Помер 14 серпня 2004 року в Кракові. Похований у Крипті Заслужених на Скалці.
Величезний поетичний доробок Мілоша, створений протягом сімдесяти років, неможливо охопити формулою з кількох речень. Це поезія почуттів та інтелекту, моральних деталей та історичного синтезу, метафізична поезія, яка водночас міцно пов’язана з біографією автора. Сфера інтересів Мілоша чітко визначена назвами трьох його важливих поем: «Моральний трактат», «Поетичний трактат» і «Богословський трактат». Стилістична розмаїтість — результат прагнення до «об’ємнішої форми», а також упертого «прагнення до реальності». Знавець його творчості Ян Блонський у 1980 році так охарактеризував поета:
Нобелівська премія для Чеслава Мілоша – це не лише винагорода за талант. Це також нагорода за наполегливість і вірність внутрішньому голосу, який провів його крізь пастки історії та круговерть особистого досвіду. Речення Мілоша чіткі, але його поезія темна, заплутана у своєму багатстві. Якби я порівнював його з будь-яким інструментом, то тільки з органом. Орган наслідує всі звуки, але залишається органом. Він будує музичне ціле, - так само, як вірші Мілоша складаються в поетичний всесвіт, в якому загадковим чином співіснують іронія і гармонія, романтичні мотиви та інтелектуальна строгість, вміння використовувати десятки ідіолектів і відразу впізнаваний формат речення, зворушлива чистота стилю, позбавленого всього зайвого, який кількома штрихами малює цілі світи.
Мілош переклав, серед іншого: «Безплідну землю» Т.С. Еліота, твори Сімони Вейль та фрагменти Біблії («Книга Псалмів», «Книга Йова», «Пісня пісень», «Євангеліє від Марка» і «Апокаліпсис»).
Авторка: Kристина Домбровська, вересень 2008 - текст, підготовлений для «Антології польської поезії від середньовіччя до ХХІ століття» за концепцією Пьотра Матівецького.
