8 польських картин про смерть
Смерть – невід'ємна частина життя. Незважаючи на величезний прогрес, людство все ще не винайшло рецепт безсмертя, хоча дехто вірить, що колись це станеться. У XIX столітті існував лише один спосіб здобути безсмертя: творити мистецтво.
Смерть є мотивом багатьох відомих картин польських художників. Culture.pl презентує добірку визначних польських полотен кінця ХІХ сторіччя, присвячених цій моторошній темі.
«Селянська труна» Александра Ґеримського
Александр Ґеримський, «Селянська труна», 1894 р., фот. Muzeum Narodowe w Warszawie
Александр Ґеримський написав свою картину в 1894–1895 роках. Для цього часу зворушливе зображення горя простих селян було чимось унікальним, нечуваним у європейському мистецтві. Трагічність ситуації підкреслює проста композиція і своєрідний підбір кольорів. Найбільше вражає синя дитяча труна праворуч. «Селянську труну» неодноразово називали шедевром, а Януш Марціняк, художник і викладач Університету мистецтв у Познані, вважає картину «живописним есе про людську долю, живописною розповіддю про тонку грань між життям і смертю».
«Хода смерті» Чеслава Танського
Чеслав Танський, «Хода смерті дорогою життя», полотно, олія, 1898 р., фот. Muzeum Sztuki w Łodzi
Автор цієї картини, Чеслав Танський, відомий не лише як художник, а й, що гідне подиву, як піонер аеронавтики. У 1896 році він сконструював перший польський планер. З огляду на досягнення у сфері мистецтва й техніки його іноді порівнюють з Леонардо да Вінчі. «Хода смерті», створена близько 1898 року, є цікавою варіацією середньовічного мотиву danse macabre (танцю смерті). Картина показує, що всі – і багаті, і бідні, і молоді, і старі – рівні перед смертю, зображеною тут у вигляді зловісної постаті з косою, яка веде за собою натовп. Серед одягнених в одежу ХІХ століття людей можна побачити танцюючу пару – прямий натяк на середньовічний «Танець смерті».
«Похоронний марш Шопена» Владислава Подковінського
Владислав Подковінський, «Похоронний марш Шопена», 1894, полотно, олія, 83,5 х 119,5 см, власність Національного музею в Кракові, фот. MNK
Ця незавершена робота стала останньою відомою картиною видатного імпресіоніста та символіста Владислава Подковінського. Під час її створення Подковінський хворів на важку форму туберкульозу. Дехто стверджує, що художник відчував близьку кончину, звідси трагічність теми й назви картини. Розміщений майже в центрі композиції скорботний чоловік, який здіймає руки в бік освітленої траурної процесії з відкритою труною померлої жінки, судячи з усього, може виражати розпач самого митця. Цікаво, що сам Подковінський стверджував: на створення цієї картини 1894 року його надихнула не відома композиція Шопена, а написаний під враженням від музичного твору вірш Конрада Уєйського «Похоронний марш».
«Смерть Паганіні» Едварда Окуня
Едвард Окунь, «Смерть Паганіні», 1898, полотно, олія, 184 х 134 см, власність Національного музею в Любліні
Художник Едвард Окунь, символіст і модерніст, створив цей тривожний образ у 1898 році й того ж року переїхав до Італії, де прожив понад двадцять років. «Смерть Паганіні» ілюструє легенду про знаменитого італійського композитора і скрипаля-віртуоза, який продав свою душу дияволу в обмін на музикальний талант. На картині Окуня ми бачимо диявола, який, мабуть, вважаючи, що момент розплати настав, грає на скрипці біля мертвого майстра. Окунь також дав картині й іншу назву – «Сон Паганіні», яка, ймовірно, відсилає до історії про Джузеппе Тартіні, італійського композитора епохи пізнього бароко, який стверджував, що написав «Диявольську сонату» («Il trillo del diavolo») після того, як йому приснився чорт, який грає на скрипці.
«Смерть заспокоїть усіх» Мар’яна Вавженецького
Мар’ян Вавженецький, «Смерть заспокоїть усіх», полотно, олія, 1898, фот. Muzeum Narodowe w Krakowie
Цю картину Мар’ян Вавженецький створив близько 1899 року. Мистецтвознавець Анджей Пєнькос у книжці «Мотив смерті в живописі» описує Мар’яна Вавженецького як «єдиного польського художника, який постійно звертається до моторошних і оманливих образів смерті в символізмі». У каталозі виставки «Образи смерті», яку показували в Національному музеї в Кракові, дослідниця живопису Вавженецького Ганна Ґжещук, пише, що на картині «Смерть заспокоїть усіх» зображення жінки символізує смерть, а нагота – правду, та все ж таки твір насамперед представляє образ прекрасної смерті [...]. Бик – символ влади і життєвої енергії – стає атрибутом дівчини-смерті.
«Смерть Єлени» Яцека Мальчевського
Яцек Мальчевський, «Смерть Єлени», 1883, полотно, олія, фот. Muzeum Narodowe w Krakowie
Картину 1883 року «Смерть Єлени» написав відомий художник-символіст Яцек Мальчевський. На ній зображено сцену з поеми Юліуша Словацького «Ангеллі», фантазії на тему важкої долі поляків, засланих до Сибіру після Листопадового повстання. Головний герой Ангеллі, юнак із чистим серцем, пережив великі страждання. Він знайомиться з Єленою, яка «вчинила важкий злочин, і навіть руки її в крові», і вони починають жити разом у затишній хаті. Його супутниця врешті-решт помирає від смутку, а Ангеллі «не наважуючись торкнутися тіла покійниці, ні скласти її витягнуті руки, сів на край ліжка й плакав». Трагізм сцени підкреслює скупа палітра кольорів та ієрархічна композиція, де покійниця розміщена горизонтально, а живий — вертикально.
«Похорон» Войцеха Вайса
Войцех Вайс, «Похорон», власність Фундації Рачинських в Краківському історичному музеї, фот. Tomasz Kalarus/Muzeum Historyczne miasta Krakowa
Якщо на попередній картині зображено вигадану сцену, то на «Похороні» все виглядає абсолютно реальним: страждання людей у скорботі, скромність цвинтаря, убогість пейзажу. Автентичність цієї картини 1895 року можна пояснити особистим досвідом автора. Войцех Вайс про свою картину говорив так: «Я малював її, коли мені було 20 років. Вираз болю. Група людей на сільському цвинтарі у розпачі стоять на колінах над свіжою могилою. Я бачив це колись в юності».
«Розрада» Пьотра Стахевича
Пьотр Стахевич: картина, відома як «Привиди в майстерні», «Розрада», «Смерть», олійна фарба, картон, датована 1883-1885 роками, фото з колекції Національного музею в Кракові
«Розрада» — картина відомого художника та графіка Пьотра Стахевича. Останнє з п’яти полотен циклу «Привиди в майстерні», створеного у 1883–1885 роках. Режисер і журналіст, який займається театральною критикою, Юзеф Котарбінський, зауважував, що це цикл про «боротьбу душі художника з людською іронією та заздрістю, з сумом і бідами». Стахевич також дав картині іншу назву – «Смерть», не залишаючи жодних сумнівів про те, що за постать зображена у центрі цієї загадкової композиції. Якщо зіставити ці дві назви, то можна зробити висновок, що Смерть, накриваючи порожнє ліжко білим саваном, показана як подруга, яка кладе край нашим тривогам.
Автор: Марек Кемпа
Переклад: Тарас Лильо
