Починаючи з весни 1940 року аж до знищення Варшавського гетто влітку 1943 року група людей під керівництвом історика та громадського діяча Емануеля Рінґельблюма збирала документи, зокрема листи, журнали, пресу та фотографії, щоб увіковічнити трагедію гетто та зберегти його історію для майбутніх поколінь. Вони таємно зустрічалися щосуботи на вулиці Тломацькій, де сьогодні приміщення Єврейського історичного інституту. Після краху повстання в гетто плоди праці Рінґельблюма та його товаришів були закопані в металевих ящиках і молочних бідонах. Дві третини з них знайшли після війни. Вони відомі як Архів Варшавського гетто або Архів Рінґельбума. Третину архіву донині не знайдено.
