Філіп перебуває в самому серці цієї історії — і сам є її серцем. Він ані на мить не зникає з екрана, проводячи нас своїм світом. Він упевнений у собі, провокативний та егоцентричний. Бухає, тусується, не гребує жодними наркотиками, а до інших людей ставиться як до слуг, чия відданість чомусь належить йому за замовчуванням. Він аж ніяк не свійський добряга і тим паче не скривджений системою представник сексуальної меншини, якого ми могли б жаліти й підтримувати в його боротьбі. Філіп не бореться — натомість гордо виставляє напоказ свою орієнтацію, фізичну привабливість використовує як зброю, а світ сприймає як величезний майданчик для розваг.
Іґнацій Лісс, який його грає, бездоганно почувається в цій ролі. Він нахабний і вродливий, провокативний і розгублений. Молодий актор, який досі створював персонажів, приречених на глядацьку симпатію (закоханий панич зі «Знахаря», молодий фотограф зі «Світлочутливої» та музикант-бунтар із «Іди проти течії»), чудово дає собі раду в ролі антигероя. Він дратує й захоплює, викликає відразу й притягує увагу. Переконливість втрачає лише тоді, коли з неприємного егоїста на мить перетворюється на чутливого хлопця. Утім, це не провина самого Лісса, адже його акторський діапазон дуже широкий, а радше наслідок того, як сконструйовано серіального героя.
