Народилася 12 квітня 1920 року в Красноставі. Її батьком був урядовець Тадеуш Каменський, матір’ю — Марія Романа, уроджена Цекальська. У 1925 році родина переїхала до Любліна: Анна закінчила там народну школу імені Марії Конопницької та ІІІ ліцей імені Люблінської Унії. Дебютувала у 1936 році в дитячому журналі «Промінчик». Із 1937 року навчалася в педагогічному ліцеї імені Елізи Ожешкової у Варшаві. Під час війни Анна перебувала на люблінщині, навчалася на підпільних курсах. Склала іспити на атестат зрілості й розпочала вивчення польської філології в підпільному Варшавському університеті. Після війни майбутня поетка вивчала класичну філологію в Люблінському католицькому університеті та Лодзькому університеті. В юності товаришувала з Юлією Гартвіґ, яка підкреслювала, що Анна була:
(...) душею бунтівною, в постійному пошуці. Її мучили численні комплекси, вона глибоко переживала все, що вважала за несправедливість. Люди зазвичай не зважають на відчуття, що щось не так, а Анна не могла змиритися з багатьма речами. (...) Вона мусила в щось вірити — і то до кінця.
А її друг Зиґмунт Мікульський критично оцінював поезію Каменської того періоду:
Не скажу, що мене захоплював той тип поетики, який застосовувала Каменська. Перевага інтелектуального змісту над емоційним, відсутність поетичної музикальності слова, що схиляло твір до прози, дослівність замість натяку — усе це робило з мене холодного, незаангажованого читача. (Sztandar Ludu 1986, nr 120, s. 6)
Першу збірку Каменської — «Виховання» — було видано у 1949 році. У 1946–1953 роках вона працювала в редакції тижневика «Село», у 1950–1963 — співпрацювала з «Новою культурою», а з 1968 року — з «Творчістю». Писала також твори для дітей, які публікувала, зокрема, в «Промінчику» та «Цвіркунці». П’ятдесяті та шістдесяті роки були періодом творчого розквіту Каменської. Було видано, зокрема, її збірки «Про щастя» (1952), «Серцебиття» (1954), «Під хмарами» (1957). У 1955 році вона була нагороджена Золотим хрестом заслуги.
Разом із чоловіком Яном Шпєваком займалася перекладацькою діяльністю. Вдвох вони переклали, серед іншого, «Поезії» Велимира Хлєбнікова та «На дні», «Варварів» і «Дітей сонця» Максима Горького. Самостійно Каменська перекладала також з інших слов’янських мов: болгарської, білоруської, словацької, сербохорватської, а також з латини й івриту. У її перекладацькій бібліографії, можна побачити «Метаморфози» Овідія, «Про наслідування Христа» Томаса Кемпійського, псалми, а також російську та сербохорватську народну лірику.
Після смерті чоловіка в 1967 році вона написала збірку «Білий рукопис», яка стала свідченням її примирення з власною малістю.
час удрібнитись
у горіховій шкаралупці
у яблучній насінинці
у маковому зернятку
згорнутися
до геометрчної точки
сльози простору
У цей період вона зблизилася з Церквою, подружилася, зокрема, з отцем Яном Твардовським. Саме їй він присвятив свій найвідоміший вірш — «Поспішаймо». Каменська ще встигла відповісти йому власним твором:
Я нікого не встигла покохати
Хоч так поспішала
Наче мусила кохати тільки порожні місця
Рукави що звисають не торкаючись плечей
Берет що зіслизнув з голови
Крісло що мусить також підвестися і вийти з кімнати
Книжки яких більше не торкнулися
Гребінець з опалим сивим волоском
Ліжечка з яких немовлята виросли й пішли
Шухляди непотрібних речей
Люльку з погризеним мундштуком
Черевики що зберігають форму стопи яка відійшла босою
Телефонну слухавку із оглухлими голосами
Я так поспішала кохати
І звісно ж не встигла
Сьогодні Каменську вважають однією з найцікавіших польських релігійних поеток. Вона померла 10 травня 1986 року у Варшаві. Під час похоронної церемонії у 1986 році Юзеф Ґлемп назвав її «пророчицею Анною». Марек Скварницький писав у виданні «Tygodnik Powszechny»:
Анна Каменська була до останньої миті не лише плідною поеткою з незгасимою ліричною енергією віршів, зі змістом і релігійною духовністю, що дедалі поглиблювались, але й авторкою роздумів, медитацій та есеїв про внутрішній зв’язок таїнств Слова з літературою, яка веде боротьбу з найбільшими таємницями життя і смерті людини. («Tygodnik Powszechny» 1986, № 20, с. 2)
Збірки поезії:
-
«Виховання» (KiW, 1949)
«Про щастя» (Czytelnik, 1952)
«Серцебиття» (Czytelnik, 1954)
«Під хмарами» (Czytelnik, 1957)
«Вибрані поезії» (Czytelnik, 1959)
«В оці птаха» (PIW, 1960)
«Джерела» (PIW, 1962)
«Минущі речі» (Czytelnik, 1963)
«Спростування міфу» (PIW, 1967)
«Білий рукопис» (Czytelnik, 1970)
«Вигнання» (PIW, 1970)
«Вибрані поезії» (LSW, 1971)
«Героди» (LSW, 1972)
«Вибрані поезії» (Czytelnik, 1973)
«Друге щастя Йова» (PIW, 1974)
«Мовчання» (WL, 1979)
«Рукопис, знайдений уві сні. Вірші 1973–1975» (Czytelnik, 1978)
«Вірші однієї ночі» (LSW, 1981)
«Анна Каменська. Вибір віршів» (Czytelnik, 1982)
«Військовий раптул» (b.w., 1982)
«Перший сніг. Свідки» (Correspondance des Art, 1983)
«На пів слова. Вірші 1970–1980» (Czytelnik, 1983)
«Дві темряви. Вибір поезії» (W drodze, 1984)
«Прийди, Царство» (b.w., 1984)
«Нове ім’я» (Epideixis, 1987)
«Мовчання і найменші псалми» (WL, 1988)
«Не тільки про Сандомир» (Oficyna Jędrzejowska, 1990)
«Пиши про камінь» (PAX, 1995)
«Інші місця» (W drodze, 1996)
«Світло серед ночі» (PIW, 2001)
«Замовчані вірші» (Wydawnictwo KUL, 2008)
Оповідання, романи, роздуми:
-
«Часи маленького щастя» (Wydawnictwo Łódzkie, 1963)
«Розмови з професором Далечком» (Wydawnictwo Łódzkie, 1969)
«Нотатник» («У дорозі» — ч. 1: 1965–1972, 1982; ч. 2: 1973–1979, 1987)
«Дощове літо» (PIW, 1979)
«Малий нотатник» (Oficyna 4K, 2002)
Вірші, оповідання й повісті для дітей:
-
«Сонячний льодяник» (вірші) (Czytelnik, 1960)
«Заячий палац» (вірші) (Czytelnik, 1962)
«Під яблунею» (вірші) (Ruch, 1966)
«Дубова колиска» (вірші) (Ruch, 1967)
«Самовар мого дідуся» (оповідь) (NK, 1967)
«У Непарижі та в інших місцях» (повість) (NK, 1967)
«Розалька Олабога» (повість) (NK, 1968)
«Є такі острови» (повість) (NK, 1970)
«У царстві Пластилінії» (вірші) (Ruch, 1970)
«Солдати і солдатики» (повість) (NK, 1971)
«Яворові люди» (вірші) (Ruch, 1973)
«Великі малі речі» (оповідь) (Czytelnik, 1974)
«Шестиповерховий день» (оповідання) (KAW, 1975)
«Світ постійно починається» (оповідь) (Czytelnik, 1975)
«Маріанна» (оповідання) (Czytelnik, 1980)
«Дім у домі» (оповідання) (NK, 1982)
«Вірші для дітей» (Siedmogród, 2000)
Есеї та фейлетони про поезію:
«Жадібна література» (LSW, 1964)
«Один із прекрасних гріхів» (Wydawnictwo Lubelskie, 1967)
Книги на релігійну тематику:
-
«Обличчя Книги» (нариси про Біблію) (PAX, 1982)
«Отче наш» (коментар для дітей до молитви «Отче наш») (W drodze, 1983)
«Книга над книгами» (оповіді для дітей про Старий Завіт) (NK, 1985)
«На порозі слова» (нариси) (W drodze, 1985)
«8 x радість, або про вісім блаженств Нагірної проповіді» (релігійні роздуми для дітей) (W drodze, 1985)
«Усе є в Псалмах» (оповіді для дітей про псалми Давида) (W drodze, 1990)
Переклад Марії Шагурі
Переклад віршів Володимира Аренєва
