Анджейки – час, коли можна зазирнути в майбутнє
Чи ви коли-небудь бачили молодь, яка зібралася на вечірці, аби переливати віск крізь отвір у старому ключі? Або дітей у дитячому садочку, що виставляють своє взуття в одну лінію, неначе воно наввипередки женеться до вхідних дверей? Якщо так, тоді ви бачили сучасну версію прадавньої поганської традиції. Ритуали, пов’язані з ворожінням, з часом перетворилися у свято молодості й кохання, незалежно від того, скільки вам тепер років – 5 чи 25.
Назва Анджейки походить від імені Анджей (Андрій), а пов’язане з нею свято відзначається напередодні дня Святого Андрія (29 листопада), саме перед початком Адвенту й у переддень зими. Традиційно вважалося, що у цей час на землю повертаються душі померлих, до яких ми можемо звертатися за посередництвом різноманітних магічних ритуалів. Слов’янські традиції, пов’язані з духами предків, добре відомі з польської літератури, зокрема з поетичної драми Адама Міцкевича «Дзяди». Подібні вірування існували також у народів Північної та Центральної Європи.
У наш час святкування Анджеєк набуло нових форм і вже не є суто дівочою розвагою. Тепер це – веселе свято молодості й майбутнього кохання, що проходить у формі ігор та забав. Зазвичай, ворожба є частиною таких розваг, у яких беруть участь і хлопці, і дівчата. Серед них можна назвати й усі види ворожіння – як традиційні, так і пов’язані з популярною культурою.
Сцена з опери Станіслава Монюшка, фот. NAC / www.nac.gov.pl
Для дещо старшої молоді, тієї, яка вже може брати участь у вечірках з алкоголем і танцями, Анджейки відбуваються у нічних клубах. Хоч у цьому випадку дане свято мало чим відрізняється від звичайних вечірок, у яких люблять брати участь молоді люди й які вони організовують за кожної нагоди. Тим не менш, аби вечірка могла вважатися Анджейківською, її невід’ємною частиною мусить бути розтоплення воску та пов’язане з ним ворожіння.
Найбільш характерним ритуалом магічного вечора є виливання розрідженого гарячого воску в холодну воду – найліпше через отвір у старосвітському ключі. Зливки, що утворюються у результаті цих дій, підносять до світла й уважно розглядають тінь від них на стіні. Таким чином молодь намагається передбачити майбутнє.
Інша традиція має характер змагання й полягає в перегонах до вхідних дверей. Причому учасники повинні зняти взуття й виставити його в одну лінію так, аби носок одного черевика торкався п’ятки наступного. Останній черевик переноситься на початок. А той, який першим торкнеться порогу, точніше, його власник чи власниця, буде тим, хто першим чи першою ожениться або вийде заміж.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Анджейки у Варшаві, 1976, фот. Jacek Barcz / Forum
Picture image
2andrzejki-lanie-wosku-1976-fot-jacek-barcz-forum-0458059334.jpg
Нині анджейківська ворожба набува різноманітних форм. Деякі звичаї відомі людям з інших куточків світу, тоді як інші практики знані лише в певних регіонах, а решта зовсім забулася. Хоч є й такі, що й досі живуть. Наприклад, напередодні магічної ночі дівчата можуть написати імена неодружених парубків на клаптиках паперу й покласти їх собі під подушку. Зранку треба не дивлячись витягнути один з клаптиків, і на ньому буде написане ім’я майбутнього чоловіка. Інший популярний спосіб зазирнути в майбутнє полягає в тому, що треба очистити яблуко так, аби отримати довгу смужку, після чого кинути її собі за спину. Літера, яку нагадуватиме ця смужка після падіння, буде першою літерою імені майбутнього чоловіка. Якщо ж вона не нагадуватиме жодної літери – це значить, що найближчим часом весілля не буде.
Автор: Ґабріель Штіллє, 29/11/2013