1940-ві: темні барви
Творам, створеним невдовзі після війни (та ще під час неї), часто були притаманні виразні, насичені кольори, нерідко домінували похмурі барви, що часом мали на собі знамена темних сил («Крик», 1943). Тоді, зрештою, писали, що Новосільський є людиною із «песимістичними схильностями психіки» (Марія Майка).
Загалом, однак, 40-ві та 50-ті роки були для нього неоднорідним періодом пошуку власного творчого шляху, про що свідчать як вже згадані праці, так і створені тоді рисункові «Кубістичні абстракції» (1942) та композиції (також рисункові), що заповідали схильність до умовностей чи навіть формальної аскези.
Водночас на художника вплинули й інші тенденції, які надихали коло Кантора. Це була, в тому числі, геометрична абстракція, у дещо пом’якшеному, часом майже ліричному підході. Сліди цього натхнення можна знайти в роботах Кантора, Йонаша Штерна та Анджея Врублевського того періоду.
Есхатологічний реалізм: ікони
Переломними для метаморфози та становлення поетики живопису Новосільського виявилися, схоже, 1945-1948 роки, коли він малював і стилізовані жіночі акти, і вже дуже стримані натюрморти, а також створені в дусі Утрілло міські пейзажі, та передусім абстрактні картини. Він майстерно поєднував тонку чорну лінію, що відокремлювала фігури, із чистим, світлим кольором, насиченість якого часто давала ефект внутрішнього світіння форми (так він неодноразово досягав ілюзії глибокого простору, який неначе «виводив» картину за межі видимого, відкривав її для позачуттєвої вразливості глядача (див. «Підлога у ванній кімнаті», «Пожежа», обидва – 1948).
На остаточне формування його засобів художнього вираження мало вплив зацікавлення сюрреалізмом. Унаслідок складної комбінації різних джерел натхнення, сформувалися такі риси його живопису, коли позірна простота площинного, деформуючого зображення фігур, що було типове для ікон, накладалася на безстрашність перспективних та композиційних рішень, а нерідко й перепліталася із тематичною сміливістю, притаманною провокативному сюрреалізму. На додаток, його власні «ікони», які Мєчислав Поренбський назвав прикладами «есхатологічного реалізму», свідчать про невпинні спроби подолання межі, що відокремлювала «тілесне» від «духовного», «світське» від «святого», «profanum» від «sacrum». З візуальної перспективи, окрім вже наведених елементів, вражає тяжка, так звана новосільська (бо у власному стилі, напрузі, ритмі), чітка лінія та прив'язані до неї палітри теплих барв. Сам живописець був переконаний, що без зв'язку з новаторським сучасним мистецтвом результати його мистецької зустрічі із ортодоксією виглядали б цілком інакше.
Загалом його живопис виводиться зі спостережень за природою, чи теж з особистого її бачення, але, заради збереження близькості до традиційного мистецтва, художній образ природи він втілює у життя за посередництом абстрактних, геометричних спрощень. Цим зумовлені присутні в творах Новосільського порушення перспективи, кадрування простору та чіткі виокремлення постатей, спрощене моделювання фігур, ритмізація майже пласких форм (кольорових плям), обмежена палітра (домінантою є основні кольори).