Історія Польщі в картинах (частина перша)
Польська історія була настільки складною, що інколи непідготовленому глядачеві важко зрозуміти, що саме зображено на історичних полотнах. Пропонуємо першу частину нашого візуального путівника з історії Польщі: від Середньовіччя до Finis Poloniae.
Битва під Легницею (1241)
Picture display
standardowy (864px desktop)
«Битва під Легницею» з «Легенди про святу Ядвігу» (1353), фот. Getty Museum / Getty Open Content Program
Picture image
bitwa-pod-legnica-getty-1.jpg
У 1241 році, після вторгнення в Київську Русь, монгольські (або татарські) війська вирушили в похід на Угорщину та Польщу. У березні цього ж року вони захопили Краків, а вже 9 квітня під Легницею відбулося зіткнення між армією Генріха II Благочестивого і військами Сілезії, Кракова й Великопольщі з одного боку та монголами з іншого. Битва закінчилася великою перемогою монголів, але відразу після битви татарські війська відступили й у 1242 році повернулися на Київську Русь.
На першій ілюстрації зображено початок битви, коли ворожі армії перебували в бойовій готовності. На другій ілюстрації (нижче) показано наступний етап битви та смерть Генріха II Благочестивого.
Для середньовічних художників було звичним у своїх роботах зображати епізоди, які не відповідали історичній події. Так, на другому малюнку ми бачимо постать князя Генріха II Благочестивого (він у блакитному плащі, а на його щиті та шоломі зображений чорний сілезький орел), якого вбиває один із ворожих вершників. Водночас на картині представлені й пізніші події. Наприклад, у лівому куті картини можна помітити мертве тіло князя вже без збруї, а у правому верхньому куті полотна – душі Генріха II Благочестивого та інших рицарів на небо возносять два ангели.
Picture display
standardowy (864px desktop)
«Битва під Легницею» з «Легенди про святу Ядвігу» (1353), фот. Getty Museum / Getty Open Content Program
Picture image
bitwa-pod-legnica-getty-2.jpg
Казимир III Великий і Естерка
Picture display
standardowy (864px desktop)
Владислав Лукасевич, «Казимир Великий у Естерки», 1870, фот. Wikimedia Commons / Lwowska Galeria Sztuki
Picture image
full_luszczkiewicz-kazimierz_wielki_u_esterki_770.jpg
Естерка (на ідиші Естерке) – напівміфічна коханка Казимира III Великого. Їхній роман став однією з головних тем літературних текстів на ідиші, в яких зображено стосунки між католиками та євреями в Польщі. Невідомо, чи була Естерка реальною історичною постаттю, але її роман із королем безсумнівно свідчить про позитивне ставлення Казимира Великого до польсько-єврейської спільноти, завдяки чому євреї отримували різні привілеї.
За різними версіями, історія Казимира та Естерки відбувалася в різних польських містах, однак найпопулярніша легенда стверджує, що містом їхнього роману був Казімєж (на ідиші – Кузмір), розташований на річці Вісла поруч із Краковом і відомий завдяки чисельній єврейській спільноті, яка там проживала. Гористий пейзаж на картині Лукасевича вказує на те, що саме тут відбувається намальована сцена.
Ядвіга, король Польщі (1384-1399)
Picture display
standardowy (864px desktop)
Войцех Ґерсон, «Королева Ядвіга та Димитр з Горая», 1869, фот. Wikimedia Commons / Muzeum Lubelskie w Lublinie
Picture image
dymitr_z_goraja_i_jadwiga.jpg
Якщо вам важко збагнути, що відбувається на цій картині, не хвилюйтеся – зрозуміти це справді не просто. Передовсім жінка, яка тримає сокиру, не планує напасти на чоловіка. За його спиною насправді не стіна, а двері, і чоловік пробує завадити дівчині вийти з кімнати (так, в руках він тримає ключі). За дверима, найімовірніше, чекає Вільгельм Габсбург, коханий жінки, в якого вона, мабуть, закохалася з першого погляду.
Згідно з легендою, Ядвіга (або Гедвіга) пожертвувала своїм першим коханням, щоб вийти заміж за короля Литви Владислава Ягайла, завдяки чому виникли одна з наймогутніших королівських династій Європи – династія Ягеллонів та Річ Посполита двох народів, яка об’єднала Польське королівство та Велике князівство Литовське.
За легендою, дослухатися голосу розуму, а не серця Ядвігу заставив Димитр з Горая, багатий магнат і наставник. Саме він зачинив її в кімнаті й не дозволив майбутній королеві втекти з красенем Вільгельмом Габсбургом. Завдяки передбачливості Димитра з Горая Ядвіга стала королем Польщі (від батька вона успадкувала титул короля Польщі, а не королеви). Вона правила з 1384 року до своєї смерті в 1399 році.
«Ґрюнвальдська битва» (1410)
Picture display
standardowy (864px desktop)
Ян Матейко, «Ґрюнвальдська битва», 1878, полотно, олія, 426 x 987 см, фот. Muzeum Narodowe w Warszawie
Picture image
800px grunwald_bitwa_6207434.jpg
Ґрюнвальдська битва, відома також як Перша битва під Танненберґом і як битва під Жальгірісом, є однією з найважливіших битв у польській історії, а картина Яна Матейка – одна з найвідоміших картин в історії польського мистецтва.
Під Ґрюнвальдом об’єднані польські, литовські, руські та татарські війська на чолі з королем Владиславом Ягайлом завдали поразки Тевтонському ордену. Ця перемога кардинально змінила розстановку сил у Східній Європі та вплинула на появу Речі Посполитої двох народів.
Картина Яна Матейка вражає своїм розміром – 426 х 987 см. У правому куті роботи Матейка зображений Владислав Ягайло, а в центрі картини Великий князь Литовський Вітольд спостерігає за нападом двох піших воїнів із Жемайтії на великого магістра Тевтонського ордену Ульріха фон Юнгінгена. На одному з воїнів каптур ката, в руках він тримає сокиру, що символізує акт справедливості.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Ян Матейко, «Станчик», 1862, фот. Muzeum Narodowe w Warszawie
Picture image
matejko_stanczyk.jpg
Станчик (1480-1560) з намальованої у 1862 році картини Яна Матейка є однією з найвідоміших символічних постатей польської історії. На картині зображений реальний історичний персонаж – блазень чотирьох польських королів: Яна Ольбрахта, Александра Ягеллончика, Сигізмунда Старого та Сигізмунда II Августа.
Смуток на обличчі Станчика спричинений щойно отриманою вісткою про те, що війська Великого князівства Московського взяли Смоленськ. Це трапилося в липні 1514 року (див дату на листі, що лежить на столі). Ця подія також ознаменувала зміцнення російської влади у Східній Європі й, зрештою, поразку Речі Посполитої двох народів через два століття.
Похмурий вигляд Станчика, якого огорнув страх за майбутнє країни, є пророчим і сильно контрастує з веселою атмосферою балу, що відбувається поруч.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Невідомий автор, «Битва під Оршею», 1525-1530 рр., темпера на дубовій дошці, 165 × 260 см, фот. Muzeum Narodowe w Warszawie
Picture image
full_krell_battle_of_orsha_01_770.jpg
Занепокоєння на обличчі Станчика виправдане: поляки й литовці не змогли змиритися із втратою Смоленська.
Битва під Оршею (сьогодні це територія Білорусі) відбулася через кілька місяців після окупації Смоленська. Хоча вона завершилася перемогою литовсько-польських військ, Смоленськ полякам відбити не вдалося. Це станеться лише через 100 років і тільки на короткий час.
«Люблінська унія» (1596 р.)
Picture display
standardowy (864px desktop)
Ян Матейко, «Люблінська унія», 1869 р., фот. Wikimedia Commons / Muzeum Lubelskie
Picture image
full_matejko_unia_lubelska_770.jpg
Війни з Великим князівством Московським зміцнили військово-політичне співробітництво між Польщею та Литвою. У 1569 р. між двома державами було укладено союз (унію). У результаті Люблінської унії утворилася нова держава – Річ Посполита двох народів.
Матейко приурочив «Люблінську унію» 300-літтю цієї події, яке випало на 1869 рік. У центрі композиції – король Сигізмунд Август. Чоловік, який стоїть на колінах із мечем — Миколай Радзивілл — великий гетьман литовський, противник Люблінської унії. Він також був одним із небагатьох литовських сенаторів, які відмовилися підписати унію.
Поляки в Кремлі (1610-1612)
Picture display
standardowy (864px desktop)
Ернст Лісснер, «Вигнання поляків із Московського Кремля в 1612 році», фот. Wikimedia Commons / Tretnyakov Gallery
Picture image
full_lissner_770.jpg
9 жовтня 1610 року польські війська увійшли до Москви. Тогочасні події в польській історіографії відомі як Димітріада. Москва була під окупацією польських військ до 1612 року, коли князь Дмітрій Пожарський, очоливши народне повстання, звільнив Москву. У Росії вважають, що вигнання поляків поклало край тривалому періоду політичної та суспільно-економічної кризи – так званій «великій смуті». З 2005 року в Росії 4 листопада в пам’ять про звільнення Кремля відзначають День національної єдності.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Юзеф Брандт, «Хотинська битва», 1867, фот. MNW
Picture image
full_brandt_battle_of_khotyn_770.png
У XVI i XVII століттях Річ Посполита вела війни з Османською імперією. У цей період польська знать вважала себе захисником християнства в Європі, а Польщу – оплотом християнства (antemurale Сhristianitatis).
Прикордонне місто Хотин (територія сучасної України) стало місцем двох великих битв. На картині Юзефа Брандта зображено першу з них – Хотинську, яка відбулася у 1612 році. На той час Річ Посполита мала найбільшу за всю свою історію територію (990 тис. км²), а населення становило від 11 до 12 млн осіб.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Паувел Кастельс, «Віденська битва», 1685 р., фот. Wikimedia Commons / Muzeum Pałacu Króla Jana III w Wilanowie
Picture image
full_pauwel_casteels_-_battle_of_vienna_-_google_art_project_770.jpg
Віденська битва відбулася 12 вересня 1683 року після двомісячної облоги міста військами Османської імперії. Перемогу здобули антитурецькі об’єднані сили, до складу яких, крім польської армії, входили війська Священної Римської імперії та Венеціанської республіки. Військовою коаліцією командував король Ян III Собеський.
Битва за Відень стала поворотним моментом в історії: після своєї поразки Османська імперія більше не загрожувала країнам християнської Європи. Віденська битва також увійшла в історію завдяки найчисленнішій кінноті, що брала участь у боях.
Перший поділ Польщі (1772)
Picture display
standardowy (864px desktop)
Ян Матейко, «Рейтан. Падіння Польщі», 1866, полотно, олія, 282 х 487 см, власність Королівського замку у Варшаві, фот. Zamek Królewski w Warszawie
Picture image
full_rejtan_upadek_polski_matejko_770.jpg
Ще на одній картині Яна Матейка зображено події, що відбулися в Королівському замку у Варшаві. Тут 21 квітня 1773 року сейм ратифікував договір про поділ Польщі, за яким польські землі відійшли до Пруссії, Росії та Австрії. Справа від центру картини – депутат Новогрудського воєводства Тадеуш Рейтан, який намагався зірвати засідання, не дозволяючи депутатам покинути зал, щоб не допустити ганебного поділу Речі Посполитої.
Конституція 3 травня (1791)
Picture display
standardowy (864px desktop)
Жан-П’єр Норблен де Ла Ґурден, «Прийняття Конституції 3 травня 1791 року», 1867, фот. Wikimedia Commons / MNW
Picture image
full_jean_pierre_norblin_zaprzysiezenie_konstytucji_3_maja_1791_bn__770.png
Конституцію 3 травня, яку прийняли у 1791 році, вважають першою конституцією в Європі. Крім того, вона стала другою у світі кодифікованою національною конституцією у світі після Конституції США 1789 року. Ірландець Едмунд Берк охарактеризував польську конституцію як «безсумнівно, найпрекрасніше благо, яке будь-коли траплялося людству».
Конституція запроваджувала поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову та визначала новий політичний устрій Речі Посполитої. Основний закон також позбавляв шляхту недоторканності, щоб магнати чи агенти іноземної держави не мали можливості підкупити бідних шляхтичів. Незважаючи на новаторський характер конституції, зміни були внесені в недостатньому обсязі та надто пізно. Після наступних поділів, які іноді також називають Finis Poloniaæ (лат. «Кінець Польщі»), Польща зникне з карти світу на 123 роки.
Автор: Міколай Ґлінський
Переклад: Тарас Лильо