Віддаючи людям свої ресурси, земля дозволяє жити, але й наш життєвий цикл також закінчується в ній. І митці досліджують цю тонку грань між життям і смертю. Наприклад, Катерина Алійник показує поля східної України, які ще недавно були засіяні пшеницею, а тепер перетворилися на поле бою. У її роботах, які з першого погляду можуть здатися яскравими натюрмортами, багато граней. Овочі, вирвані із землі, символізують рани людей і страх, коріння рослин видозмінюється від гранат, які поки що поховані в землі.
Триптих аплікацій Даніїла Ревковського і Андрія Рачинського розповідає історію про жінку, її сад і очікування, що в цей сад прилетить ракета. Серед іншого, це відсилання до того, що людина власними руками може створювати красу і смертоносну зброю, яка колись може повернутися бумерангом.
В «археологічному» живописі Каріни Синиці є роздуми про те, як людина реагує на знахідку вже мертвих істот і філософський посил про долі людей і тварин, які сходяться в одній темі – темі смерті. У роботах художниці пейзаж – це головний герой, і лише придивившись можна побачити людей. Їхні невеликі фігурки підкреслюють тему самотності й зустрічі з вічністю в її фізичній формі археологічних знахідок. Ландшафт, який пише художниця, характерний для східних територій України, що перебувають під окупацією. Археологи знаходять життя, яке застигло, і для людей, які покинули окуповані території, їхнє попереднє життя теж здається застиглим – це одна з інтерпретацій настрою картин, про яку говорять відвідувачі виставки.
Символізм, який митці вкладають у свої роботи, має багато шарів, і глядачі можуть побачити в них щось своє. Як, наприклад, у малюнку Нікіти Кадана «Тінь на землі», де чорна тінь знаходиться на зораному полі і з точки зору глядача її можна інтерпретувати по-різному. Але у кожному проєкті є надія на відродження. Таке, коли люди будуть впевнені, що «чорних тіней» на їхній землі більше немає.
Voices from Ukraine. Landscapes
26 вересня 2025 – 25 січня 2026
BWA Wrocław Główny
вул. Пілсудського 105, Вроцлав
Куратор: Марта Ґендера