Йога буває полькою

malina_michalska_1969_pap.jpg, full-width, Маліна Міхальська під час занять йогою, Варшава, 1969 рік, фот. Jakub Grelowski/PAP

#спадщина

#мова і література

Кажуть, одна з жінок, яка запровадила в Польщі моду на Індію, вихлюпнула в озеро Морське Око воду з Гангу і навчила Далай-ламу вегетаріанства. А інша – зачаровувала йогою поеток й експериментувала, поєднуючи цю систему психопрактик з балетом.

Звідки в Польщі йога?

Перш ніж розповідати про цих незвичайних жінок, повернімося до початку ХХ століття. Хоча сьогодні йога – це елемент модного способу життя міленіалів, популярною у Польщі вона стала набагато раніше. У 1909 році вийшла книжка з однією з найдовших назв у історії польської літератури: «Розвиток сили волі за допомогою психофізичних вправ згідно з давніми арійськими традиціями та власним досвідом представляє своїм співвітчизникам Вінцентій Лютославський». Її автор, філософ і публіцист, дядько видатного композитора Вітольда Лютославського, написав цю новаторську працю в результаті довгих і глибоких пошуків шляху оздоровлення. Лютославський періодично страждав від фізичної слабкості та неврозів. Він звертався до традиційної медицини, гіпнозу, пробував молитися. Марно.

Вінцентій Лютославський, фото з родинного архіву

Лише після багатьох годин, які Лютославський провів в одній з найбільших книгозбірень світу – в лондонській Британській бібліотеці (British Library), він відкрив для себе шлях до психофізичного благополуччя. Ліком виявилися асани – позиції йоги та дихальна техніка пранаяма. «Потрібно ввести у життя ритм, і тоді в ньому запанує гармонія», — писав Лютославський у «Розвитку сили волі...».

Цікаво, що в Лондоні Лютославський ознайомився з індуїстськими практиками не вперше. Наприкінці XIX століття філософ брав участь у чиказькій зустрічі з ченцем Вівеканандою, який поширював знання про індуїзм на Заході. Тоді Лютославський назвав учасників зустрічі «сектантами». Через кілька років йога, можна сказати, врятувала йому життя.

«Заражена» езотерикою

До Лютославського ми ще повернемося. Філософ дійсно був піонером нового способу життя, в якому утримання (відмова від алкоголю, тютюну та деякої їжі) поєднувалося з фізичними та дихальними вправами. Однак справжньою «зв’язковою» між культурою батьківщини Ганді та Польщею була Ванда Диновська.

Зацікавленням містицизмом та езотерикою Ванда «заразилася» ще в дитинстві. У Євстахія та Олени Диновських часто гостювали письменники і художники. Завдяки батькам молода Ванда познайомилася з Тадеушем Міцінським, одним із найвиразніших поетів Молодої Польщі, який захоплювався гнозою, містикою, окультизмом і духовністю та був членом Варшавського теософського товариства, яке існувало до Першої світової війни.

Thumbnail — Ванда Диновська, фото з родинного архіву

Його зацікавлення сильно вплинули на світогляд молодої Диновської, яка вже в підлітковому віці вірила в реінкарнацію і багато часу присвячувала читанню езотеричної та релігійної літератури. Через роки це юнацьке захоплення містикою перетвориться на життєвий шлях, який приведе її до самого Махатми Ганді.

Ім’я від Ганді

Однак спочатку Диновська зацікавилася теософією. Під час Першої світової війни вона приєднується до Італійського теософського товариства, вірячи, що така ж організація незабаром буде створена й у Польщі. Дозволу на вступ до цього товариства вона попросила у самої Анни Безант, тодішньої керівнички всесвітнього Теософського товариства. Кажуть, щоб зустрітися з Безант в Парижі, вона заклала в ломбарді всі свої коштовності. У французькій столиці Диновська познайомилася з відомим індійським мислителем Крішнамурті. Від Безант вона отримала письмовий дозвіл, і невдовзі на її шиї з’явився амулет – великий світло-зелений хризоліт. Раніше цей камінь належав засновниці Теософського товариства, письменниці та окультистці Олені Блаватській.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Махатма Ганді, до 1942 року, фот. Wikimedia.org

Picture image

mahatma_gandhi_wikipedia.jpg

Захоплення теософією поєднувалося з поглибленим вивченням книг індуїзму, адже теософія передбачала інтерес до різних релігій та форм духовного життя. У 1935 році Диновська їде до Індії на конгрес теософів. Тоді вона, мабуть, не здогадувалася, що пункт призначення цієї подорожі стане місцем, де вона проведе решту свого життя і де його закінчить. Коли почалася війна, вона спробувала повернутися до Європи, але намагання отримати візу в одну з європейських країн не були успішними. Диновська повернулася до Індії, яка стала її другою батьківщиною. Саме тоді, у другій половині 1930-х років, вона познайомилася і подружилася з Ганді, з яким її поєднало глибоке прагнення свободи. Саме він дає їй ім'я «Умадеві», що означає «Світла душа».

Жінка-інститут

Після смерті свого вчителя в 1948 році (у листах вона називала його «Бапу», тобто «батьком»), Диновська повністю ангажується в популяризаторську діяльність у рамках роботи заснованої кількома роками раніше в Мадрасі Польсько-індійської бібліотеки. Разом із Мауріцієм Фрідманом, польським євреєм, який емігрував до Індії водночас з Диновською, вона здійснює неймовірне – як редактор, перекладач, коректор і видавець готує до друку кілька десятків праць про індійську культуру та релігію, включаючи, звісно, тексти про йогу. Польсько-індійська бібліотека видала, зокрема, праці Крішнамурті, Рамани Махарші, Олени Блаватської та Вівекананди. Диновська також переклала одну зі священних книг індуїзму Бхагавад-Гіту, видану в Мадрасі під назвою «Бхагавад-Гіта: Пісня Господа». Однак вершиною досягнень Бібліотеки стала монументальна шеститомна «Індійська антологія», яка присвячена, серед іншого, санскриту і містить твори Ганді. У 1960 році видання «Антології» від Диновської отримав тодішній краківський єпископ Кароль Войтила. Подейкують, жінка передбачила, що він стане першим слов'янським Папою Римським.

Picture display

standardowy (864px desktop)

Ванда Диновська, фото з родинного архіву

Picture image

wanda_dynowska_archiwum_rodzinne.jpg

Цікаво, що її популяризаторська діяльність також стосувалася польської культури. Диновська перекладала англійською мовою поезію Яна Кохановського. В одному з листів вона писала про свою діяльність як про «міст, який за допомогою книжок будує між душами Індії та Польщі». Польсько-індійська бібліотека, спільне дітище польських емігрантів, діяла майже три десятиліття і тривалий час залишалася єдиним джерелом знань про індійську культуру польською мовою.

Французький шпигун?

Закутана в традиційний індійський одяг – сарі – п'ятиметровий шматок тканини, з намальованою бінді (священна індійська крапка на чолі, а точніше на чакрі третього ока), Диновська-Умадеві була настільки ексцентричною особою, що викликала занепокоєння з боку влади Польської Народної Республіки. Служби ПНР вважали її французькою шпигункою і пильно стежили за її діяльністю під час двох візитів на батьківщину у 1960 і 1969 роках (щоразу під час турне вона проводила зустрічі, на яких ділилася вченням своїх духовних учителів).

Після першого з цих візитів Диновська взялася допомагати тибетським сиротам в Дармсалі, де після поразки повстання проти Китаю була резиденція Далай-лами XIV. У той час Умадеві сильно зближується з буддизмом, а Польсько-індійська бібліотека також почала публікувати пов’язані з Тибетом твори. Коли Диновська приїхала в Дармсалу, духовному лідеру тибетців було 25 років. У 2008 році Далай-лама відвідав Польщу і у своєму виступі у Ґданську назвав Диновську своєю «прийомною матір'ю, завдяки якій він став вегетаріанцем». Робота з тибетськими дітьми та молоддю, а також публікації про тибетську культуру та релігію були її останньою справою. Вона більше не могла жити на такій висоті і переїхала до римо-католицького монастиря в Майсурі на півдні Індії. Стан її здоров'я погіршувався, але Умадеві відмовилася від подальшого прийому ліків. Вона пішла з життя спокійно і при свідомості, за словами польського індолога Леона Циборана – як «справжня йога і містик».

Остання медитація

Існує принаймні дві версії того, як Диновська провела останні хвилини свого життя. За однією – вона померла, занурившись у глибоке споглядання в класичній медитаційній асані. Іншу версію представив ксьондз Мар’ян Батоговский, який стверджував, що Умадеві просила прийняти святі таїнства та взяти участь у богослужінні. Зрештою, для біографії видатної діячки правдивість цих версій має другорядне значення. Диновська не була догматиком і сприймала релігію насамперед як шлях до душевного спокою. Вона не була прив'язана до жодної релігії, і в її індійській квартирі серед фігурок індуїстських божеств також можна було побачити зображення Діви Марії. Диновська мала дві батьківщини і вона проповідувала свободу, а також повагу та інтерес до всіх культур. Священник і багатолітній редактор видання «Tygodnik Powszechny» Адам Бонєцький охарактеризував її як «надзвичайну та глибоку [...] гарну, теплу, комунікабельну та мудру особистість».

Насправді Диновська була не лише популяризаторкою йоги як духовного шляху, а й видатною активісткою, яка пристрасно зводила мости між Індією та Польщею. Кажуть, що задля «заручин» Польщі з Індією вона вихлюпнула воду з ріки Ганг в озеро Морське Око, а шматок гірської породи з Татр дала самому Далай-ламі (який роками зберігав його на своєму столі), а раніше, у міжвоєнний період, «лобіювала» визнання каменю на Вавелі за святу чакру.

Акробатка

Вже згаданий вище Вінцентій Лютославський був другом дому Казимира та Галини Міхальських. Ще підлітком їхня дочка Маліна (Марія Олександра) познайомилася з автором «Розвитку сили волі...» і захопилася тим, як фізичні і дихальні вправи впливають на духовність. Ймовірно, що особистість Лютославського справді істотно позначилася на майбутньому житті Міхальської. Однак ще до того, як жінка стала всесвітньо відомою пропагандисткою хатха-йоги (більш зосередженої на фізичних практиках, ніж на містичних переживаннях), вона була успішною танцівницею, акробаткою та актрисою. Міхальська навчалася у Галини Гуланицької, яка цікавилася екзотичними індійськими та єгипетськими танцями. Вона виступала в опереті та танцювала сольні партії у варшавському Великому театрі, а після війни, маючи акробатичну освіту, виступала в цирках і театрах вар’єте. Саме тоді вона починає займатися педагогічною діяльністю: 1957 року в столичному Домі культури Старого міста вона засновує Студію танцювальної гімнастики. Міхальська експериментувала з рухом: у програму Студії вона включила елементи йоги, з якою ознайомилася глибше, тому що, як і Лютославський, мала проблеми зі здоров’ям.

Malina Michalska jako zjawa w "Nocy Walpurgi", fotografia sytuacyjna, 1938, fot. Foto Forbert/fot.Rosner/www.audiovis.nac.gov.pl (NAC) — Маліна Міхальська, танцівниця, 1934-1939, фот. www.audiovis.nac.gov.pl (NAC)

У 1960 році, щоб впоратися з післяопераційними ускладненнями, вона шукала способи поліпшити своє здоров'я, і ці пошуки привели її до тибетської медицини та індійської системи фізичних і дихальних вправ. Про тибетську медицину вона дізналася з книг монаха-бенедиктинця Кирила Красінського. Звідки вона брала інформацію про йогу? Можливо, зокрема й з «Розвитку сили волі...» Вінцентія Лютославського.

Спочатку асани були в школі Міхальської лише ексцентричним доповненням до балету, але поступово вони витіснили танцювальні заняття на марґінес і стали основою шкільної освітньої програми. Через кілька років Студія потрапила до списку International Yoga Felowship Movemen, а «дозвіл» на право вести школу хатха-йоги Міхальська отримала від посла Індії в Польщі. Одна з учасниць курсів Студії, Марія Дятловицька, так згадує навчання під керівництвом Міхальської:

Я почувався чудово завдяки вправам, які впродовж кількох років виконувала із Маліною Міхальською, яку обожнювали її учениці. [...] Заняття проходили на Ринку Старого міста, а після них, переповнена енергією, я поверталася додому через Краківське передмістя і Новий Світ.

Жінка-гума перед камерою

Малина Михальская — инструктор йоги, 1969 год. Фото: Мариуш Шиперко / PAP — Маліна Міхальська як інструктор з йоги, 1969, Варшава, фот. Mariusz Szyperko/PAP

У 1969 році танцівниця і йогиня стала героїнею одного з випусків польської кінохроніки (епізод мав назву «Еластичний хребет»). У матеріалі тривалістю близько двох хвилин можна було почути, як популяризаторка йоги говорить спокійним, гіпнотичним голосом: «Щоб максимально розслабитися, ми повинні відчути тягар...», а під час виконання наступних, складніших асан вона радить: «Рукою м’яко, як змія, обвиваємо талію, наче модним поясом». З матеріалів Студії документальних фільмів у Варшаві ми дізнаємося, що вправи Міхальської можуть лікувати цукровий діабет, хвороби нирок, астму та ревматизм. У фільмі ми бачимо вже понад п’ятдесятирічну Міхальську, яка легко виходить на наступні позиції («Маліна була жінкою-гумою», — писала про неї Марія Терлецька в часописі «Столиця»). У фільмі йогиню зображено як столичну знаменитість, яка навчила хатха-йозі понад тисячу осіб, зокрема, як сказано в хроніці, «лікарів, акторів та адвокатів». Серед жінок, яких надихнула Міхальська, була поетеса Анна Свірщинська. Літераторка, яка, окрім занять йогою, також дотримувалася вегетаріанської дієти, присвятила кілька своїх віршів фізичним вправам, зокрема під назвою: «Геніальне тіло йоги»:

Мені вже набридло моє тіло / На марно вже стільки літ/намагаюся його видресирувати [...] Воно незграбне / [...] й ніколи не стане / геніальним тілом йоги

– з гіркотою писала поетеса.

Всесвіт і я – єдині

Вершиною творчості Маліни Міхальської стала книжка «Хатха-йога для всіх», яку вперше видало у 1972 році Національне медичне видавництво (у серії «Здоров'я для кожного»). Посібник містить поради щодо психічного настрою, відповідного одягу, правильного дихання, а також подає 60 ретельно описаних асан. Михальська сама позувала для всіх фотографій, які ілюструють різні пози. Хоча хатха-йога є більш «європеїзованою» версією йоги, в якій значну увагу приділено фізичним вправам, а не їхнім метафізичним вимірам, Міхальська у своїй книжці не оминула духовні аспекти індійської системи вправ:

За допомогою йоги, через найвищу концентрацію і медитацію, можна досягти стану, в якому втрачається відчуття власного «я», коли ВСЕСВІТ, СВІТ і Я стають ОДНИМ ЦІЛИМ [виділення автора].

Picture display

standardowy (864px desktop)

Віслава Шимборська дізналася про отримання Нобелівської премії з літератури, Закопане, 1996, фот. Adam Golec / AG

Picture image

full_szymborska_wislawa_agolec_ag_770.jpg

Книжкою зацікавилася сама Віслава Шимборська, яка з притаманним їй почуттям гумору та скептицизмом написала фейлетон-рецензію для видання «Życie Literackie». Хоча у світі спорту Шимборська цікавилася переважно боксом, поетеса уважно вивчала настанови Міхальської, жартома пишучи про них так:

Виконуючи вправу № 25, скептик ще встигне по-світському, неприпустимим чином подумати: що ж я виробляю? [...] У цей момент скептик вирішить розмотатися з Куккутасани. Сподіваймося, що він впорається без швидкої допомоги.

Шимборська також дотепно зазначила, що книжка Міхальської призначена далеко не для всіх:

У тих, хто втомився і нервує, немає часу на тренування, а ті, у кого є час, напевно не такі вже втомлені й зденервовані.

– написала у фейлетоні майбутня нобелівська лауреатка.

Маліна в театрі

Якщо Диновська «привезла Індію на береги Вісли» буквально, то Міхальська лише метафорично: вона хоч і практикувала йогу, але в Індії ніколи не була. Проте слово «лише» тут може бути недоречним, адже внесок Міхальської у популяризацію хатха-йоги величезний. Багато років її книжка була як біблія для поляків, які захоплювалися йогою.

У 2018 році постаттю Міхальської зацікавилася актриса Марта Маліковська, яка створила перформанс, концерт і сеанс медитації під назвою «Маліна». Разом із Маліковською у виставі також взяли участь танцівниця та хореограф Кароліна Крачковська, а також співачка та трубачка, виконавиця польських народних пісень Манюха Біконт. Метою проєкту було дослідити зв’язок між мистецтвом підготовки до ролі та практикою йоги, а також поставити декілька важливих питань: про зв’язок йоги та фемінізму, про сучасну потребу в ритуалах, і про те... як правильно лежати, сидіти і дихати. Ігровий простір Маліковська назвала «Храмом невидимого рожевого єдинорога». Критик Пйотр Моравський писав про виставу як про театр «неймовірної турботи та ніжності».

Джерела: "Joga – droga do transcendencji", A. Świerzowska, Warszawa 2009; "Niepokorne córy II Rzeczpospolitej i PRL", J. Molenda, Warszawa 2016; "Hatha-joga dla wszystkich", M. Michalska, Warszawa 1973; "Lektury nadobowiązkowe", W. Szymborska, Warszawa 2002; "O Wandzie Dynowskiej (Umadevi – Bogini Światła)", K. Tokarski, artykuł opublikowany na portalu joga-joga.pl; e-teatr.pl; dwutygodnik.com; focus.pl.

Переклад: Тарас Лильо

Мова Ukrainian

йога

Далай-лама

медитація