Його ж справжнє ім'я – Александр Вірпша, він син поета Вітольда Вірпші та перекладачки й письменниці Марії Курецької. Народився 28 лютого 1946 року в Кракові, помер 15 жовтня 2024 року у Варшаві. Свій літературний псевдонім він запозичив з оповідання Марека Новаковського «Черв'яки». Два інші псевдоніми – Ян Крайнік та Кшиштоф Повоський – використовував під час співпраці з польською секцією Радіо «Вільна Європа».
У 2000 році у Познанському університеті імені Адама Міцкевича отримав ступінь габілітованого доктора – результат захисту дисертації на тему «Держава – історія – література». З 2003 року читав лекції з історії літератури у Щецинському університеті й Ченстоховській педагогічній вищій школі, а згодом – у Варшавському університеті в Інституті міжкультурних досліджень Центрально-Східної Європи
Шаруґа розпочав навчання на філософському факультеті Варшавського університету, але через участь у подіях березня 1968 року його відрахували й заарештували на кілька місяців. Зрештою, на початку 1970-х років він завершив навчання на полоністиці, захистивши магістерську роботу, яку писав під керівництвом професорки Ірени Мацєєвської. Вона ж керувала його докторською дисертацією про сучасну поезію. У 1970-х і 1980-х роках був редактором багатьох самвидавчих журналів (зокрема «Wezwania» та «Puls»). З 1979 року співпрацював із паризьким місячником «Kultura», а в останній період існування цього журналу очолював його поетичний відділ. Редактор часописів «Nowaja Polsza» та «Przegląd Polityczny».
Leszek Szaruga w swoim mieszkaniu, 2007, fot. Włodzimierz Wasyluk
Як син опозиціонера, а згодом й емігранта, Шаруґа був, у певному сенсі, приречений на позасистемну та опозиційну форму літературної діяльності в ПНР. Зрештою, він сам жив у Західному Берліні з 1987 по 1990 рік. Характер його тодішньої творчості, більшість із якої сам автор вирішив не включити до своєї збірки вибраних віршів під назвою «Життєвий вибір» («Życiowy Wybór, 2006), чудово відобразився в назвах: «Час чуми» («Czas morowy», 1982) та «Крізь стиснуті зуби» («Przez zaciśnięte zęby», 1986). Самі вірші того періоду були приблизно такими: «коли ми сидимо тут і п'ємо бімбер / наша батьківщина вмирає / гниють у камерах друзі / повільно обертається мімеограф».
Дистанцію самого автора до тогочасної поезії, яка «відверто мовить» (ще один важливий постулат «Нової хвилі») про політичну та суспільну ситуацію, чудово виражена в таких словах: «треба оговтатися від шоку, яким є все ще по суті бездумне захоплення буденним перебігом людських справ. Вихід за межі кон’юнктури, за межі негайної вигоди є необхідною умовою для віднайдення людського стану». Слід, однак, визнати, що поет тут не зовсім послідовний, і в останні роки він писав тексти (переважно прозові) на актуальні проблеми.
Януш Джевуцький, як і багато інших критиків, зараховує поета до літературного угрупування «Нова хвиля» (пол. «Nowa fala»). Підставою для цього був час публікацій його перших творів і, передовсім, ставлення письменника до офіційної мови та новомови. На думку Джевуцького, поет вирізнявся б тим, що він зберіг це ставлення впродовж всього життя, звісно, з певними змінами. Політичне маніпулювання мовою було замінено саме опором, який чинять поняття, несумісністю мови зі світом та іншими філософськими питаннями. Це чудово ілюструє такий фрагмент: «Жодне слово не скаже правди слова. Правда / є між словами, між словами є // мовчання, яке, зрештою, є словом. Слово / мовчання є правдою, але не є тим словом // правди, що між словами». Мовчання, проаналізоване тут через характерні для «Нової хвилі» повторення у щоразу нових контекстах, стало врешті дуже істотним поняттям у творчості Шаруґи.
Шаруґа, до речі, автор книжки про політичний роман, також є автором роману «Фотографія» (пол. «Zdjęcie», 2008). Дія твору, згідно з запозиченою в «Чарівної гори» Томаса Манна схемою, відбувається в санаторії міста Констанцін, призначеному для людей із хворим серцем. Однак тема розмов пацієнтів відрізняється від теми твору німецького письменника. Вони обговорюють переважно політичні питання, у той час як головний герой згадує своє життя та свою участь в історичних подіях, і, зрештою, робить висновок, що історія – це «розповідь, форма якої залежить від оповідача» – що, до речі, збігається з думками таких теоретиків, як Гайден Вайт, але тут її розповідають із погляду однієї біографії. В романі також присутня тема любові.
Шаруґа також писав мемуарну прозу, яку важко чітко класифікувати в межах певного літературного жанру. Тексти, що увійшли до прозової «Подорожі мого життя» (пол. «Podróż mojego życia», 2010), спочатку були опубліковані частинами в щецинському культурному двомісячнику «Pogranicza». Пйотр Віктор Лорковський писав про цей твір так:
Спосіб, за допомогою якого Лєшек Шаруґа дає автобіографічні свідчення, вдало пом’якшує суперечність між об’єктивним фактом та літературною вигадкою (див. оповідання «Пудло»). Кожному поняттю автор відводить окрему роль. До самого кінця він надійно утримує їх у гібридній формі, що відповідає його наміру створити колекцію каталогізованих нотаток. Оповідач-мемуарист розповідає свою історію хронологічно. Але його есеїстичний темперамент також спонукає до численних, цілком виправданих, відступів.
«Подорож мого життя» також має цінність як унікальний документ про діяльність андеграунду та руху «Нова хвиля». Автор вважає, що зв’язки між цими явищами випливають радше зі спільного етосу, ніж із практикування схожої поетики. У наступних книжках, «...контрольованій змові» (2014) та «Елементарних даних» (2014), Шаруґа торкається історичних і політичних тем. В обох працях він по-різному аналізує, що таке польськість, спрямовуючи погляд з відстані (головний герой «...контрольованої змови» – молодий історик із Мексики, який не може звільнитися від цієї «дивної країни») та з периферії чи прикордоння (в елегійних «Елементарних даних» гра ведеться, зокрема, про місце Щецина і його історії в Польщі та пам’яті).
У 1986 році Шаруґа отримав премію Косьцєльського, а в 1998 році – літературну премію журналу «Kultura». 2 червня 2009 року його нагороджено Срібною медаллю «За заслуги перед культурою – Gloria Artis».
Високу оцінку здобули також його переклади німецькомовних творів Рози Ауслендер, Барбари Келер і Германа Гессе. Він також перекладав вірші Герти Мюллер із збірок «Die blassen Herren mit den Mokkatassen» та «Vater telefonert mit den Fliegen», зібраних у книжці «Колажі» (2013).
Сам Шаруґа розповів про різноманітність власної творчості в інтерв'ю Ярославові Боровцю:
Проза чи есе – це одне, поезія – зовсім інше. Однак у кожному випадку важливою є форма, тобто ритм. Вважаю, що знайшов спосіб «розбиття» тексту на фрагменти, представлення його певними «квантами», кожен із яких має свою автономію, але не настільки велику, щоб утворювати самодостатній текст; навпаки, ці частинки можуть з'єднуватися в ланцюги. Збереження безперервності запису, одночасно дозволяючи ідентифікувати різні сузір'я в ньому, має зараз для мене фундаментальне значення. ("Dwutygodnik", 09/2009).
Aвтор: Павел Козьол, березень 2011; aктуалізація: AP, жовтень 2021; AW, жовтень 2024.
Переклад: Тарас Лильо
Творчість
Поезія:
- "Wiersze", Witrynka Literatów i Krytyków, Poznań 1980.
- "Nie ma poezji", KOS, Kraków 1981.
- "Pudło", Studencka Agencja Wydawnicza im. Uniwersytetu Zachodnio-Pomorskiego, Szczecin 1981.
- "Czas morowy", Niezależna Oficyna Wydawnicza, Warszawa 1982.
- "Przez zaciśnięte zęby", "Przedświt", Warszawska Niezależna Oficyna Poetów i Malarzy, Warszawa 1986.
- "Mgły", Wydawnictwo Federacji Młodzieży Walczącej, Gdańsk 1987.
- "Nie mówcie Europa"/"Sagt nicht Europa", Berlin 1988.
- "Po wszystkim", Oficyna Literacka, Kraków 1991.
- "Klucz od przepaści", Oficyna Literacka, Kraków 1994.
- "Skupienie", Miniatura, Kraków 1996.
- "Panu Tadeuszowi", 13 Muz, Szczecin 2001 (tytuł stanowi zarazem dedykację dla Tadeusza Różewicza).
- "Mówienia", Wydawnictwo Adam Marszałek, Toruń 2004.
- "Życiowy wybór (wiersze 1968-1998)", Wydawnictwo Nowy Świat, Warszawa 2006.
- "Blag. Języczenie", Wydawnictwo Miniatura, Kraków 2008.
- "Kanibale lubią ludzi", Wyd. Forma, Szczecin 2012
- "After All", Frank I. Vigoda, USA 2013,
- "Pomysł zapisu informacji (nielogiczny)", Wyd. Miniatura, Kraków 2013
- "Logo Reya", Wyd. Miniatura, Kraków 2015.
- "W tym samym czasie" (ilustracje Zofia Siwy). Zaułek Wydawniczy Pomyłka, Szczecin 2018.
- "Zaczyna się" (ilustracje Jan Bokiewicz). Convivo, Warszawa 2017/2018.
- "Istnienie" Zaułek Wydawniczy Pomyłka, Szczecin 2020
- "Łowca", Convivo, Warszawa 2021,
- "Mucha", Convivo, Warszawa 2021,
- "Na języki", Zaułek Wydawniczy Pomyłka, Tanowo, 2022,
- "Jeszcze trochę inne historie", Convivo, Warszawa 2022,
- "List", Convivo, Warszawa 2023.
Проза:
- "Zdjęcie" (powieść autobiograficzna), Wydawnictwo Forma, Stowarzyszenie OFFicyna, Szczecin, Bezrzecze 2008.
- "Podróż mego życia", Wydawnictwo Forma, Stowarzyszenie OFFicyna, Szczecin, Bezrzecze 2010.
- "…zmowa kontrolowana", Wyd. Papierowy Motyl, Warszawa 2014.
- "Dane elementarne", Wyd. Forma, Szczecin 2014.
- "Wyjście z utopii", Oficyna Wydawnicza Volumen, 2016.
Eсеїстика:
