Картина передає відчуття спекотного літа в усій його повноті. Її наповнюють буйна зелень дерев і трав, різнобарвні квіти, яскраве сонячне світло, гілки, що гнуться під тягарем достиглих плодів. Колористична гама простягається від зелених тонів, переплетених із брунатними й попелястими відтінками стовбурів, через дрібні барвисті акценти луки — до більших кольорових плям квітів у руках хлопчика та яскравих гірлянд, що обрамляють дерева. Відмінна колористика окремих постатей порушує свіжу й радісну природну тональність, однак цілість поєднує особлива світлистість.
Картині притаманний внутрішній ритм, що спокійно й плавно втягує глядача вглиб зображення, спрямовуючи погляд від однієї постаті до іншої — у бік затіненого внутрішнього простору алеї. Цей рух уздовж головної діагональної осі картини підсилюють простягнута вздовж неї квіткова гірлянда та ритм стовбурів дерев, що віддаляються.
У наведеному вище описі гармонійної композиції не враховано елементу, що порушує її лад і не відповідає масштабу та перспективі зображення. Це нанесена на поверхню полотна величезна бабка. Хоча в просторі саду вона цілком природна, тут здається чужорідним тілом, що не пасує ані до краєвиду, ані до постатей людей, які її, зрештою, не помічають. Можливо, вона є слідом присутності самого художника. Тоді її вигляд і пропорції можна було б пояснити тим, що комаха з’явилася просто перед очима митця, який дивився на дружину й сина. Вона була б слідом його погляду. Її можна також вважати елементом, що викриває умовність усього зображення. Адже бабка цілком пласка й не вписується в простір картини, чим немовби заперечує принцип її будови.
У творі Мегоффера передусім викликає здивування зіткнення реалістичної манери зображення — з її увагою до деталей, ретельно виписаною зеленню саду й подробицями жіночого вбрання — із пласкою, схематично накресленою бабкою, форма якої викликає асоціації із золотарством або вітражем. Особливо промовистою є остання асоціація, адже мистецтво вітража було сферою видатних творчих здобутків художника. Зображення комахи на картині чітко обведено контуром, а золотаве заповнення її тулуба, хвоста й крил, розділене чорними лініями, наче свинцевими профілями вітража, посилює враження химерності й тим самим привертає погляд глядача. Можливо, цим також бабка зазначає присутність художника в зображуваній сцені.
Роки, що передували створенню полотна, могли схилити художника написати твір, що відображував би відчуття сповнення та спокою, а літній відпочинок у мальовничому, ідилічному оточенні став чудовою нагодою звернутися до цієї теми. Дослідники наголошують, що на той час Мегоффер уже був визнаним і затребуваним митцем, членом і співзасновником Товариства польських художників «Мистецтво», викладачем краківської Школи образотворчих мистецтв. Крім того, він був щасливо одружений із Ядвіґою Янаковською, яку неодноразово й охоче портретував. Отже, картина має життєстверджуючий характер і є виразом насолоди, яку дарує навколишній світ.
Література:
-
Agnieszka Morawińska, "Hortus deliciarum Józefa Mehoffera", [w:] "Ars auro prior. Studia Ioanni Białostocki sexagenario dicata", Warszawa 1981
-
"Symbolizm w malarstwie polskim 1890-1914", red. Agnieszka Morawińska, Warszawa 1997
-
Wiesław Juszczak, "Malarstwo polskie. Modernizm", Warszawa 1977
Авторка: Маґдалена Врублевська, грудень 2010 року
• Юзеф Мегоффер, «Дивний сад», 1902–1903, олія на полотні, 217 × 208 см, власність Національного музею у Варшаві
