Спростування автономії та інтуїтивності народного мистецтва, представленого як адаптована до інтелігентських очікувань та уявлень творчість, водночас підкреслює самосвідомість творців, які майстерно оперують заданими конвенціями. Згадана Рой-Козловська в сцені «Напад на маєток» розміщує на стіні шляхетські портрети в один ряд із вікнами, через які до кімнати вдираються розбійники, створюючи враження, ніби герої портретів оживають і вистрибують із рам своїх зображень. Взагалі, приклад цієї художниці, яка до війни була пов’язана з варшавською богемою, а після неї брала участь у курсах малювання на склі для горянського населення, показує плинність меж між історією мистецтва основного потоку і народним мистецтвом. Так само, як і представлений на виставці скромний глечик із Кооперативу праці художньо-народної промисловості «Камьонка» в Лисій Горі — місця без жодних локальних ремісничих традицій, яке після війни стало центром виготовлення архітектурної кераміки для декорацій будівель по всій країні.
Історія народного мистецтва пов’язана з політичною історією не лише на рівні іконографії. Окрім того, що в ньому «відкривали» національну ідентичність, його також свідомо створювали. Засадничі моменти цього типу творення іноді можна так само точно датувати, як і авангардні злами в історії мистецтва основного потоку. З тією головною різницею, що тут ми не знайдемо жодних маніфестів, а замість програмного розриву з попередньою традицією маємо справу зі створенням ілюзії її безперервності. Таким прикладом є керамічні вироби Францішека Нецля, виготовлені 1909 року для різдвяного ярмарку в Ґданську й представлені на виставці «кашубської селянської кераміки». Кераміка, яка стала одним із символів локального народного мистецтва, була, по суті, спільною працею Нецля, автора ідеї виставки та вчителя Ізидора Ґульґовського, а також Берта Геллінґрата, художника, який розробив декоративні мотиви, базуючись на меблях із колекції Ґульґовського та вишивці на кашубських головних уборах. Саме тоді кераміка стала одним із аргументів у суперечці навколо польськості Помор’я.