Чи є щось, що ти би хотіла запитати авторку, якщо би була така можливість?
Таких запитань багато, але не всі я наважусь поставити. Деякі здавалися б мені надто наївними, інші — надто особистими. Але така обережність у питаннях з мого боку стосується й інших, менш чи більш знаних мені людей. На багато запитань про Віславу Шимборську, які мене хвилювали, уже відповіли її секретарі та біографи. У виданні «Pamiątkowe rupiecie» («Пам’ятний мотлох») авторки Анна Біконт та Йоанна Щенсна відкрили багато таємниць. Завдяки цій книзі іноді мені здається, що я знала Віславу Шимборську особисто. Тому я залишатимусь стриманою, з умінням читати між рядків і робити з цього лише важливі висновки. Читаючи вірш, я іноді подумки ставлю запитання його автору. Як правило, при наступному читанні того ж вірша, відповідь виникає сама по собі.
Ти сказала, що не пам'ятаєш того першого вірша. А чи є якийсь улюблений сьогодні?
Є їх дуже багато. В моєму випадку читання поезії є ліками від загальновідомого «великого зла», протиотрутою від повсякденності, неодноразово втечею від обов’язків. Під час підготовки до програми «Szybowanie» я, здається, прочитала усе, що написала та опублікувала Віслава Шимборська. Мала багато відкриттів і відчула багато насолоди. Деякі вірші, як колись випущені бумеранги, тепер повернулися до мене, але повернулися зміненими. Адже ми щодня по-різному читаємо ці короткі форми. Плин часу, багаж досвіду, кількість знань, контекст впливають на те, що кожного разу ми «дочитуємось» до чогось іншого. Підсвідомо, як мені здається, ми також шукаємо конкретні вірші та прихований у них зміст. Я не часто замислююсь, що мала на увазі поетка, коли писала вірш. Частіше я думаю, що я маю на увазі, читаючи це тут і зараз. Свіжий погляд на давніх улюбленців і любов до нових знахідок. До жодного вірша я не залишилась байдужою. На кожен був свій час і він щось вносив у моє життя, відчиняв якісь потаємні двері чи «послаблював краватку». Моїми відкриттями стали, наприклад, вірші «Wywiad z Atropos» («Інтерв'ю з Атропою»), «Bajki o życiu rzeczy martwych» («Оповідання про життя мертвих речей») чи й «Do zakochanej nieszczęśliwie» («До нещасливо закоханої»).