Жандари, або Обливаний понеділок по-познанськи
Жандари — традиційна весняна костюмована хода, яку і сьогодні можна зустріти на околицях сучасної Познані в Обливаний понеділок. Вісім постатей у масках і саморобних костюмах від самого ранку блукають познанською Лавіцею, грають на музичних інструментах й зачіпають перехожих, обмазуючи їм обличчя сажею і ганяючи вулицями.
Жандари також охоче заходять в дім до тих, хто погоджується їх впустити, вітають господарів зі святом, фотографуються з усіма бажаючими і принагідно поливають водою всіх, кого дістануть.
Отож хто такі Жандари, навіщо вони б’ють, брудять і обливають водою людей, хто сьогодні наважується впустити їх до себе додому і як взагалі старовинна сільська традиція функціонує в сучасному місті?
Крем Нівея з сажею
Вважається, що хода Жандарів існує десь близько ста років і відбувалася щорічно (за винятком Другої Світової). Схожі обряди існують в різних частинах Польщі і становлять химерне поєднання язичницьких вірувань та магічних культових дій з християнською традицією — наприклад, ритуали дзядів, веснянок, ходіння селом з куркою, биття зеленою гілкою, поливання перехожих водою, обмазування сажею і власне передягання. Після прийняття і поширення християнства давні обряди і вірування духовна та світська влада забороняла, та деякі з них християнство інкорпоровало, надавши їм нових значень. Так ці обряди збереглися до наших днів.
Цікаво, що костюмована хода як така є явищем, притаманним сільській, а не міській традиції. Лавіца, дільниця, якою ходять Жандари, раніше теж була окремим селом, а не районом Познані. Згодом урбанізація, розвиток міста, аеропорт, який міститься зовсім поруч, зробили свою справу і Лавіца з окремого селища перетворилася на частину міста, а Жандари — з сільського обряду на міський.
Picture display
standardowy [760 px]
«Жандари» в Познані. Фото: Лія Достлєва
Ядвіґа Климашевська в «Щорічних народних обрядах» зараховує костюмовану ходу до досить невеликої групи ритуалів, які сприяють здоров'ю та процвітанню. Традиційно такі ритуали відбуваються під час Різдва, Нового року та навесні, в період Великодня, тобто з початком календарного або вегетативного року. З цими обрядами пов’язують побажання вдалого багатого року і щедрого врожаю, які учасники хороводу складають тим господарям, хто впустить їх до себе додому.
Сьогодні побажання звучать, звісно, трохи інакше (зазвичай щось на кшталт «щастя вам, здоров’я і веселих свят»), та й самі обрядові дії помітно осучаснилися і достосувалися до вимог часу. Наприклад, Мурадини (інша костюмована хода, яка існує в селищі Валковіце) тепер обмазують перехожих сажею, змішаною з кремом Нівея — щоб охочі до участі в місцевих обрядах пізніше змогли без проблем відмити свої побруднені обличчя. (Жандари з цією метою використовують чорний крем для взуття.)
Так от і вийшло, що сучасні Жандари вирушають в свої мандри одразу після ранкової служби в костелі і вештаються сонним ранковим містом, іноді повідомляючи місце свого поточного перебування тим, хто дзвонить до них на мобільний і роздаючи численні інтерв’ю місцевому телебаченню.
Picture display
standardowy [760 px]
«Жандари» в Познані. Фото: Лія Достлєва
Традиційно в ході Жандарів бере участь вісім персонажів в яскравих саморобних костюмах, обличчя яких приховують химерні маски. Хоча кожного року зовнішній вигляд Жандарів зазнає дрібних змін, ролі завжди залишаються ті самі, а учасниками ходи можуть стати лише чоловіки.
Місцеві мешканці заздалегідь готуються зустрічати Жандарів — хтось готує гостинці (печиво, солодощі, алкоголь) і запрошує увійти до оселі, а хтось запасається водяними пістолетами, пляшками з водою і навіть відрами, щоб виявити їм гідний опір. Хтось виходить з будинку і чекає ходу на вулиці. Дехто, навпаки, ховається в помешканні і зачиняє вікна (цих останніх Жандари намагаються улесливо виманювати назовні — виходьте до нас — не вийдемо, ми вас боїмося — та виходьте, ми сильно не б’ємо, чесно-чесно, і вода в нас цього року теж не дуже мокра, ви тільки виходьте).
Picture display
standardowy [760 px]
«Жандари» в Познані. Фото: Лія Достлєва
Жандар
Найголовніший в ході — Жандар (власне від слова «жандарм» і походить назва усієї процесії). Жандарм одягнений в яскравий синій мундир, на голові в нього поліцейська фуражка, в руках батіг. Жандар скаче верхи на коні (крихітний кінь з дерев’яною головою для зручності надійно кріпиться до паса Жандара, щоб той з нього раптом не впав або не загубив). Жандар задає темп всій ході, зі свистом і улюлюканням бігаючи вулицею, ляскаючи батогом об землю і лякаючи перехожих. Хто не втік — може отримати батогом по ногах або сідницях.
Взагалі побиття перехожих — невід’ємна частина ритуалу, і Жандари справді луплять всіх, до кого можуть дотягнутися. Дітей — суто символічно, дівчат — по сідницях, чоловіків — по ногах і сильніше. Одна старша місцева мешканка, яка супроводжувала нашу дослідницьку групу, а пізніше запросила до себе, щоб ми могли відмити обличчя, постійно скаржилась, що зараз Жандари вже не ті — і б’ють якось слабо, і перехожих ганяють повільно, та й до того ж вся Лавіца знає, хто там сховався під тими масками.
«Хіба ж це б’ють, от колись били, то справді били, синці трималися тижнями», — нарікала вона. (І справді, можна знайти інформацію про те, що раніше місцеві мешканці іноді навіть викликали поліцію, коли хтось з них надто міцно отримував батогом.)
Picture display
standardowy [760 px]
«Жандари» в Познані. Фото: Лія Достлєва
Ведмідь і Дзяди
Наступні персонажі — це Ведмідь, якого на мотузці водить Дзяд.
Сьогодні Ведмідь одягнутий в синтетичний волохатий кожух, на готові в нього хутряна маска з великими вухами, навколо паса обв’язана мотузка, до якої кріпиться досить великий дзвоник. Ведмідь йде вулицею, пританцьовуючи, і кожен його рух супроводжується веселим дзвоном. Колись Ведмідь мав костюм, повністю зроблений з соломи (так як і солом’яні хохоли в Мурадинах), та одного разу хтось з перехожих підпалив Ведмедя, тому одяг замінили на більш сучасний і безпечний. (Це теж приклад того, як традиція поступово достосовується до вимог часу.)
Дзяд, який водить Ведмедя, одягнутий в костюм, на який нашите яскраве різнобарвне лахміття, удвох з Ведмедем вони виглядають трохи як персонажі японського арт-хаусу.
Другий Дзяд, який має одяг подібний до першого, але відрізняється від нього фальшивим накладним горбом, займається переважно тим, що лякає і ганяє перехожих, а якщо наздожене, б’є їх дерев’яною палицею.
Picture display
standardowy [760 px]
«Жандари» в Познані. Фото: Лія Достлєва
Ксьондз
Ксьондза грає кремезний чоловік, одягнутий в довгу білу мереживну сукню. Його маска повністю біла, і відро, з якого він кропить перехожих, теж біле.
(Ну тобто як кропить — раз кропить, а раз виливає на голову все відро.)
За той час, що ми спостерігали за Жандарами, Ксьондз окропив всіх, кого зустрів — перехожих, автомобілістів і навіть один автобус.
І поліцейський патруль. І ще мою камеру.
Цікаво, що водії охоче зупинялися, щоб привітатися з Жандарами, дати їм якісь дрібні гостинці; щоправда, кілька машин загальмували лише для того, щоб всі, хто знаходився всередині, змогли обстріляти Жандарів з водяних пістолетів і добряче облити їх водою з пластикових пляшок. Трапився смішний епізод: коли Жандари проходили повз високу кількаповерхову будівлю, на балкон на другому поверсі вискочив малюк років семи-восьми і почав енергійно кидати в них заздалегідь приготовані водяні бомби. Скинув їх, може, з десяток. (Ні в кого не поцілив, та викликав значне пожвавлення в добряче стомленій групі.)
Picture display
standardowy [760 px]
«Жандари» в Познані. Фото: Лія Достлєва
Сажотрус
Сажотрус виглядає трохи як негатив Ксьондза, бо одяг має повністю чорний, обличчя йому закриває чорна балаклава, на руках — чорні рукавиці. Ще в нього є мітла, якою він із задоволенням лупить по сідницях усіх, хто має необережність опинитися поруч.
Та його суперсила полягає в іншому: Сажотрус наближається до перехожих і намагається привітатися за руку, а коли це вдається, однією рукою міцно хапає свою жертву, а другою обмазує сажею їй все обличчя.
Якщо точніше, то не сажею, а (в сучасному варіанті) чорним кремом для взуття. Сажотрус — персонаж наполегливий і послідовний, тому вже десь по обіді вся наша дослідницька група мала обличчя висмаровані чорним, як ті чоботи.
Picture display
standardowy [760 px]
«Жандари» в Познані. Фото: Лія Достлєва
Баба
Оскільки жінок в Жандари не беруть, Бабу грає передягнений чоловік. Баба носить яскраву квітчасту спідницю, на голові в неї хустка, а в руках кошик, куди Баба складає гостинці, які зберуть Жандари. В Баби також є велика дерев’яна палиця. (Вгадайте, навіщо? — Правильно, щоб лякати нею перехожих і лупцювати тих, кому не дуже страшно підійти.)
Picture display
standardowy [760 px]
«Жандари» в Познані. Фото: Лія Достлєва
В певний момент наших мандрів ми зустріли молоду жінку з візочком і ще трьома маленькими дітьми навколо. Дівчинка років трьох вередувала і плаксиво повторювала «Тато, тато!». «Це не тато, це зараз Баба», — відповідала їй жінка, та дівчинку така ситуація абсолютно не влаштовувала, вона намагалася учепитися Бабі за спідницю і все повторювала «Тато, тато!». «Ну але це зараз Баба, бачиш страшну жовту маску? От коли повернеться додому, тоді знову стане татом», — пояснювали дівчинці ті, хто був там з ними, та заспокоїти її все одно було дуже важко. Так страшна агресивна Баба виявилася люблячим чоловіком і батьком чотирьох дітей.
Embeded gallery style
display gallery as slider
Ґраєк
Здається, що Ґраєк прибився до цієї компанії цілком випадково, бо він нікого не лякає, не б’є, не бруднить і не поливає водою, а просто ходить за Жандарами з акордеоном і супроводжує їх розваги веселою музикою.
(Цього року автентична маска Ґрайка зіпсувалася десь в ніч перед ходою, і він мусив ходити в якійсь з найближчого супермаркету.)
Комин
Кульмінаційний момент ходи Жандарів пов’язаний з місцевою пекарнею, точніше, з височенним комином на її даху. На цей комин з допомогою Сажотруса має залізти Баба. В Баби під спідницею є величезні білі труси з намальованим на них Дияволом (зверніть увагу, яка це хороша ілюстрація до традиційного уявлення про жінку як вмістилище гріха і диявольську природу жіночої сексуальності). І от власне Диявола Баба має всім з того комину продемонструвати. На комин Баба вилазить щороку приблизно у той самий час, тому вже в обід навпроти пекарні місцеві мешканці утворюють величезний натовп. Люди збираються подивитися на Жандарів, погрітися на сонці і поспілкуватися між собою.
Жандари заходять на подвір’я пекарні, барикадуються за її воротами (місцеві діти, заздалегідь підготовані до зустрічі з ними, тримають напоготові водяні пістолети і пластикові пляшки, з боку Жандарів через ворота вода переливається вже просто відрами), Ґраєк грає, Сажотрус з Бабою залазять на дах, вальсують трохи, Баба вилазить на трубу, піднімає спідницю, глядачі радісно аплодують і поволі розходяться по домівках.
Picture display
standardowy [760 px]
«Жандари» в Познані. Фото: Лія Достлєва
Цього року, щоправда, Баба і Сажотрус залізли не надто високо, бо пожежні сходи на комині помітно хиталися, на що та старша пані, яка нас супроводжувала, буркотливо зауважила, що «за її часів комин був удвічі вищий від цього, а проте Жандари вилазили на саму гору».
Авторка: Лія Достлєва
[{"nid":"5415","uuid":"2bac71b5-1a2d-4daf-8655-b487c5b92def","type":"article","langcode":"uk","field_event_date":"","title":"\u0425\u0442\u043e \u0434\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u0443 \u043c\u0456\u0436\u0432\u043e\u0454\u043d\u043d\u0456 \u0440\u043e\u043a\u0438","field_introduction":"\u041f\u0440\u0438 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0446\u0456\u0457 \u0431\u0443\u0434\u044c-\u044f\u043a\u043e\u0433\u043e \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441\u0443 \u043e\u0440\u0433\u0430\u043d\u0456\u0437\u0430\u0442\u043e\u0440\u0438 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0440\u0456\u0448\u0438\u0442\u0438, \u0447\u0438 \u0434\u043e \u0439\u043e\u0433\u043e \u0436\u0443\u0440\u0456 \u043f\u043e\u0432\u0438\u043d\u043d\u0456 \u0432\u0445\u043e\u0434\u0438\u0442\u0438 \u0432\u0456\u0434\u043e\u043c\u0456 \u0430\u0440\u0442\u0438\u0441\u0442\u0438, \u043f\u0435\u0434\u0430\u0433\u043e\u0433\u0438, \u0441\u043f\u0435\u0446\u0456\u0430\u043b\u0456\u0441\u0442\u0438 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u0456\u0439 \u0433\u0430\u043b\u0443\u0437\u0456 \u0432\u0438\u043a\u043e\u043d\u0430\u0432\u0441\u0442\u0432\u0430, \u0442\u0435\u043e\u0440\u0435\u0442\u0438\u043a\u0438 \u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u043a\u0440\u0438\u0442\u0438\u043a\u0438, \u0456\u0441\u0442\u043e\u0440\u0438\u043a\u0438 \u043a\u0443\u043b\u044c\u0442\u0443\u0440\u0438, \u043c\u0443\u0437\u0438\u0447\u043d\u0456 \u0432\u0438\u0434\u0430\u0432\u0446\u0456, \u043c\u0435\u043d\u0435\u0434\u0436\u0435\u0440\u0438 \u0442\u0430 \u0456\u043c\u043f\u0440\u0435\u0441\u0430\u0440\u0456\u043e? \u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.\r\n","field_summary":"\u0428\u043e\u043f\u0435\u043d\u0456\u0432\u0441\u044c\u043a\u0438\u0439 \u043a\u043e\u043d\u043a\u0443\u0440\u0441 \u2013 \u0443\u043d\u0456\u043a\u0430\u043b\u044c\u043d\u0438\u0439, \u0439\u043e\u0433\u043e \u043e\u0441\u043e\u0431\u043b\u0438\u0432\u0456\u0441\u0442\u044c \u0443 \u0442\u043e\u043c\u0443, \u0449\u043e \u0432\u0456\u043d \u043f\u0440\u0438\u0441\u0432\u044f\u0447\u0435\u043d\u0438\u0439 \u043c\u0443\u0437\u0438\u0446\u0456 \u043e\u0434\u043d\u043e\u0433\u043e \u043a\u043e\u043c\u043f\u043e\u0437\u0438\u0442\u043e\u0440\u0430. \u0426\u0435 \u0432 \u043f\u0435\u0432\u043d\u043e\u043c\u0443 \u0441\u0435\u043d\u0441\u0456 \u0432\u0438\u0437\u043d\u0430\u0447\u0430\u0454 \u0441\u043a\u043b\u0430\u0434 \u0436\u0443\u0440\u0456.","topics_data":"a:1:{i:0;a:3:{s:3:\u0022tid\u0022;s:5:\u002259608\u0022;s:4:\u0022name\u0022;s:13:\u0022#\u043c\u0443\u0437\u0438\u043a\u0430\u0022;s:4:\u0022path\u0022;a:2:{s:5:\u0022alias\u0022;s:14:\u0022\/topics\/muzika\u0022;s:8:\u0022langcode\u0022;s:2:\u0022uk\u0022;}}}","field_cover_display":"default","image_title":"","image_alt":"","image_360_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/360_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=Y426YMKN","image_260_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/260_auto_cover\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=rE5dWx1O","image_560_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/560_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=9yq7BcBm","image_860_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/860_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_Bvc6jzn","image_1160_auto":"\/sites\/default\/files\/styles\/1160_auto\/public\/images\/imported\/z_img\/pl_fo_chopin_lata_przedwojenne__w330_4266075.jpg?itok=_x7yCcjs","field_video_media":"","field_media_video_file":"","field_media_video_embed":"","field_gallery_pictures":"","field_duration":"","cover_height":"249","cover_width":"330","cover_ratio_percent":"75.4545","path":"ua\/node\/5415","path_node":"\/ua\/node\/5415"}]