12 творів мистецтва, які пояснюють польський календарний рік
Яких традицій дотримуються поляки в різні пори року? Придивімося до картин класичних польських художників, де християнські, язичницькі та світські мотиви поєднуються й переплітаються між собою, творячи цікаву та колоритну культуру.
Січень: Колядування
Міхал Ельвіро Андріоллі, Колядники, ілюстрація з книжки Зиґмунта Ґлоґера «Rok polski w życiu, tradycyi i pieśni», 1900, фот. Polona
Чи існує кращий спосіб розпочати новий рік, ніж ходити від хати до хати, переодягнувшись лелекою, ведмедем, козою чи навіть найстрашнішим з усіх – Туром? Хода вертепів була частиною давньої слов'янської традиції колядування, яка починалася від Різдва і продовжувалася аж до початку Нового року. Вертепники співали колядки й бажали господарям щастя й достатку в новому році. В обмін на це їм пропонували якісь ласощі або трохи грошей, як це можна побачити на малюнку Міхала Ельвіро Андріоллі.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Альфред Веруш-Ковальський, Куліг: Литовська «санна» (Новорічне катання на санях), 1883, фот. www.agraart.pl
Picture image
wierusz_kulig.jpg
Карнавал, відомий у Польщі як «запусти» (zapusty), починався традиційно на Водохреща, або День трьох королів (6 січня) і тривав до Попільної середи. Цей час веселощів і розваг відзначався гуляннями і танцювальними вечірками, втім однією з найколоритніших традицій був куліг (катання на санях – прим.пер.).
Традиційний куліг, який зазвичай влаштовували в останній тиждень карнавалу, був улюбленою розвагою польської шляхти. Він складався з кількох запряжених кіньми саней, які їздили від одного маєтку до іншого у супроводі музики та співів. У старі часи, коли взимку було більше снігу, такі мандрівні куліг-вечірки могли тривати тиждень, а то й більше. Куліг і катання на санях загалом були однією з улюблених тем польського живопису.
Березень: Весна
Ілюстрації весни з різних польських календарів, колаж Culture.pl, фот. Polona.pl
Як традиційно, так і астрономічно, весна починається в березні. На ілюстрації можна побачити, що в Польщі це час, коли після зими, проведеної в тепліших місцях, додому повертаються улюблені польські птахи – лелекі. Люди також повертаються до сільськогосподарських робіт, щоб подбати про свою землю й рослини після зими. Невдовзі почнуться релігійні святкування.
Квітень: Великдень
Влодзімєж Пшерва-Тетмаєр, «Освячення дарів у Броновицях», 1897, фот. Muzeum Narodowe w Krakowie
Великий піст, який неминуче слідував за карнавалом, завершувався Великоднем (Wielkanoc). У польській традиції святкування включали в себе хресну ходу, яка сповіщала про Воскресіння, великодній сніданок у неділю вранці з обов'язковим кошиком продуктів, освячених священиком, з писанками і пасхальною «пальмою». Після чого наставав сумнозвісний Сьміґус-Динґус (Обливаний понеділок). Влодзімєж Пшерва-Тетмаєр зобразив святкування Великодня у селі Броновиці поблизу Кракова.
Травень: Зелені свята
Міхал Ельвіро Андріоллі, «Бєляни», малюнок, фот. Polona.pl
Зелені свята (Zielone Świątki) – це прадавнє свято, найімовірніше, язичницького походження, яке святкується у травні або червні. Це був своєрідний весняний похід, під час якого люди вшановували сили природи – палили вогнища й прикрашали будинки зеленими гілками та квітами, заклинаючи добрий врожай. У більш пізні часи (ще у XIX столітті) релігійні процесії обходили засіяні поля, люди несли ікони й співали традиційні пісні. Святкові походи з міст і містечок вирушали у поблизькі села (для Варшави традиційним місцем призначення були Бєляни, як можна побачити на ілюстрації). У сучасній Польщі Зелений тиждень святкується разом із П'ятдесятницею.
Червень: Собутки (Івана Купала)
Фердинанд Рущиц, «Собуткі», 1898, олія на полотні, 72 x 92,5 см, фот. Muzeum Częstochowskie, Częstochowa
Приблизно через місяць відзначається ще одне давнє слов'янське свято. Цей таємничий ритуал, відомий під назвою «Собутка» або «Купальська ніч», відзначав найкоротшу ніч у році. Цікаво, що у Польщі це свято пізніше поєдналося з християнським святом Ночі Святого Яна (в Україні – Іванів День, прим.пер.). У цю ніч ворожили, розпалювали вогнища та стрибали через них. Юнаки шукали міфічну квітку папороті (яка мала розквітати лише цієї ночі), а дівчата пускали вінки з квітів (часто зі свічками) по річках. Але, як і на картині Фердинанда Рущица, про те, що насправді відбувалося в ці ночі, достеменно ніхто не знає.
Липень: Весілля
Олександр Коцис, «Похорон і весілля», 1864, фот. Muzeum Narodowe w Warszawie
Чи, за польським календарем, існує якась особливо сприятлива пора року для одруження? Вочевидь, закохуватися й одружуватися можна в будь-який час, але колись найвідповіднішим місяцем для цього вважався саме липень. Традиційне весілля було складним і гучним ритуалом, різні етапи якого нагадували класичні обряди переходу. Картина Олександра Коциса «Похорон і весілля» поєднує зображення молодят з похоронною процесією (труну можна побачити праворуч), намагаючись символічно пов'язати повсякденність з історичною традицією повстань (на труні намальований білий орел, а згори на ній лежить червоний кашкет).
Серпень: Дожинки
Міхал Стахович, «Дожинки», 1821, фот. Muzeum Narodowe w Warszawie
Дожинки (в Україні – Обжинки, прим.пер.) – це традиційне свято закінчення жнив, яке в сьогоднішній Польщі припадає на початок вересня. Традиційно селяни збиралися на полях за межами свого села (але, як можна побачити на цій картині Міхала Стаховича, це могло відбуватися і перед панським маєтком), формували процесію і приносили з собою сніп або останні колоски, зібрані з навколишніх полів. Сплетений з останніх колосків вінок символізував багатий врожай.
Вересень: Рош га-Шана
Александр Ґеримський, «Свято труб I», олія на полотні, 47 x 64,5 см, фот: Muzeum Narodowe w Warszawie
Історично багатокультурний склад польського суспільства зробив його плавильним котлом різних етносів і традицій. На цій картині Александра Ґеримського зображені ритуали, пов’язані з єврейським святом Рош га-Шана (єврейським Новим роком), що відбувалися на березі Вісли у Варшаві, місті, яке протягом багатьох століть було домівкою для великої єврейської громади.
Жовтень: Збирання грибів
Францішек Костшевський, «Збирання грибів», ілюстрація до III частини «Пана Тадеуша», 1860, фот. Wikimedia commons
Суто світська традиція збирання грибів завжди була популярною серед поляків: сьогодні, як і колись, починаючи від кінця літа й до самого кінця осені прихильники «тихого полювання» вирушають до лісу в пошуках грибів. Пізніше їх готують і подають до столу. Але не намагайтеся готувати їх самостійно – приготування грибів вимагає досвіду, адже вони можуть бути смертельно небезпечними. (Опис найпопулярніших польських грибних страв можна знайти тут). Картина Францішека Костшевського є ілюстрацією до поеми Адама Міцкевича «Пан Тадеуш», національного епосу, де збирання грибів описується поряд з іншими традиційними польськими заняттями, такими як полювання.
Листопад: Задушки
Вітольд Прушковський, «Задушки. Година духів», фот. Wikimedia Commons
День всіх святих 1 листопада (разом із Задушками, що припадають на наступний день) є, мабуть, найпохмурішим днем у польському календарі. У ці дні цвинтарі в Польщі сяють вогнями, оскільки люди відвідують могили, щоб помолитися за душі своїх померлих. Дехто вважає, що в ці дні можна зустріти привид – нещасну, загублену душу, як та, що зображена на картині Вітольда Прушковського.
Грудень: Різдво
Людвік Стасяк, «У Вифлеємі», фот. Fundacja im. Raczyńskich / Muzeum Narodowe w Poznaniu
Повертаємось до початку, це знову Різдво. На цій картині Людвіка Стасяка зображені пастухи, що зібралися навколо ясел з маленьким Ісусом. У святвечірню ніч поляки йдуть на «пастерку» («пастушачу месу»), яку опівночі служать у костелах по всій країні, щоб помолитися й заспівати традиційні різдвяні колядки. Існує багато польських різдвяних традицій, які зберегли свою популярність і є чудовим способом відзначити кінець календарного року.