Ґустав Герлінґ-Ґрудзінський: письменник еміграції та його «Інший світ»

Письменник, один із найвидатніших представників польської літератури в еміграції. У центр своєї літературної творчості він поставив опір людини різним формам ницості.

Header picture

Picture size

extra large (default)

Podpis obrazka (umieszczony pod zdjęciem)

Ґустав Герлінґ-Ґрудзінський, фот. Grzegorz Rogiński/PAP

Text positon (deprecated)

Center

Ґустав Герлінґ-Ґрудзінський народився в досить заможній полонізованій єврейській родині. Навчався в гімназії ім. Миколая Рея в Кельце. Під час розмови, яку в 1996 році в Неаполі записав Здзіслав Кудельський, він згадував:

Коли я народився, мій батько володів невеликим маєтком у Скшельчицях, що на околицях Буска, про який у роки мого дитинства завжди розповідали... про їх надзвичайний достаток. Все там здавалося великим, величезним, надзвичайним. Гриби, через які не пройти і не перестрибнути, кілька кілограмові риби. Це була легенда, про це часто говорили, про ці скшельчицькі достатки [...].

Однак, невдовзі після народження Ґустава Герлінґа-Ґрудзінського батько продав свій маєток і купив млин у Сухедінові, де, власне, і виховувався майбутній письменник.

Два роки вивчав польську філологію у Варшавському університеті. У цей період співпрацював із журналами «Ateneum» і «Pion», редагував двотижневик «Orkа na Ugorze». У жовтні 1939 року разом із колегами заснував одну з перших підпільних організацій – Польську Народну Незалежницьку Акцію. Поїхав до Львова, потім до Гродно. У 1940 році при спробі потрапити до Литви його арештувало НКВС.

Засудженого на 5 років таборів письменника ув’язнили у виправно-трудовому таборі на Крайній Півночі. Звільнений за договором Сікорського-Майського в 1942 році. Драматичні переживання цього періоду відображені у найвідомішій книжці Герлінґа-Ґрудзінського – «Інший Світ». Він залишив Росію разом з армією Андерса і воював під Монте-Кассіно.

З 1946 року був членом Польської соціалістичної партії, з якої вийшов у 1960 році. У 1947 році став співтворцем місячника "Kultura", який тоді виходив у Римі. Після того, як редакція часопису переїхала, він оселився в Лондоні, а в 1952 році, після смерті першої дружини, повернувся до Італії, в Неаполь, де одружився з донькою Бенедетто Кроче Лідією і проживав там аж до смерті. У 1952–1955 роках співпрацював з Радіо Вільна Європа, був членом Спілки польських письменників. Пізніше співпрацював з Комітетом захисту робітників (KOR) та організацією «Польська незалежницька угода».

«Інший світ»

Ґустав Герлінґ-Ґрудзінський був одним із найвидатніших польських письменників ХХ століття, який у центр своєї літературної творчості поставив опір людини різним формам ницості (тоталітаризму, релігійним сумнівам, відчуттю екзистенційної самотності, інструменталізації життя).

Книжковим дебютом Герлінґа-Ґрудзінського стала збірка етюдів про польських письменників «Живі і мертві» (1946). Однак, саме як письменник він народився під впливом гулагівського досвіду, який записав й виклав у «Іншому світі» (1951) – одному з перших і найдосконаліших творів на цю тему в світовій літературі. У книжці він з документальною достовірністю описує умови табірного життя і водночас створює розповідь про суть тоталітаризму, про межі людяності, про нескінченні глибини падіння, а також про людську силу, що спроможна гідно подолати будь-який виклик долі. Книжку спочатку опублікували в англійському перекладі Анджея Цьолкоша («A World Apart. A Memoir of the Gulag»), з передмовою Бертрана Рассела.

Через два роки з’явилося польськомовне видання, теж у Лондоні. Перше офіційне польське видання побачило світ у 1988 році, коли «Інший світ» уже був добре відомий і оцінений як серед читачів, так і найвидатніших представників світової літератури.

Герлінґ-Ґрудзінський також намагався видати книжку у Франції. Вона навіть потрапила до рук Альбера Камю:

Йому вона дуже сподобалася, він написав мені листа, в якому стверджував, що книжка має бути видана в усіх країнах світу, що праця дуже добра і зворушлива, але він лише радник, а видавець не погодився на публікацію. Зокрема, у цьому листі Камю дещо злісно зазначив: [...] «Думаю, з економічних міркувань». Ми знаємо, які тоді були економічні міркування. Книжка вийшла у Франції лише у 1985 році, започаткувавши нову сторінку прочитання «Іншого світу» за кордоном.

Замальовки, оповідання, щоденники

У доробку Ґустава Герлінґа-Ґрудзінського можна відшукати літературну критику, прозу, есеїстику та інші оригінальні твори, написані у змішаному жанрі. Критичні праці є наслідком зацікавлень російською літературою, європейською класикою, живописом. Написані замальовки свідчать про високу обізнаність автора, як і про те, що для Герлінґа культура є проявом людської метафізичної невпевненості, а також найширшою з символічних мов, які використовують для пошуку сенсу.

Ґустав Герлінґ-Ґрудзінський – портрети [галерея]

Embeded gallery style

display gallery as slider

Чи не найважливішим жанром для Герлінґа було оповідання: він написав понад півсотні коротких прозових творів, першим із яких був присвячений італійській антифашистській еміграції «Незламний князь» 1957 року. До «метафізичної течії» у його творчості належать такі оповідання, як «Вежа» (вперше його надрукувала «Kultura» в 1960 році книжці під назвою «Крила вівтаря» разом із другим оповіданням «Пієта дель Ізола») або спрямоване проти фанатизму «Друге пришестя» (1963). В оповіданнях герої Герлінґа вистежують «своє призначення», яке визначає шлях людини до примирення зі смертю. Про літературну специфіка цих творів, які можна назвати метафізичними кримінальними оповіданнями, свідчить форма розповіді ХІХ століття, яку відновлював Герлінґ, звертаючись до По, Мелвілла та Джеймса.

Також «оригінальний традиціоналізм» можна знайти в «Щоденнику, писаному вночі», у вступі до якого Кшиштоф Помян писав:

Вразливість Герлінга маніхейська. Однак маніхейство не є культом зла. Вона передбачає існування двох протилежних начал, зіткнення яких наповнює історію світу: добра і зла, світла і темряви.

«Щоденник, писаний вночі» Герлінґ творив з 1971 року до самої смерті. Він складається з класичних щоденникових записів разом із есеями про мистецтво, політичними коментарями та свідомо розміщеними тут художніми творами. Автор – як сам зазначає – розмовляє в ньому «із собою, зі світом, з Богом».

Писати так, щоб речення передавало не тільки ясну і вільну думку, але й постійне моральне напруження, щоб у слові жила людина, яка його вимовляє, як свою відважну і вистраждану правду, – це мене завжди вабило.

[«Щоденник, писаний вночі», 19 січня 1972 року]

Погляд здалеку

Герлінг-Ґрудзінський, який практично все своє доросле життя провів поза простором впливу польської мови, стикаючись з англійською, французькою та італійською мовами, так розповідав про досвід життя в інших культурах:

Віддаленість дала мені насамперед те, що (звичайно, ціною вигнання та відсутності у своїй країні) для письменника надзвичайно важливо – дистанцію. Ґомбрович писав про цю дистанцію у філософському сенсі – він міг дивитися на свою країну і своїх співвітчизників з певної відстані, що дозволяло йому побачити певні риси, які не можливо побачити у Польщі, а якщо їх помічають, то докладаючи великих зусиль. Я також згадував про переваги відстані в мовному контексті. Спочатку нам здавалося, що ми приречені втратити мову, перейти на іншу, щоб мати змогу писати і видавати. [...] І це було великим побоюванням. У Чеслава Мілоша був такий страх, майже одержимість мовним відчуженням. А потім виявилося, що з цим дистанціюванням не все так погано і що воно має свої переваги.

[з архіву Кшиштофа Шимоняка, «Поетичні зошити»]

Ґустав Герлінґ-Ґрудзінський був лауреатом премій: «Культури» (1958), Южиковського (1964), Косьцєльських (1966), «Wiadomości» (1981), італійської премії Premio Viareggio, міжнародної премії «Prix Gutenberg» та Французького Пен-клубу. Також письменник отримав звання почесного доктора Яґеллонського університету та Університету Адама Міцкевича в Познані.

Бібліографія:

«Інший світ», Лондон, 1953.
«Живі і мертві», Люблін: Fis, 1991.
«Вежа та інші оповідання», Познань: В дорозі, 1988.
«Зібрані оповідання», Познань: W drodze , 1990.
«Година тіні», Краків: Znak, 1991.
«Шість медальйонів і срібна шкатулка», Варшава: Czytelnik, 1994.
«Щоденник, писаний вночі 1973–1979», Варшава: Czytelnik, 1995.
«Венеційський портрет», Люблін: вид-во UMCS, 1995.
«Благословенна свята», вид-во UMCS, 1996.
«Щоденник, писаний вночі», Варшава: Czytelnik, 1996.
«Щоденник, писаний вночі 1984–1988», Варшава: Czytelnik, 1996.
«Щоденник, писаний вночі 1989–1992», Варшава: Czytelnik, 1997.
«Дон Ільдебрандо», Варшава: Presspublica, 1997.
«Гарячий подих пустелі», Варшава: Czytelnik, 1997.
«Розмови в Драґоні», Варшава: Szpak, 1997.
«Щоденник, писаний вночі 1993–1996", Варшава: Czytelnik, 1998.
«Біла ніч любові», Варшава: Czytelnik, 1999.
«Щоденник, писаний вночі 1997–1999», Варшава: Czytelnik, 2000.
«Дзвін по дзвонарю», Варшава: Czytelnik, 2000.
«Найкоротший путівник по самому собі», Краків: Wydawnictwo Literackie, 2000.
«Біла ніч любові. Оповідання», Варшава: Czytelnik, 2002.

Вибрані переклади:

українською: «Інший світ. Совєтські записки», Видавництво XXI, 2010 ;
англійською: "A World Apart: a Memoir of the Gulag" ("Inny Świat"), London: Heinemann UK, 1951.
німецькою: "Der Turm und die Insel ("Dwa opowiadania")", Köln: Kiepenheuer & Witsch, 1966. "Welt ohne Erbarmen", Köln: Verlag fur Politik und Wirtschaft, 1953. "DIe insel" ("Wyspa"), München: Hanser, 1994.
французькою: "Un monde a part" ("Inny Świat"), Paris: Denosl, 1985, Paris: Gallimard, 1995. "Journal ecrit la nuit" ("Dziennik pisany nocą 1973–1979"), Paris: Gallimard, 1989. "L'lle et autres recits", Paris: Gallimard, 1992. "Le portrait vénitien et autres recits", Paris: Gallimard, 1995.

Джерела: www.polska2000.pl; zwoje-scrolls.com; "Zeszyty Poetyckie"; oprac. NMR, listopad 2016, aktualizacja: JRK, sierpień 2018.

Переклад: Тарас Лильо

література

польські письменники

есей