Архітектура кохання: історії почуттів, закарбовані в будівлях
Шалені пориви серця і нищівні ревнощі, зрада і вірність до гробу, грандіозне весілля і таємний роман — любов має безліч відтінків і різновидів. Будинки також можуть розповісти нам про історії великих пристрастей та жахливих злочинів заради кохання.
Гарем у стилі рококо
Біографію каштеляна Станіслава Рупневського оповідати нелегко, бо невідомо, що в ній правда, а що легенда, що дописав про свою долю сам герой, а що було додано пізніше. Ймовірно, ще 8-річною дитиною, тобто близько 1698 року, магнат Рупневський потрапив до турецького полону, де провів щонайменше десять років (згідно з легендою, його полонили як учасника Віденської битви). Повернувшись у свій маєток, до підлеглих йому селян він виявляв жорстокість, а до жінок — велику увагу: схоже, його завжди оточувало гроно прекрасних дам. У результаті контактів з турками Рупневський прийняв іслам. Ймовірно, натхненний культурою Сходу, він також вирішив побудувати... гарем. У селі Ґрабкі-Дуже біля Шидлова у Свєнтокшиському воєводстві у 1740-х роках каштелян збудував палац у стилі рококо (за проєктом Франческо Плациді). Споруда, в основі якої лежить восьмикутник, має центральний головний зал і чотири менших з боків. На другому поверсі розташовані невеликі житлові кімнати. Чи каштелян Рупневський справді мав свій гарем у палаці в Ґрабках-Дуже, ми, мабуть, ніколи не дізнаємось. Лишилася пам’ятка — красива будівля в стилі рококо, в якій східні мотиви доповнені декоративністю пізнього бароко. Сьогодні будівля є приватною власністю й оглянути її можна лише ззовні.
Місто закоханих
Розташоване на дев’яти пагорбах Хелмно є одним із найстаріших і наймальовничіших польських містечок, а місцеве Старе місто належить до Європейського шляху цегляної готики. Хелмно також залишило слід в історії: міське законодавство, так зване Хелмінське (Кульмське) право, надане місту тевтонськими лицарями в 1233 році, лягло в основу законодавства, яке надавалося польським містам (у тому числі й Варшаві) і селам (під владою Тевтонського ордену, а пізніше Пруссії — прим. пер.) до XVIII століття включно. Невелике містечко Хелмно зберегло середньовічне міське планування, воно ховається за оборонними мурами, а над забудовою височіють вежі шести готичних костелів і ренесансної ратуші. Як сталося, що це історичне місто, розташоване між Бидгощем і Ґрудзьондзом, стало сертифікованим (статус закріплено в Патентному відомстві) «містом закоханих»? Імовірно, ще в часи середньовіччя до Хелмна потрапили мощі св. Валентина. Його сучасний комерціалізований культ покровителя закоханих спонукав міську владу використати символічну присутність святого, щоб прославити це прекрасне місто. Тут роками організовують заходи для стимулювання любовних поривів, лавки для закоханих і куточки для романтичних побачень (такі місця серед середньовічних стін знайти неважко). Навіть якщо деякі з цих ініціатив виникають з комерційних міркувань, Хелмно однозначно варто відвідати, оскільки таких чарівних місць у Польщі небагато.
Турецький дім
У 1885 році у Кракові на перехресті вулиць Длуґої та Пенджіхув було зведено двоповерхову кам’яницю. За чверть століття її новий власник Артур Теодор Райський надбудував ще один поверх, увінчаний… трьома мінаретами. Це дуже незвичайне рішення — видиме й донині, бо, на щастя, кам’яниця відтоді майже не змінилася, — мало бути виявом любові. Згідно з легендою, Артур Теодор Райський, хоча сам був протестантом, одружився з єгиптянкою та побудував для неї мінарети, завдяки яким вона могла почуватися в чужому місті як удома. Схоже, жест Райського не сподобався католицьким міщанам Кракова, які в якості «відплати» встановили перед входом у кам’яницю статую Діви Марії (існує донині). Хоча ця історія є радше міською легендою, Турецький дім у Кракові привертає увагу завдяки легенді про історію кохання.
Нерухомість Естерки
Естерка, молода і красива єврейка, була однією з багатьох коханок Казимира Великого. Однак король, схоже, до неї був прихильніший, ніж до інших наложниць, оскільки обдарував її багатьма маєтками. Найважливішим видається замок у Бохотниці, який за легендою був з’єднаний таємним підземним коридором із резиденцією короля в Казімєжі Дольному (збереглися руїни обох замків). Завдяки такому сусідству король міг часто зустрічатися зі своєю коханою.
Хоча про королівський роман із Естеркою пише у своїх хроніках Ян Длугош, стверджуючи навіть, що у Казимира та Естерки було двоє синів, насправді невідомо, чи Естерка взагалі існувала. Незважаючи на це, її сліди можна знайти в багатьох містах. Якщо вірити місцевим легендам, Казимир Великий подарував своїй коханій щонайменше кілька маєтків, розташованих на досить великій відстані один від одного. Будинками Естерки досі можуть похвалитися такі міста як Опочно (нині там розташована міська бібліотека), Радом, Ряшів, Вісліца, Сандомир. На краківському Казімєжі є не тільки будинок Естерки (зараз там розташований Етнографічний музей), але і вулиця, названа на її честь.
Любов біля воріт
На крихітній вулиці У Фурти під номером 3 у Ґданську знаходиться колишній будинок опіки лікарні св. Духа. Один із входів у будівлю прикрашають фігури двох стареньких. Це Анна та Якуб, які багато століть тому жили у Ґданську. Вони обоє походили з бідних сімей, познайомилися й покохали одне одного в школі для бідних при Маріацькому костелі. Щоб зібрати грошей на весілля, Якуб покинув кохану і пішов працювати на корабель. Анна дуже довго чекала на нього, минав час — але заміж жінка так і не виходила, бо пообіцяла Якубу, що чекатиме його навіть 30 років. Проживши все життя в злиднях, Анна згодом постаріла. Одного разу, коли вона сиділа біля воріт дому опіки лікарні св. Духу, до неї підсів літній жебрак. Анна впізнала в ньому Якуба… Виявилося, що її коханий десятиліттями перебував у турецькому полоні.
Пара закоханих на старості возз’єдналася, а їхня сумна історія стала відомою на все місто. Коли в 1690 році притулок св. Духа перебудовували, було вирішено вшанувати пам’ять про літню пару, помістивши їхні зображення у вхідному порталі будинку для бідних, де вони жили разом на старості.
Все для Марисеньки
Навіть діти в школі знають про велике кохання короля Яна III Собеського до його дружини Марисеньки. Одним із доказів гарячих почуттів короля до дружини був маєток, який він для неї заснував. «Marie Mont» — Маримонт — був палацом, літньою резиденцією та улюбленим місцем Марисеньки, розташоване на схилі Вісли, оточене зеленню. Він був спроєктований у 1691–1696 роках видатним архітектором епохи бароко Тильманом ван Гамереном. Після смерті Собеських Авґуст ІІ перебудував палац на мисливський павільйон, а потім будівля неодноразово змінювала форми, власників і функції. Нині на її фундаменті стоїть костел, а зелена зона, якою колись гуляла королева Марисенька, — це парк Каскада. Багато згадок про кохання короля та його дружини можна також знайти і в їхній головній резиденції, тобто у Віланівському палаці.
Хворий від ревнощів
Коли в 1511 році познанський воєвода Лукаш III Ґурка оселився в маєтку в Шамотулах, ніхто не міг припустити, якою жорстокою людиною він виявиться. Новий власник перебудував середньовічні будівлі в новому ренесансному стилі та звів наново найстарішу будівлю на території —оборонну вежу — для житлових потреб. Він вирішив одружитися з красивою та багатою онукою Сиґізмунда Старого, княгинею Ельжбетою (Гальшкою) Острозькою. За її руку тоді — буквально — змагалися натовпи претендентів з Польщі та з-за кордону; дівчину кілька разів викрадали та примушували до шлюбів, які, проте, ніколи не були визнані. Оскільки Ельжбета не погоджувалася на домовлений шлюб із Ґуркою, її ревнивий і владний чоловік замкнув дружину в середньовічній цегляній вежі на території маєтку. Там Гальшка провела на самоті 14 років. Їй дозволяли залишати вежу лише раз на тиждень — у неділю вона могла ходити підземним коридором на месу в сусідню церкву. Князівна захворіла на важку депресію і, попри те, що пережила свого жорстокого чоловіка, так і не одужала. Вона померла в 1582 році у віці 43 років. Кажуть, Гальшка досі блукає коридорами вежі замку в Шамотулах — як привид Чорної Княгині.
Королівська агентка
Кажуть, що король Станіслав Авґуст Понятовський мав роман із самою імператрицею Катериною, але правителька була не єдиною його коханкою. Монарх обирав собі супутниць як із нижчих, так і з вищих верств суспільства. У 1753 році, перебуваючи в Парижі, Понятовський закохався у француженку Генрієтту Люльє. Люльє була ворожкою і, схоже, саме тоді вона напророчила Понятовському, що він незабаром зійде на трон. Чи було це причиною того, що пара відновила стосунки у Варшаві? Люльєрці — так її називали в столиці — король подарував кам’яницю на Краківському передмісті (зруйнована у 1865 році; вона була розташована поряд із осідком варшавського благодійного товариства «Res Sacra Miser», будівля якого збереглася до наших днів). За переказами, Генрієтта була агенткою короля і посередницею у його контактах з важливими особами з Росії та Пруссії, вона також організовувала зустрічі короля з іншими дамами. А в кам’яниці на Краківському передмісті роками діяв знаний в місті будинок зустрічей.
Літньою резиденцією Люльєрки був палацик Ермітаж у Лазєнках. Тут француженка влаштовувала пишні забави та вечірки, які приваблювали охочих до веселощів і розкутості представників варшавської еліти і дратували консерваторів. Схоже, розкішне і розпусне життя пішло їй на користь: кажуть, вона дожила до поважних для тих часів 86 років і була похована на цвинтарі Повонзки.
Переклад: Марія Шагурі
[{"nid":"5415","uuid":"2bac71b5-1a2d-4daf-8655-b487c5b92def","type":"article","langcode":"uk","field_event_date":"","title":"\u0425\u0442\u043e \u0434\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u0443 \u043c\u0456\u0436\u0432\u043e\u0454\u043d\u043d\u0456 \u0440\u043e\u043a\u0438","field_introduction":"\u041f\u0440\u0438 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0446\u0456\u0457 \u0431\u0443\u0434\u044c-\u044f\u043a\u043e\u0433\u043e \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441\u0443 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0442\u043e\u0440\u0438 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0440\u0456\u0448\u0438\u0442\u0438, \u0447\u0438 \u0434\u043e \u0439\u043e\u0433\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0445\u043e\u0434\u0438\u0442\u0438 \u0432\u0456\u0434\u043e\u043c\u0456 \u0430\u0440\u0442\u0438\u0441\u0442\u0438, \u043f\u0435\u0434\u0430\u0433\u043e\u0433\u0438, \u0441\u043f\u0435\u0446\u0456\u0430\u043b\u0456\u0441\u0442\u0438 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u0456\u0439 \u0433\u0430\u043b\u0443\u0437\u0456 \u0432\u0438\u043a\u043e\u043d\u0430\u0432\u0441\u0442\u0432\u0430, \u0442\u0435\u043e\u0440\u0435\u0442\u0438\u043a\u0438 \u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u043a\u0440\u0438\u0442\u0438\u043a\u0438, \u0456\u0441\u0442\u043e\u0440\u0438\u043a\u0438 \u043a\u0443\u043b\u044c\u0442\u0443\u0440\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0434\u0430\u0432\u0446\u0456, \u043c\u0435\u043d\u0435\u0434\u0436\u0435\u0440\u0438 \u0442\u0430 \u0456\u043c\u043f\u0440\u0435\u0441\u0430\u0440\u0456\u043e? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.\r\n","field_summary":"\u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.","topics_data":"a:1:{i:0;a:3:{s:3:\u0022tid\u0022;s:5:\u002259608\u0022;s:4:\u0022name\u0022;s:13:\u0022#\u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0430\u0022;s:4:\u0022path\u0022;a:2:{s:5:\u0022alias\u0022;s:14:\u0022\/topics\/muzika\u0022;s:8:\u0022langcode\u0022;s:2:\u0022uk\u0022;}}}","field_cover_display":"default","image_title":"","image_alt":"","image_360_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/360_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=Y426YMKN","image_260_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/260_auto_cover\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=rE5dWx1O","image_560_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/560_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=9yq7BcBm","image_860_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/860_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_Bvc6jzn","image_1160_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/1160_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_x7yCcjs","field_video_media":"","field_media_video_file":"","field_media_video_embed":"","field_gallery_pictures":"","field_duration":"","cover_height":"249","cover_width":"330","cover_ratio_percent":"75.4545","path":"ua\/node\/5415","path_node":"\/ua\/node\/5415"}]