Через чотири десятиліття після їхніх перших проєктів кілька років тому в Музеї фотографії в Кракові було відкрито виставку «Фоторепортери» та видано альбом під такою ж назвою. Серед робіт Кшиштофа Баранського, Анджея Батуро, Славка Бєґанського, Станіслава Цьока, Мацєя Мусяла, Анни Мусялівни, Мацєя Осецького, Кшиштофа Павели, Влодзімєжа Пнєвського, Анджея Польця та Гаррі Вайнберґа можна знайти 10 незвичайних фотографій, які без прикрас показують життя за часів Польської Народної Республіки.
1. Чорний репортаж з-над Вісли
Вибори солтиса в селі Аннополь біля Сем'ятичів, 1980 р., фот. Maciej Osiecki / Музей фотографії у Кракові
Термін «чорний репортаж» на позначення робіт фоторепортерів, які працювали в 1970-х і 1980-х роках, вперше використав Єжи Левчинський. Ця назва з’явилася «на противагу пропаганді, що зображувала польську дійсність в райдужних тонах» – читаємо у передмові Марти Місковєць до альбому «Фоторепортери».
Фотографію, яка ідеально передає дух цього терміна, зробив у 1980 році Мацєй Осєцький. Фотограф під час виборів солтиса в селі Аннопіль поблизу Сем’ятич схопив момент, на якому незадоволений результатами конкурент показує характерний «жест Козакевича» (польська назва образливого жесту, синонім середнього пальця – ред.).
.
2. Побожність від букваря
Варшавський мікрорайон Служев над Долинкою, 1978, двоє учнів моляться перед свіжовикопаною могилою, фот.. Maciej Osiecki
Серед тем, які висвітлювали автори «чорного репортажу», була бідність, відсталість, потворність, прояви дурості чиновників, релігійність поляків, страйки та маніфестації. На фотографії 1978 року «Служев над Долинкою» Мацєя Осєцького двоє учнів початкових класів стоять на колінах перед свіжовиритою могилою. Діти застили в характерній молитовній позі. Праворуч композицію кадру порушують двоє робітників у забрудненому одязі та важких чоботах. Метафоричний образ доповнюють панельні багатоквартирні будинки, що наче виринають із могил.
3. Нудьга
Діти з передмістя, Аннополь, 1958, фот. Sławomir Biegański
Фотографія Славоміра Бєґанського 1958 року хоча й трохи старша за інші фото з альбому «Фоторепортери», все ж створює образ нового покоління – дітей. Вони повиснули на абияк зробленому сільському плоті в Аннаполі й дивляться в об'єктив. На обличчі дітей – різні емоції. Зацікавлення найвищої дівчинки перегукується з майже агресивним виразом обличчя малюка, який стоїть перед нею. Проте найбільше увагу привертає хлопчик, який виліз на огорожу: він заплющив очі і щось жує, не виявляючи зацікавлення ні до фотографа, ні до ровесників. Образ цієї дитини, яка становить вісь композиції, є алегорією бездушності, що під впливом багаторічної пропаганди стала невід’ємною частиною польського села.
4. Привезли товар
«Привезли товар», 1963, Орнета, фот. Andrzej Baturo
Емоційний посил фотографії Анджея Батуро «Привезли товар» важко розшифрувати, не знаючи контексту. Нормування харчових продуктів, зокрема м'яса, сприяло розвитку чорного ринку. Його символом стала фотографія Кріса Ніденталя , де зображені свині, яких перевозять в багажнику. Однак десять років до того Анджей Батуро вже зафіксував на світлочутливій плівці прозаїчну сцену, також пов’язану з нелегальною торгівлею м’ясом. На фото бачимо вулицю, на якій лежить оброблена свиняча напівтуша, другу половину двоє чоловіків тягнуть в грязюці у бік будинків. М'ясо необхідно занести якнайшвидше – поки хтось не доніс і не з’явилася міліція, щоб перевірити картки. Чоловіки не чекають на вияв солідарності чи допомогу від перехожих. Ліворуч на фото стоїть роззява і спостерігає над їхніми зусиллями. Стоїть непорушно.
5. Королева життя
Жінка в автомобілі «Сиренка», мікрорайон Урсинув, 1984, фот. Krzysztof Pawela / Музей фотографії у Кракові
Життя на селі завжди протиставляли проживанню в місті. Поки селяни «якось давали собі раду», міські жителі могли насолоджуватися всіма благами. Період Польської Народної Республіки – це час розквіту житлового будівництва та виробництва культових «сиренок». На фото Кшиштофа Павели жінка з показними формами тіла сидить у новій білій машині на фоні житлового масиву. Не для всіх реальність була жорстокою. Біла кольористика і вільний простір лише підкреслюють цю прірву. В «сиренці» немає інших пасажирів. Нікого немає. Є лише вона – королева життя.
6. Показник щастя
«Перед пунктом закупівлі молока», 1989, фот. Stanisław Ciok
Для контрасту варто придивитися до фото Станіслава Цьока «Біля пункту прийому молока» 1989 року. Літня жінка з беззубою усмішкою сміливо дивиться в об’єктив, впевнено тримаючи велосипед і сумку. Вона щойно продала свої баньки. Помітно, що додатковий заробіток піднімає їй настрій. Незважаючи на те, що у велосипеда немає сідла, а грошей надовго не вистачить, показник щастя на деякий час зріс.
7. Спосіб життя
Вагон другого класу, 1978, фот. Anna Musiałówna
Анна Мусялівна не мала бути фоторепортеркою. Їй пророкували кар'єру примабалерини і життя, дуже далеке від того, яке їй судилося фотографувати. Після травми коліна лікарі сказали, що настав час переглянути плани. В альбомі «Фоторепортери» вона згадує:
Мені було 23 роки, на згадку залишився диплом балерини, перебинтоване коліно і папірець, що підтверджував інвалідність третьої групи. Щоб відволікти мене від сумних думок, брат дав мені в руки фотоапарат, пояснив, як ним користуватися, і відправив на вулицю до людей. Так нещасний випадок перетворився на подарунок долі.
Завдяки травмі коліна народилася нова Мусялівна – уважна спостерігачка. ЇЇ стиль – це прості, точні кадри. Вона не хотіла шокувати, а лише документувати світ, навіть якщо він не завжди був цікавий. Вона зосереджувалася на, здавалося б, неважливих моментах або на тих, про які люди не хотіли зайвий раз згадувати.
Мусялівна – авторка пронизливого циклу «Мінус один» на тему абортів. У кадрах із цього проєкту ми не побачимо зайвих емоцій, лише чисті композиції: стіл, хірургічні інструменти і, нарешті, розміщений на білому матеріалі плід.
Вона також зуміла геніально зафіксувати моменти радості та хвилювання. Як на фото, на якому подружня пара забавляється у вагоні електрички.
8. Хлопчик з яблуком
«Хлопчик з яблуком», 1981, фот. Anna Musiałówna
Анна Мусялівна багато уваги приділяла дітям. Як і Зофія Ридет, вона змогла проникнути в їхній світ і фотографувати як ровесник ровесників. Цю чутливість можна побачити, наприклад, на фотографії «Хлопчик з яблуком». Фото належить до серії «Багатодітні сім’ї», в якій фотографиня зосереджувалася на становищі дітей, що зростали у сім’ях, де контрацепція чи планування сім’ї були темами-табу.
Фото хлопчика, який тримає яблуко, є самодостатнім, хоча його можна використовувати в різних контекстах. У ньому – якісь сум і втома. Відсутність дитячої радості викликає у глядача тривогу і змушує задуматися про життя й майбутнє маленької моделі.
9. Руда одружується
Фотографія із серії «Руда одружується», 1974 р., фот. Krzysztof Barański i Sławek Biegański
У передмові до альбому Марта Місковець пише:
Репортаж «Руда одружується» (1977) Кшиштофа Баранського та Славка Бєґанського – це серія фотографій, зокрема відомий портрет нареченої в дверях барака, що зображає сільське весілля на тлі промислового пейзажу.
Фотографію зроблено відразу після того, як молода жінка вийшла з бараку зустрічати гостей. Вона, схрестивши руки, задирливо стоїть біля свого чоловіка й прискіпливо дивиться на фотографа. Сповнений дисонансів кадр ілюструє наслідки трудової міграції. На фотографії все змішалося: старі бараки, індустріальний пейзаж, а також традиційний, переповнений символізмом обряд.
10. Сніданок із Жабкою
Лешек Вільчек із дикою свинею Жабкою під час сніданку, 1975 р., фот. Maciej Musiał
Про історію Сiмони Коссак, яку називали «відьмою з лісничого будиночка», нагадує книжка Анни Камінської «Сiмона. Повість про надзвичайне життя Сiмони Коссак». У будинку лісника «Дзєдзінка» в Біловезькій пущі вона жила не лише з лісовими звірами, а й зі своїм партнером Лєшеком Вільчеком. Це він є автором прекрасних фотографій Симони. Зазвичай він стояв по той бік об’єктива, тому рідко потрапляв в кадр. На щастя, збереглися фотографії Мацєя Мусяла, який неодноразово відвідував двох самітників посеред лісу. Він зафіксував момент, як під час сніданку Лєшек Вільчек підгодовує хлібом велику свиноматку Жабку. Фото чудово передає дивовижну, навіть таємничу природу місця, яке пара любителів тварин створила далеко від світу, людей і політики.
Кожна з цих фотографій викликає різні емоції та розповідає про щось своє, але всіх їх об’єднує спільний концепт реалізму та критицизму. Анна Мусялівна підсумовує:
Ми відчували себе обранцями людей, маючи в руках апарат з об’єктивом, який давав нам можливість придивитися до життя зблизька. Нас об’єднувала зацікавленість світом та критичне ставлення до єдино правильної ідеології.
Переклад: Тарас Лильо
Авторка: Даґмара Стаґа
Autorka: Dagmara Staga, listopad 2017