У 1915 році скульптор опублікував програмний текст «Лекція про скульптуру», в якому закликав до розриву зі спадщиною Родена і повернення не тільки до традиційних форм, але й до традиційної майстерності скульптора, до методу безпосереднього різьблення мармуру. Метод моделювання з глини звинувачували тоді за надмір у мистецтві ХІХ століття нечітких розмитих форм.
У монументі Авіатору класична традиція поєднується з сучасною проблематикою, яка виявляється у прагненні до простоти, синтезу форми, але насамперед у тематиці. Атрибути авіації тут гармонійно скомпоновані з фігурою, представленою в класичній позі, хоча Віттіґ не міг посилатися на готові іконографічні зразки, оскільки його пам'ятник був одним із перших у Європі, присвячених цій галузі техніки. У той час авіація мала відносно коротку історію, лише з Першою світовою війною вона увійшла в історію. Пам'ятник Авіатору, однак, мав не лише патріотичний вимір, а й був яскравим знаком науково-технічного прогресу. У 1920-х роках інтерес до авіації посилився, а уяву стимулювали перші спроби підкорити простір, такі як політ Вілбура Райта в Північній Кароліні або успішний переліт Луї Блеріо через Ла-Манш.
Перший літак на польській землі побудовали у 1910 році. Після відновлення Польщею незалежності Центральні авіаційні майстерні постали на т.зв. Мокотовських Полях у Варшаві, де вже кілька років працювала авіаційна школа Aviata. Невдовзі звідти почали злітати перші пасажирські літаки приватної компанії «Аеролойд». Але перш за все почалася мода на авіацію. Цей вид спорту практикувався в 1920-х і 1930-х роках в аероклубах, створених по всій країні. Це супроводжувалося розвитком преси, присвяченої авіаційній тематиці – тоді виходили, серед інших, такі часописи як «Młody Lotnik», «Skrzydlata Polskę» та «Lot Polski». Популярності авіації сприяли також відомі польські пілоти, такі як Францішек Жвірко, який у співпраці з конструктором Станіславом Віґурою здобув перше місце на міжнародному авіаційному конкурсі «Challenge» у Берліні в 1932 році.
Інтерес до авіації знайшов своє відображення в мистецтві міжвоєнного періоду. Митці використовували у своїй творчсті елементи технічного прогресу, наголошуючи тим самим, що Польща модернізується. Своїм захопленням авіацією був відомий, наприклад, Тадеуш Прушковський, художник і ректор Академії образотворчих мистецтв у Варшаві. Едвард Віттіґ також цікавився цією темою під час навчання в Парижі, де брав участь у різних авіаційних заходах. Пізніше він подружився з професором Стефаном Джевецьким, всесвітньо відомим авторитетом у галузі авіації та підводної навігації.
Перший задум пам’ятника виник у 1920 році. Це мав бути пам’ятник капітану Стефану Бастиру, командиру 3-ї авіаескадрильї у Львові. Хоча Віттіґ зробив ескіз, він так і не був реалізований. Зрештою, ідею пам’ятника, цього разу загальнодержавного масштабу, втілив у життя генерал Густав Мацевич з Міністерства військових справ, який у 1922 році створив Організаційний комітет зі спорудження пам’ятника на честь загиблих льотчиків. Почесний патронат взяв на себе Президент РП Станіслав Войцеховський, а головами комітету були спікер Сейму Мацей Ратай, спікер Сенату Войцех Тропчинський та міністр військових справ генерал Казімеж Соснковський.
Під час організаційної зустрічі було вирішено, що пам’ятник має не лише віддавати шану льотчикам, які загинули, захищаючи країну, але й бути більш універсальним символом авіації та її значення, а також виражати прагнення розвивати польські повітряні сили. У такий спосіб пропагандистське значення пам’ятника визначалося його подвійною функцією – вшанування пам’яті національних героїв і вираження тогочасних політичних ідей.
Розробити проєкт пам’ятника доручили Едварду Віттіґу, який розпочав роботу в 1922 році у своїй майстерні на вулиці Вєйській. Узгодження скульптури з оточенням площі Люблінської унії потребувало точного розрахунку розмірів пам’ятника та визначення взаємних пропорцій фігури й постаменту. На цьому етапі роботи Віттіґ скористався порадами Антонія Яворницького, архітектора, який був членом Комітету зі спорудження пам’ятників. У підсумку висота статуї була встановлена на рівні 5,95 метра, а постаменту – 9,07 метра.
Через масштабність пам’ятника майстерню Віттіґа перенесли до будівлі Міністерства сільського господарства на вулиці Сенаторській, 15, до одного з бічних флігелів колишнього Примасського палацу. Там з 1925 року художник створював монумент. У 1927 році в майстерні відбувся публічний показ фігури в її реальних розмірах, після чого протягом кількох тижнів скульптор гіпсовий зліпок, який був схвалений у 1928 році. Цю модель у 1929 році представили на Загальній державній виставці в Познані.
У 1930-му пам'ятник відлила компанія «Kranz i Łempicki», яка також виготовила цоколь та сходи зі світло-сірого граніту. Пам'ятник на площі Любельської Унії відкрили 11 листопада 1932 року під час святкування Дня Незалежності, яке також було першим святкуванням Дня авіації. Наступного дня в Інституті пропаганди мистецтва відкрилася виставка, присвячена творчості Віттіґа, а також була представлена велика монографія про художника Владислава Козіцького.
Пам'ятник Авіатору пережив бомбардування міста 1939 року і став одним із багатьох місць патріотичних маніфестацій. На його постаменті з’явилися якорі – емблеми Польської підпільної держави, які поставили гарцери (скаути – ред.) із «Сірих шеренг» Ян Гут та Ян Битнар (псевдонім «Рудий»). У 1943 році нацисти зняли статую з постаменту та переплавили для військових потреб. Фрагменти пам’ятника знайшли на фабриці Lilpop, що в столичній дільниці Воля, а фрагменти цоколю – в одному з парків у дільниці Ґрохув. Реконструкцію пам’ятника здійснено за збереженими фрагментами оригіналу, кількома фотографіями та малюнками, а також невеликою моделлю створеною Альфредом Єсьоном, що зберігається в Національному музеї у Варшаві. В 1967 році пам’ятник звели на теперішньому місці, на перехресті вулиць Жвірки і Віґури та Вавельської.
Література:
- Piotr Szubert, "Rzeźba polska przełomu XIX i XX wieku", Warszawa 1995;
- Andrzej Czerkawski, Marek Dunin-Wąsowicz, "Pomnik Lotnika w Warszawie", Warszawa 1968;
- Władysław Kozicki, "Edward Wittig - rozwój twórczości. Wydano staraniem Komitetu Budowy Pomnika ku Czci Poległych Lotników", Warszawa 1932.
Aвтор: Maґдалена Врублевська, вересень 2010 р.
- Eдвард Віттіґ
Пам'ятник Авіатору у Варшаві
1928-1932
спершу стояв на плоці Люблінської Унії
тепер біля перехрестя вулиць Жвірки і Віґури та Вавельської
