Письменниця Маґдалена Самозванець з гумором згадує про появу відважного стилю у своїй книжці «Марія і Маґдалена» («Maria i Magdalena»):
«Ева Коссак, жінка Єжи, поїхала до Відня, звідки повернулась повністю оновленою. Така сама чи ні? Вона була вдягнута в широку спідницю із синьої шерсті, надзвичайно коротку, бо з-під неї повністю виднівся мештик, а також подовжений жакет, який підкреслював її зграбну фігурку. На голові модниці був великий червоний плаский капелюшок, одягнений трохи набік. Її свекруха була шокована: «Як же ж ти, моя Ево, вийдеш на вулицю в такій короткій спідниці? Люди будуть тикати в тебе пальцями!» — «Але ж цілий Відень ходить в таких широких і коротких спідницях», — відрізала невістка (...) Дуже швидко всі подруги Еви замовили у своїх кравчинь такі самі."
Мода 20-х років, як зауважила Анна Серадзька, йшла в ногу з емансипацією. Незалежність жінок виражав яскравий макіяж. Око підкреслювали темними тінями, губи яскраво-червоною помадою. Крім того, жінки почали займатись спортом…
Незалежні жінки на корті, ковзанах та за кермом
Кадр з фільму «Ядзя» («Jadzia»), режисер Мечислав Кравич, 1936, фот. Filmoteka Narodowa
У популярному пораднику моди Ядвіґи Суходольської «Мистецтво вдягатись» («Sztuka ubierania»), цитованому в альбомі Анни Серадзької, читаємо, що спортивне вбрання має бути зручним, проте передусім відповідати нормам порядності. Що це означає?
Президент РП Іґнацій Мосціцький та його дружина Марія повертаються з пляжу. За президентом іде його ад’ютант капітан Стефан Кринський, липень 1937, фот. Witold Pikiel
На відомих надморських курортах — Юраті, Ястарні, Сопоті, з готельних номерів відпочивальники виходили на пляж у довгих м’яких купальних халатах. На голові зазвичай був солом’яний капелюх або ж маленька моряцька шапочка. Пані гуляли пляжем у шовкових або вишитих піжамах. Купальні костюми були прикрашені воланами, а голову прикривали розкішні тюрбани. Від сонця захищали кольорові японські парасольки з паперу. Незабаром, завдяки Коко Шанель, з'являється мода на засмагу, що вплинуло на метаморфозу купального костюму, який став оголювати щоразу більше тіла. В тогочасних порадниках стилю можна прочитати:
Обкладинки ілюстрованого щомісячного журналу «Przegląd mody», r.10, nr 6, 12 (1932), фот. з колекції Biblioteka Narodowa / www.polona.pl
«Купальний костюм найкраще виглядає, коли вироблений із вовняного трикотажу. Якщо ви плануєте його носити на пляжі, можна докупити купальний халат, гумову шапочку або ж великий капелюх, гумові капчики. Купальний костюм не може бути надто кольоровим, об’ємним, довгим чи темним.»
Відпочивальники під час пляжного уроку танців, 1930, фот. Narodowe Archiwum Cyfrowe
Трошки згодом з'являються короткі спідниці-кльош. На Балтиці модники дочекались роздільних купальників тільки в тридцятих роках. Перші фасони разом з туфлями в стилі еспадрильї були представлені в червні 1939 року під час Літнього балу моди у варшавському Європейському готелі.
Жінка в модному спортивному вбранні на бігових лижах, 1926 р., фот. NAC
А тепер загляньмо до популярних зимових курортів Закопаного, Вісли або Гуцульщини. З лижних трас зникли жінки в спідницях, запанували светри з високим горлом, панталони з вовняними шкарпетками та елегантні капелюшки.
В дрес-коді для ковзанки були спідниці в дрібну складку, шкарпетки, вдягнуті на теплі панчохи, та високо шнуроване взуття, до якого прикручували ковзани. Подібний стиль панував також на тенісних кортах.
Автомобілістки (серед яких Міра Зімінська) на катання йшли в шкіряних куртках, рукавичках із дрібними надрізами для проникнення повітря та в шапках-пілотках. Учасниці змагань могли виступати в суцільних комбінезонах.
Ноги втратили свою чарівність
Крах на Уолл-стріт й економічна криза 1929 року збігається з поверненням в моду жіночності. Жінки заплітали волосся, старанно закладаючи їх у хвилі, а довжелезні плаття знову підкреслювали жіночі форми. Модними стають африканська й азіатська екзотика. На деталі та кольори дизайнерів надихнули традиційні костюми танцівниць з Балі.
Ніна Андрич обрана «королевою моди» під час балу, 1937 рік. фот. NAC
В 1930 році художник і портретист Стефан Норблін в журналі «Świat» із захопленням пропонував читачкам дві моделі вечірніх суконь, а також прокоментував таку довгоочікувану зміну жіночого стилю:
«Врешті ми дочекались повернення довгих суконь та з радістю спостерігаємо їх тріумфальне переливання всіма барвами веселки. Довгі й пишні, вони підкреслюють жіночу вроду. Затягують гармонійними лініями, м'якістю кожного руху, граційністю кожної пози. Як делікатно обгортає стегна та ніби сором’язливо ховає в казкових складках скарб жіночих ніжок. (…) Ми уже вдосталь надивились на оголені кінцівки та давно знудилися їхнім виглядом. Жодному чоловіку, починаючи від печерних людей, за все своє життя не вдавалось побачити стільки жіночих ніг, скільки ми мусили споглядати за останні кілька років. Вони стали занадто популярними, банальними та доступними для кожного погляду. Ноги втратили свій шарм, жінка — важливий козир в грі любові, а чоловік — безліч розкішних ілюзій. Ставлення чоловіків до жіночих ніг стало дружнім».
Зірки кіно та телеекранів міжвоєнного періоду з’являлися на популярних Балах моди, які відбувались у варшавському Європейському готелі, у криноліні, блискітках і шовку. На балах вибирали королеву та короля, що активно обговорювалось в жовтій пресі. Почесні титули серед жінок отримали Ніна Андрич, Віра Бобовська та Зула Поґожельська, а серед чоловіків — Фридерик Яроссі і Ярослав Івашкевич. Загляньмо до гардеробної передвоєнних ікон елегантності…
