Роман Поланський в біографічному фільмі «Роман Поланський. Моє життя» Лорана Бузеро сказав:
Якби на мою могилу мали б покласти один рулон плівки з фільмом, я б хотів, щоб це був «Піаніст».
У фільмі «Піаніст» Поланський розповів історію Владислава Шпільмана, музиканта й композитора єврейського походження. Під час німецької окупації його сім’ю позбавили необхідних для існування засобів, а згодом переселили до Варшавського гетто. Під час ліквідації гетто у травні 1943 року Шпільману дивом вдалося уникнути вивезення до табору Треблінка. Через кілька місяців, після спалаху Варшавського повстання, Шпільману знову довелось боротися за виживання. Його союзником у цій боротьбі став німецький солдат Вільм Гозенфельд, який після війни отримав звання Праведника народів світу.
Павел Едельман і Роман Поланський на зйомках фільму «Піаніст», 2001, фот. Syrena / Reporter / East News
Чому саме ця воєнна драма, знята на основі спогадів Владислава Шпільмана, стала такою важливою для режисера. Насамперед через те, що цей фільм – його власна історія, в якій режисер отримав можливість розібратися зі своїми травматичними спогадами часів Другої світової війни. Поланський, якому вдалося втекти з краківського гетто і таким чином вижити під час Голокосту, втратив матір, а його батька відправили до концтабору Маутхаузен. Перед початком зйомок режисер заявляв:
Я давно думав про те, щоб зняти фільм про Голокост. Книжка Владислава Шпільмана стала саме тим текстом, на який я чекав. «Піаніст» – це свідчення людської стійкості перед лицем смерті та данина силі музики й жаги до життя. У цій історії, яка ламає багато стереотипів, нема й натяку на бажання помститися.
Екранізуючи спогади Владислава Шпільмана, Поланський насичував їх подіями з власної пам’яті. Сцена, в якій герой (роль Ендріана Броуді) знаходить банку з огірками – це відлуння воєнної долі матері режисера. Через роки на екрані ожили спогади про батька, якого арештували есесівці, про жінку, яку розстріляв німецький солдат, і про дітей, яких виводили з табірних бараків під звуки пісні «Oh, mein Papa».
«Піаніст» був не першим і не останнім фільмом, у якому Поланський звертався до своїх воєнних травм. У «Олівері Твісті» він розповів історію осиротілого хлопчика, який намагається самотужки вижити. А чоловік, який іде через засніжене поле в короткометражному фільмі «Ссавці» – це візуалізація його дитячої мрії про повернення батька з табору Маутхаузен. Однак лише «Піаніст» дав Поланському шанс творчо переосмислити свої найглибші страхи і травми, які залишила в ньому Друга світова війна.
Зйомки фільму, оператором якого був Павел Едельман, почалися в лютому 2001 року в Німеччині і завершилися 16 червня в Польщі. Знімальна група працювала на вулицях польської столиці, зокрема в районі Прага, а також на території Академії Генерального штабу в Рембертові, в Національній філармонії та на студіях – на вулиці Хелмській і в районі Влохи.
Сценарій фільму «Піаніст», основою для якого стали спогади Шпільмана, написали Рональд Гарвуд і Роман Поланський. Музику – Войцех Кіляр, а над декораціями працював Аллан Старський. Владислава Шпільмана зіграв відомий американський актор Едріен Броуді, якому спеціально для зйомок довелося схуднути з 73 до 59 кілограмів.
Фільм Романа Поланського вийшов на кіноекрани 6 вересня 2002 року. Раніше, у травні 2002 року, «Піаніст» отримав «Золоту пальмову гілку» Каннського міжнародного кінофестивалю. У 2003 році фільм Поланського був серед фаворитів у боротьбі за «Оскара». Стрічка отримала нагороди Американської кіноакадемії за найкращу чоловічу роль, режисуру та адаптований сценарій. «Піаніст» також отримав аж сім французьких «Сезарів» і три британські премії BAFTA.
- «Піаніст», Великобританія, Франція, Німеччина, Польща, 2002 р. Режисер: Роман Поланський. Сценарій: Рональд Гарвуд за мотивами книжки Владислава Шпільмана. Оператор: Павел Едельман. Музика: Войцех Кіляр. Сценограф: Аллан Старський. Костюми: Анна Бєджицька-Шеппард. Монтаж: Ерве де Люз. Актори: Едріен Броуді (Владислав Шпільман), Френк Фінлей (батько Владислава), Морін Ліпман (мати Владислава), Ед Стоппард (Генрик, брат Владислава), Томас Кречманн (капітан Вільм Гозенфельд). Виробництво: Роберт Бенмусса, Тімоті Баррілл, Жене Ґутовський, Роман Поланський. Кольоровий, 150 хв.
Переклад: Тарас Лильо
