Після закінчення реальної гімназії Конрад Брандель почав вивчати фотографію в майстерні відомого варшавського фотографа Кароля Бейєра, а в 1865 році на вулиці Новий Світ, 57 разом з Владиславом Бранделем та приятелем Марціном Ольшинським відкрив власне фотоательє. Компанія мала назву «К.Брандель і Ко» («K. Brandel i S-ka»). З назви зрозуміло, що голос під час прийняття рішень вирішальний належав Конраду Бранделю. Ательє займалося переважно портретами, але також приймало замовлення на виготовлення репродукцій художніх творів. У той час Ольшинський став художнім керівником тижневика «Kłosy» – популярного журналу, основне місце в якому посідала ілюстрація. Через рік прізвище Бранделя з'являється на сторінках тижневика в статті, яка віщує технічну революцію в галузі поліграфії:
Ми будемо ознайомлювати наших читачів зі скарбами мистецтва [...], намагаючись вивести копіювання на якісно новий рівень, ми застосували найновіший винахід, який досі не використовували в жодному ілюстрованому журналі: фотокопіювання прямо на дереві [...] Цей винахід, що є власністю фотостудії «К.Брандель і Ко», дозволив нам надати репродукціям художньої цінності.
Це була перша спроба репродукції фотографії в поліграфії, а новаторський метод Бранделя на тринадцять років випередив винахід фотогравюри чеського фотографа і друкаря Карела Кліча, якого вважають батьком сучасного фотодруку. Значення Конрада Бранделя в історії польської фотографії полягає не лише в спробі використати фотографії в промислових масштабах. Ще за молодості він пропагував фотографію в познанських журналах як не лише технологію, а й різновид образотворчого мистецтва. Бранделем захоплювалися, відзначали нагородами його фотоальбоми, в яких були представлені фото тодішніх хірургічних операцій, а також шкірні захворювання – отож він зробив певний внесок й у розвиток медицини.
В історію Польщі, а особливо в історію Варшави, Брандель увійшов як невтомний фотограф варшавських краєвидів. У світі варшавської фотографії заявив про себе на повен голос 1866 року. Саме тоді він почав видавати настінний календар, який складався з високохудожніх фотомонтажів із зображенням найважливіших подій минулого року. Календар друкували найновішим для того часу методом колотипії. Отже, Брандель є одним із перших фотографів-знавців Варшави.
Завжди у своєму плащі-пелерині, завжди готовий фотографувати, він все ловив на ходу і, досягнувши вершин майстерності, зібрав колекцію дуже цікавих фотографій», – згадував про нього Людвік Андерс.
Серед тих «цікавих фотографій» є світлини архітектурних об’єктів, міські пейзажі, а також фото побутових сцен – безцінне свідчення повсякденного життя Варшави останніх десятиліть ХІХ століття. Вони й донині захоплюють точністю спостережень, композицією, а також своїм по-справжньому публіцистичним характером, незвичайним для фотографії ХІХ століття, яка з огляду на технічні можливості все ще була статичною. За знімками Бранделя видно, що автор відмовився від фотографування стабільною, нерухомою камерою.
Це стало можливим завдяки новому типу апарата, яким фотографував Конрад Брандель. Він створив його близько 1883 року, скориставшись двома тогочасними винаходами: емульсією бромистого срібла, що дозволило значно спростити процес фотографування, і фотозатвором, який замінив людську руку, що відкриває та закриває об’єктив. Винайдений прилад мав авангардну на той час конструкцію, перший у світі портативний фотоапарат – попередник усіх сучасних пристроїв для фіксування зображень. Найголовніше – це була авторська конструкція самого Бранделя, придумана, спроектована і зібрана власноруч.
Брандель став першим у світі фотографом, який зменшив формат негативу до популярного пізніше (інколи його використовують і сьогодні) розміру шість на дев'ять сантиметрів. Цей легкий апарат Брандель оснастив касетою з двома скляними пластинами – це був перший крок до створення негативу, який міг би вмістити більше одного зображення. Цей фотоапарат уможливив знімки на так званій сухій платині (їх виготовляв сам Брандель), що виключало кропітку підготовку до зйомки, тому свого часу це була передова конструкція. Оснащений дуже швидким затвором, який експонував негатив приблизно за одну п’ятдесяту секунди, апарат дозволив Бранделю не лише стати незалежним від ательє, а й фотографувати справжнє життя, а не його постановочні сцени. Винахід Бранделя було запатентовано в 1889 році.
Незабаром фоторевольвер (так винахідник називав свій апарат) вдосконалили, адаптували його для роботи з двадцятьма п'ятьма скляними негативами. Саме цією камерою він фотографував вуличні сцени та краєвиди Варшави, крім того, був хроністом зустрічі трьох імператорів у місті Скерневіце 1884 року. Тоді ж отримав замовлення від імператора Франца Йосифа й невдовзі налагодив серійне виробництво фоторевольвера. Прилади Конрада Бранделя здобувають популярність і за межами тодішньої Польщі. Вони принесли винахіднику справжню славу, зокрема, серед коронованих осіб. Художник Юліан Фалат згадує у своїх спогадах зустріч з царем Олександром ІІ. Коли під час полювання в 1899 році імператор Вільгельм II познайомив його з російським монархом, той помітив фоторевольвер Бранделя на шиї Фалата і запитав: «N'est ce pas, c'est appareil de Bradel de Varsovie?» («Чи це не апарат Бранделя з Варшави?»). «Oui, Votre Majeste» («Так, Ваша Величносте») – відповів Фалат. Інші художники, зокрема Войцех Герсон, Александр Ґєримський та Генрик Семирадський, також використовували апарат Бранделя.
Значення Бранделя для фотографії зумовлене не тільки його вкладом у розвиток техніки. Цього фотографа вважають піонером фотожурналістики: його світлини як перші фоторепортерські матеріали з'являються на сторінках ілюстрованих журналів. Заслуга Бранделя була ще й у тому, що він здійснив прорив у підході до фотографії як до самодостатнього мистецтва – результату творчості конкретного художника. Досі фотографічна репродукція полягала в копіюванні методом літографії, а створені таким чином зображення лише підписували «за фотографією» — найчастіше без зазначення прізвища автора. Опубліковані в журналі «Kłosy» роботи Бранделя (і пізніше так звані «приправки» – перші фотографії з використанням актуальної й сьогодні растрової сітки) завжди мали авторський підпис. Заслуги Бранделя були гідно оцінені в 1905 році, коли він став почесним членом Варшавського фотографічного товариства. На той час Брандель вже виїхав із Варшави. У 1900 році він завершив професійну діяльність і до кінця життя проживав у Торуні. Там 28 жовтня 1920 року знаменитий фотограф помер. Поховали митця на варшавському цвинтарі Повонзкі.
Оригінали фотографій Конрада Бранделя зберігають у фондах варшавського Історичного музею та Публічної бібліотеки Варшави. Їх досі публікують як документальні свідчення розвитку Варшави другої половини ХІХ століття.
Бібліографія:
- Krystyna Lejko, Warszawa w obiektywie Konrada Brandla, Warszawa 1985;
- Ignacy Płażewski, Dzieje polskiej fotografii", Warszawa 2003.
Автор: Томаш Мосціцький, лютий 2011