Одна з основних відмінностей середньовічного Львова від сучасного – це наявність численних рік та джерел, які тепер засклеплені й течуть під землею. На основі потоків, що стікали з височин, у Львові влаштували так званий гравітаційний водогін. Спочатку воду акумулювали у так званих водозбірниках, звідки її розводили керамічними чи дерев'яними трубами до криниць середмістя.
Найзаможніші мешканці навіть мали воду, підведену до будинків, хоча ванн у той час вдома ще не було. Переважно воду таки набирали з криниць, тож використовували ощадливо. Ці криниці досі збереглися на площах Ринок і Векслярській, згодом з приходом австрійської влади їх оновили. Середньовічні криниці були врівень з землею а то і нижче, тому воду там забруднювали свійські тварини, та й усі нечистоти з вулиці могли вільно стікати донизу. Дуже небезпечним було розташування цвинтарів навколо храмів, тому поширювалися епідемії, що постійно охоплювали Львів.
Воду підводили і до міських купалень, яких чимало було у середньовічному Львові. Зокрема згадуються купальні при шпиталі св. Духа, а поблизу єзуїтської колегії знайшли залишки мармурового різьбленного басейну. В єврейському кварталі була міква – ритуальний басейн, що наповнювався джерельною водою та дощівкою. За правилами до мікви треба було входити попередньо вимитим, отож там також були спеціальні купальні. Милися євреї досить часто, тобто щотижня перед шабатом.
Щодо каналізації, то ще Данило Галицький використовував відвідні канали далеко в поля, подібно до давніх єгиптян. Натомість, коли місто замкнули системою фортифікацій, це питання не отримало задовільного вирішення. Для правильного функціонування каналізаційних труб їх потрібно було влаштовувати під кутом, достатніх інженерних знань ще не було, тому часто каналізаційна система не працювала належним чином. Ці труби здебільшого не були підведені до будинків, люди користувалися нічними горщиками, тому вулицями текли не лише помиї, а нерідко й каналізаційні відходи.
Щоб уникнути зараження люди вживали значну кількість алкоголю, запаси якого зберігали передусім у передпоріжжях. Через те, що фундаменти будинків не завжди стоять на материку, а переважно на піщаній подушці, часто траплялися крадіжки, оскільки в піску легко прокопати ходи до сусідів. За архівними записами такий випадок трапився при будівництві в’язнями кам'яниці Коритовського. В’язні прокопали хід до сусідньої Гепнерівської кам'яниці та викрали значні запаси вина, що зберігалося в діжках.
Значно прогресивнішою за водопостачання і каналізацію була система опалення середньовічної кам'яниці. Посередині підвалу влаштовувався гіпокауст – піч з декількома камерами та повітряними каналами. Цю систему, запозичену ще з Давнього Риму, успішно використовували у Львові. До передньої камери гіпокаусту вкладали дрова, в наступній камері, як правило, лежали великі камені, що тримали тепло. Від гіпокаусту в товщі стін та, можливо, в підлозі, розводили керамічні трубки, якими тепле повітря потрапляло до верхніх поверхів.
Тіні середньовіччя тепер