, Старе місто, Краків
Ягеллонський університет, Collegium Novum, фот. Artur Baranowski / East News
Більшість приміщень польських вищих шкіл розташовані в будинках ХХ століття. Тим, хто прагне атмосфери, насиченої мудрістю поколінь стародавніх мурів, рекомендуємо поїздку до Кракова. Багато факультетів цього найстарішого в Польщі та одного з найстаріших університетів Європи досі розміщені в історичних будівлях. Вони розташовані в Старому місті, в районі вулиць Св. Анни та Ягеллонської. Стіни Collegium Maius, Collegium Minus і Collegium Iuridicum ще пам'ятають XV століття, інші – XVII або XVIII. Блукаючи коридорами неоренесансного Collegium Broscianum, Collegium Maius, перебудованого в неоготичному стилі, чи класицистичного Collegium Physicum, ви, мабуть, відчуєте дух Яна Кохановського, Яна III Собеського, Миколая Коперника чи Станіслава Лема та Віслави Шимборської, які навчалися в Ягеллонському університеті.
