Найвідоміший твір Анджея Бобковського про «війну і спокій», про його нещасливе кохання до la douce France і, зрештою, про велосипедну подорож, що увійшла в історію польської літератури. Легке чтиво, сповнене ерудиції і проникливих коментарів щодо стану тогочасної Європи.
Щоденники, які Анджей Бобковський писав у Франції, а потім, відредагувавши, опублікував у еміграції в 1957 році, – це дивовижний твір: бо ж як історії воєнного періоду можуть одночасно бути одою любові до життя?
Читання «Ескізів пером» (в українському перекладі книжка вийшла під назвою «Війна і спокій») захоплює. Воно активізує всі почуття, зненацька захоплює своєю невимушеністю й інтригує аналізом та спостережливістю автора. Нотатки Бобковського починаються 20 травня 1940 року й закінчуються 25 серпня 1944 року, тобто охоплюють чотири роки й три місяці – час між капітуляцією Парижа та його звільненням. Ці часові рамки, хоч і чітко визначені, були частково випадковими, оскільки перші щоденникові зошити автора знищені, про що він згадував так:
Text
Я досі не можу перехворіти цими спаленими зошитами, польськими часописами. Герої! Ви [сусіди – примітка А. Я.] знали, що я пишу. Після того, як німці увійшли до Парижа, сказали Басі спалити все. Зі страху. […] Вони подбали про те, щоб Бася зробила це при них. Вона вирвала з тих зошитів кільканадцять сторінок. Їх залишилося стільки, скільки в мені з мого минулого. Я нічого не відтворю, і навіть не хочу відтворювати.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Анджей Бобковський на велосипеді, фото з колекції Інституту літературних досліджень Польської академії наук
Picture image
bobkowski_rower_zbiory_ibl_pan_male_7137913_copy.jpg
У 1940 році Анджею Бобковському виповнилося 26 років. Він прибув до столиці Франції у березні 1939 року разом із дружиною Басею, з якою взяв шлюб лише кілька місяців тому. Його батько був професором і генералом Польської армії, а мати – сестрою дружини Юліуша Остерви, відомого актора й режисера. «З дому він взяв велику культуру», – писав про нього Казімєж Вежинський. «Був обізнаний у багатьох галузях мистецтва, мав технічні здібності, чудову пам'ять, переповнену цитатами голову [...]». За освітою був економістом, не професійним письменником, але писав як начитана, обізнана в літературі й мистецтві людина і завдяки своїй ерудиції майстерно висловлював свої спостереження.
Воєнний щоденник писав на ходу (за винятком частини 1940 року, створеної постфактум після повернення до Парижа). Вже тоді у нього виникала думка про публікацію цих записів під назвою «Війна і спокій». Емігрувавши за кордон, до Гватемали, він почав редагувати свої щоденники, які зрештою й назвав «Ескізами пером» і 1957 року опублікував у Літературному інституті в Парижі. До Польщі це видання потрапило набагато пізніше.
Хоча «Ескізи пером» у польській літературі запам'яталися переважно як розповідь про події, які автор побачив із рівня велосипедного сідла, це не просто подорожній щоденник. У есе «Війна і спокій» (1987) Роман Зіманд виділив чотири хронологічні етапи «Ескізів пером». Перший: паніка в Парижі, що передувала евакуації, з 20 травня по 12 червня 1940 року. Далі – евакуація. Бобковський отримав наказ і разом з іншими працівниками військового заводу в Шатійоні поблизу Парижа поїхав на південь Франції, де провів «відпустку» в Каркассоні й Грюйссані – цей період охоплено записами з 12 червня по 15 вересня 1940 року. Після звільнення й отримання належних йому виплат із заводу Бобковський та його колега Тадзьо повертаються до Парижа. Вони вирішують здійснити велосипедну подорож, сповнену пригод – обхідний маршрут вздовж Лазурового берега й через Альпи. Їхня подорож тривала з 6 по 29 вересня 1940 року. Наступний, найдовший період охоплює нотатки з 3 жовтня 1940 року по 25 серпня 1944 року – час проживання Бобковських в Парижі, а також дві довші й дві коротші поїздки на провінцію.
Кожен запис датовано; автор не веде записи щоденно. Найдовша перерва в нотатках тривала майже чотири місяці, з 7 лютого по 1 червня 1944 року.
Як інтелектуал, Бобковський був вихований на культі Франції, досконало володів французькою мовою й ототожнював себе з цією країною як естет, свідок історії та, зрештою, як звичайний мешканець. Однак досвід окупації став важким випробуванням для цих відчуттів письменника. «Розчарований коханець Франції», – писав Юзеф Віттлін про автора «Ескізів пером». Хроніка життя цієї країни під час окупації у тексті Бобковського показана, за словами Яна Зелінського, як «каталог французьких національних вад, які особливо гостро виявилися під час війни та окупації. Боягузтво, вигода, ксенофобія, національна зарозумілість, схильність до колабораціонізму».
Бобковський, зіткнувшись із реальністю, намагався розібратися з міфом про інтелектуальну велич країни, яку колись обожнював. У своїх спостереженнях він наголошував на відмінностях в менталітетах французів і поляків, що змушували його змінити своє ставлення й зробити такі висновки:
Text
Пригадую свої колишні думки про Францію. Сьогодні я зрозумів одне: якості, які зачаровують у мирний час, які високо цінуємо, – ті французькі якості є згубними в тій епосі. У мирний час вони забули про війну; під час війни вони не могли забути про мир.
Важко уявити, щоб поляка, який спостерігає за героїзмом своїх співвітчизників, не розчарував народ, який перед обличчям війни хоче вибрати мир…
Чи так можна писати про війну?
У момент, коли Німеччина починає загрожувати всій Європі, а на континенті панують страх і неспокій, Бобковський переживає пригоду всього свого життя. Його розповіді переповнені молодечою радістю, захопленням красою світу, непереборним відчуттям свободи й любов’ю до своєї коханої Басі. 1 вересня 1941 року він занотовує:
Text
Друга річниця початку війни. Я не можу в це повірити. Нам вдалося наразі вижити. Мені поки щастило. Мені соромно, але, незважаючи на все, що нас спіткало, я ніколи в житті не почувався таким щасливим, як впродовж цих років, навіть впродовж цих двох років війни. Я ніколи в житті не почувався так добре. Я пишу це абсолютно свідомо, і не можу це пояснити. Але я це відчуваю і нічого не можу з цим вдіяти. Можливо, зараз я один такий? Мене поглинає життя, це чудове, соковите життя, цей воєнний Париж, щоденно.
Він пише про своє повсякденне життя з легкістю й гумором, проте уникає оптимізму й «геппі-ендизму», не бачачи жодних підстав для розробки нездійсненних сценаріїв. Бобковський справляє враження людини, яка глибоко зосереджена на «зараз», бо це єдине, що в нас є. Він повністю усвідомлює звірства у світі й долю своїх співвітчизників на батьківщині, глибоко все це відчуває, але водночас користає з того, що має, з можливості спостерігати красу в повсякденному житті. Його описи також неймовірно яскраві: наприклад, порівняння сонця з абрикосовим варенням («Сонце було буквально густим і повільно й важко просочувалося з неба, як абрикосове варення з банки»).
Зіманд зазначає, що центральною проблемою «Ескізів пером» є не Франція чи війна, а свобода людини, й цитує такий уривок:
Text
Хочу мати право померти голодною смертю, якщо не зможу впоратися. І жити – заради Бога, жити трохи так, як мені подобається, а не обов’язково так, як подобається якійсь… ідеології.
Причиною еміграція Бобковського до Франції в 1939 році був намір поїхати за океан, до Аргентини, але після 1 вересня це стало неможливим. Також неможливим стало повернення до Польщі, як і вступ до Польської армії у Франції. Його можливості були вичерпані – залишалося лише жити емігрантським життям і прожити своє життя щонайкраще, так як умів.
Варто також зазначити, що Бобковський редагував та опублікував «Ескізи пером» після війни, маючи вже дещо інший погляд на проблеми, які він порушував. Лукаш Міколаєвський, дослідник, який порівняв рукопис «Воєнного щоденника» Бобковського, що зберігається в архівах Польського інституту мистецтв і наук (PIASA) в Нью-Йорку, та його пізнішу друковану версію – «Ескізи пером», дійшов несподіваних висновків:
Text
Виявляється, Бобковський відредагував свої воєнні щоденники, щоб вони краще відповідали його політичним поглядам у 1950-х роках. Він видалив деякі зауваження, в яких, як «старий Європеєць», писав із занепокоєнням про Сполучені Штати Америки й масову культуру. Став категоричнішим щодо комунізму. Врешті-решт – і це найбільша зміна – поміняв своє ставлення до євреїв та їх переслідування.
Author
Л. Міколаєвський, «МІКОЛАЄВСЬКИЙ: Ретуші Європейця [До дебатів про Бобковського]», «Kultura Liberalna», 13 листопада 2012 р.
Роки між створенням щоденників та їх публікацією були часом глибоких переоцінок і переосмислень європейців, тому важко звинувачувати Бобковського в тому, що він змінив у своїх спогадах те, з чим більше не погоджувався. «Ескізи пером» слід розглядати як літературний твір, а не як приватні щоденники – вони слугували основою, яку автор згодом переформатував згідно зі своїми літературними задумами.
Picture display
standardowy (864px desktop)
Анджей Бобковський, одна з останніх фотографій, фото з архіву Музею літератури
Picture image
andrzej_bobkowski_jedno_z_ostatnich_zdjec_2_7137905.jpg
Протягом кількох десятиліть після першої публікації «Ескізи пером» залишалися поза польською літературою, на чому чітко наголосив Роман Зіманд у післямові до видання 1983 року, називаючи його «незнаним шедевром». Твір Бобковського побачив світ на еміграції в 1957 році, але перше польське видання вийшло в самвидаві лише 1987 року в Кракові вже після смерті автора. Бобковський помер від раку в Гватемалі в 1961 році, не доживши до п’ятдесяти років.
Сьогодні твори Бобковського залишаються в культурному обігу і є предметом літературних дискусій. Найновіше польське видання «Ескізів пером» опубліковано в 2023 році накладом Літературного інституту. Це є свідченням того, що роздуми Бобковського продовжують цікавити нових читачів. Ян Зелінський (Великий спокій, «Teksty Drugie», 1991):
Text
Дехто знайде у «Ескізах пером» маніфест свободи без обмежень, інші – аналіз тоталітаризму. Дехто буде захоплений майже містичними піднесеннями й станами пантеїстичного екстазу, іншим сподобається грубуватий гумор й гострослів’я. Дехто шукатиме краєвиди південної Франції, інші – нотатки про прочитане та рецензії на фільми й театральні вистави. Дехто сприйме цю книжку як великий любовний лист, інші – як великий політичний трактат. «Ескізи пером» є тим усім – і навіть більше: солідною порцією прекрасної прози.
Переклад українською:
Анджей Бобковський, Війна і спокій, Французький щоденник 1940—1944. пер. з польської Олеся Герасима, Київ: Критика, 2007.
Переклад: Тарас Лильо
