Дівчинка в піжамі зі львівського гетто: історія Лілі Польман-Штерн
Листопад 1942 року, окупований Львів. Дівчинка в піжамі тікає з гетто, щоб попередити матір: туди не можна повертатися. Ця розповідь – один із задокументованих досвідів порятунку євреїв у Львів.
Листопад 1942 року. Окупований німцями Львів. Через залізничний насип, що відділяє місто від гетто біжить дівчинка в піжамі. Вона поспішає до своєї матері. Попередити, щоб та в жодному разі не поверталася до гетто. Німці готують чергову «акцію», під час якої навіть документи на працю не гарантують порятунку. Дівчинці вдається дістатися до матері. В наступні роки вона і її матір зазнають різних поневірянь. Але врятуються. Хто була ця дівчинка? І про які сторінки Голокосту у Львові може розповісти її історія?
Втеча з Кракова
Picture display
standardowy (864px desktop)
Ринок Головний у Кракові, 1931, фот. Національний цифровий архів (NAC)
Picture image
Krakow-rynek-NAC.jpg
Лілі Штерн народилася у Львові 29 березня 1930 р. в сім’ї Філіпа та Цецилії Штерн. Невдовзі Штерни переїхали до Кракова, і саме це місто згодом асоціювалося у неї з дитинством. Тут вона ходила до садка, навчалася в школі. Батько працював банківським службовцем, тож сім’я жила у відносному достатку. У 1935 р. народилася друга дитина – син Арієль. Як згадувала Лілі, батьки мріяли переїхати до Підмандатної Британської Палестини й долучитися до розбудови майбутньої держави Ізраїль. Проте події 1930-х років не дали змоги здійснити ці плани.
31 серпня 1939 р. Штерни, майже в останній момент, виїхали з Кракова до Львова поїздом. У повітрі вже відчувалася загроза війни, тож вони вирішили не залишатися в місті, розташованому поблизу німецького кордону. Лілі згадувала, що зазвичай ця дорога тривала чотири-п’ять годин, але цього разу через перевантаження залізниці подорож затягнулася до дванадцяти.
1 вересня 1939 р. вони вже були у Львові – серед тисяч біженців, які рушили на схід. Того ж дня на місто впали перші бомби. Почалася Друга світова війна, що принесла смерть мільйонам людей, зокрема й родині Штернів.
Втрачена можливість?
Picture display
standardowy (864px desktop)
Головний вокзал, Львів, перонні зали, 1923-1926, фот. Національна бібліотека Polona
Picture image
Lwow-dworzec-glowny-hale-peronowe.jpg
Під час «перших совєтів» батьки Лілі швидко зрозуміли, що звичне життя закінчилося і потрібно шукати новий спосіб заробітку. Тоді Цецилія опанувала кравецьку справу. Як з’ясується згодом, цей вибір виявився вирішальним: саме він привів її до людини, яка згодом допоможе врятуватися їй і доньці.
1941 р. приніс коротке вікно можливостей. Філіп Штерн міг скористатися радянською евакуацією зі Львова, але в останню мить відмовився. Чи могло це врятувати життя – сказати неможливо, адже евакуація також була пов’язана з ризиками. Очевидно інше: як і більшість людей, вони не знали, чого очікувати від німців, які зайняли місто. Дуже швидко стало зрозуміло, що означає новий режим.
Львівське гетто
У 1941 р. Штерни стали свідками львівського погрому, під час якого, за різними оцінками, загинули від кількох сотень до семи тисяч євреїв. Насильство тривало і впродовж липня. Тоді Філіпа затримали, але Цецилії вдалося врятувати його від страти.
У наступні місяці 1941-1942 рр. сім’я зазнала дедалі жорсткіших утисків і невдовзі опинилася у львівському гетто, створеному наприкінці 1941 р. в північній частині міста. Там Філіп Штерн здобув документи на працю, що тимчасово давали шанс вижити. Він працював столяром і, за словами Лілі, добре знався на цьому ремеслі.
Трагічним став 1942 рік. Влітку німці провели у Львові так звану «велику акцію» – операцію масового вивезення євреїв до табору смерті у Белжеці, де їх убивали в газових камерах. Її жертвами стали, за різними оцінками, від 40 до 50 тисяч осіб. Серед них були Філіп і Арієль. Під час облави обох затримали. Арієль мав шанс утекти, але відмовився залишити батька. Вони загинули разом.
На кухні в офіцера СС
Лілі та Цецилія Штерни у 1946 році, фот. Синод єпископів УГКЦ
Цецилія та Лілі ще кілька місяців жили в замкненому світі львівського гетто – серед нестачі, тифу і постійної загрози смерті. У цей час німці поступово зменшували його територію і відгороджували від міста.
Водночас Цецилія продовжувала працювати кравчинею поза гетто і познайомилася з Інґердою Віт, дружиною офіцера СС, яка стала її клієнткою. Саме вона згодом вирішила допомогти Штернам. До її помешкання Лілі й утекла з гетто в одній піжамі. Пані Віт переховувала їх разом з іншою єврейською родиною – Подошинами – у себе на кухні. Це дало їм короткий перепочинок, але лише тимчасовий: попереду були нові етапи втечі й пошуку безпечного місця.
Старець на колісному кріслі
Picture display
standardowy (864px desktop)
Архикатедральний собор святого Юра у Львові, 1933, фот. Національна бібліотека Polona
Picture image
Lwow-cerkiew-katedralna-sw-Jura-La-cathedrale-de-St-Jura-Lenkiewicz-Adam-1888-1941-1r.jpg
У 1943 р. Інґерда Віт була змушена покинути Львів, і люди, яких вона переховувала, мали шукати нових рятівників. Тоді д-р Подошин вирішив звернутися до митрополита Андрея Шептицького. До війни він працював аптекарем, і серед його клієнтів були ті, хто купував ліки для глави Греко-Католицької Церкви. Митрополит погодився прийняти родину Подошинів (троє осіб) на укриття. На той час він уже майже рік допомагав євреям, організовуючи їхнє переховування і залучаючи до цього своє найближче оточення. Тепер рішення мали ухвалити Штерни.
Цецилія зважилася піти до митрополичих палат і просити про допомогу. Те, що сталося далі, Лілі запам’ятала на все життя: перед нею постав старий у колісному кріслі, який обійняв її і сказав: «Не бійся, дитино! Нічого поганого тобі тут не станеться». Штерни переночували в палатах, а вже наступного дня для них почалося нове життя серед сестер Студійського уставу.
«Сирітка»
Монахині Студійського уставу допомагали переховувати євреїв разом із Андреєм Шептицьким з літа 1942 року. Уже в 1943 р. діяла розгалужена мережа монастирів, дочірніх домів і довірених осіб, якою вони користувалися. Штернів перевезли до львівського монастиря на вулиці Убоча, 4. Тут діяв як сам монастирський будинок, де певний час переховувалася, зокрема, дружина львівського рабина Давида Кагане – Нехама, так і сиротинець для єврейських дівчат, які жили під вигаданими іменами (наприклад, донька львівського шевця Абрама Фінка – Анна).
Митрополит, доручаючи сестрам їхній порятунок, наполіг, щоб матір і доньку не розлучали. Цецилія жила в монастирі, а Лілі – поруч, у сиротинці при обителі. Оскільки вони не володіли українською мовою, Цецилія вдавала глухоніму, а Лілі пояснювала дітям, що походить зі змішаної українсько-польської родини і тому не знає мови. Обом вдалося пристосуватися до нового середовища і дочекатися завершення німецької окупації у липні 1944 року.
По війні
Обкладинка книжки «Lili Stern Pohlmann. Pytałam Boga, dlaczego mnie ocalił», автори: А. Скотницький, К. Кахель, М. Квасневський, фот. вид-во AUSTERIA
Після війни радянська влада розпочала так звану «добровільну евакуацію» поляків зі Львова до повоєнної Польщі. У 1945 р. Штерни, як польські євреї, опинилися в Кракові. Там Лілі дала свідчення Центральній єврейській історичній комісії, яка документувала досвід Голокосту. З огляду на обставини часу вона майже не згадувала про своїх останніх рятівників.
У наступні десятиліття Лілі Польман-Штерн стала одним із голосів, що підтримували визнання Андрея Шептицького Праведником народів світу. Вона давала численні інтерв’ю, виступала на Заході, розповідаючи про досвід львівського гетто, а також відшукала свою першу рятівницю – Інґерду Віт – і опікувалася нею до її смерті у 1981 році. У 2008-му президент Польщі Лех Качинський нагородив Лілі Польман-Штерн Лицарським хрестом ордена «За заслуги» за внесок у польсько-єврейський діалог.
Лілі Польман-Штерн – дівчинка, яка в листопаді 1942 р. втекла з львівського гетто, – померла в листопаді 2021 р. у Лондоні.
Список використаних джерел та літератури: Interview with Lili Pohlmann. 21.05.1996. London. Interviewer – S. Tyler. The USC Shoah Foundation Institute’s Visual History Archive. URL: https://vha.usc.edu/viewingPage? testimonyID=16322&returnIndex=0 (date of review: 11.02.2026); Relacje ocalonych z Zaglady. Stern Lilith. Archiwum Żydowskiego Instytutu Historycznego w Warszawie. Z. 301. T. 1181. 18 ark.; Юрій Скіра Порятунок родини Штерн митрополитом Андреєм Шептицьким у світлі спогадів Лілі Польман. Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Київ, 2017. Вип. 2 (133). С. 68-70; Філіп Фрідман «Винищення львівських євреїв». Незалежний культурологічний журнал «Ї». 2009. № 58. С. 126–151; Кай Струве «ОУН(б), німці та антиєврейське насильство в Галичині влітку 1941 року». Україна Модерна. Львів, 2017. Вип. 24. С. 216–237; Юрій Скіра «Солід». Взуттєва фабрика життя. Львів: Видавництво «Човен», 2023.
