Впродовж дня він стенографував засідання комісії британського парламенту, вечорами вивчав есперанто, а у вільний час розмірковував над концепцією ідеального міста. Ебенізеру Говарду — йдеться саме про нього — прийшла в голову ідея створити місто-сад. Свою теорію або, як дехто вважає, утопію, він виклав в опублікованій 1898 року книжці, більш відоме друге видання якої має назву «Міста-сади майбутнього» (1902). Теоретично це мала бути протиотрута від згубних наслідків промислової революції, особливо від перенаселення міських центрів. На практиці вона виявилася не зовсім ефективною.
Подкова Лєсьна, вілла «Аїда», 1914. На фото: Анджей Пілявіц, Марія Висоцька (в заміжжі Пьонтковська, звана Бабеткою), Анна Лільпоп (пізніше дружина Ярослава Івашкевича), гувернантка Сісі, Владислава Станкевич, Анєла Пілявіцова (уроджена Лільпоп), Станіслав Пілавіц, фот. archiwum Muzeum w Stawisku/Fotonova
Згідно з проєктом переваги життя в оточених зеленню містах-садах подалі від урбанізованих районів мали поєднуватися з вигодами цивілізації. Центром такого гібриду планували зробити сад поміж громадських будівель: ратуші, театру, музею, бібліотеки, лікарні. Навколо розташовувався парк, звідти радіально розходилися дороги, утворюючи алеї з рекреаційними, службовими та житловими об’єктами. На периферії – сільськогосподарські угіддя, призначення яких – гарантувати економічну самодостатність. Громадський простір повинен був стати суспільною власністю, а розвиток території та щільність населення мали контролювати. Як показав час, повна гармонія міста та природи так і залишилася мрією.
Станіслав Вільгельм Лільпоп, Ганя Лільпопівна (праворуч) зі своєю подругою Марією Висоцькою (в заміжжі П’ятковською, яку в дитинстві називалася Бабеткою) в літньому саду вілли сім’ї Лільпопів «Аїда», Подкова Лєсьна, травень 1909 р., фот. Stanisław Wilhelm Lilpop / archiwum Muzeum w Stawisku / FOTONOVA
У Польщі також був мрійник, який хотів оздоровити місто. Владислав Добжинський, лікар за освітою, продовжував справу Говарда. Він захоплювався тим, як ідею Говарда реалізували британці: особливо йому сподобалося містечко Летчверт Ґарден Сіті – він навіть говорив, що «міста з казок стали реальністю». У 1909 році Добжинський створив Комісію у справах міст-садів при Варшавському товаристві гігієни. В архітектурі Добжинський був самоучкою, ідеалістом, який так і не здійснив своїх планів щодо «прекрасного саду-передмістя Варшави».
Добжинський стверджував, що через політичні та соціальні обставини в Польщі реалізувати концепцію Говарда в її первозданному вигляді неможливо. Створення зразкових проєктів у Зомбках і Млоцінах під Варшавою призупинила війна (1914 р.). Пізніше до них уже не поверталися. Польща була змушена задовольнятися лише замінниками – садами в приміських зонах та зеленими мікрорайонами в межах міст.
Найближчим до ідеалу є містечко Подкова Лєсьна, яка разом із містами Мілянувек і Брвінув утворює так зване «Тримісто Садів» (Trójmiasto Ogrodów). Воно має концентричне розташування вулиць у формі підкови. Його серцем, а точніше легенями, є парк зі ставом – місце зустрічей і відпочинку. Тут також забезпечили сполучення з більшими міськими осередками (Говард надавав цьому важливе значення): у 1920-х роках у місті відкрили залізничну станцію. Невдовзі вишукані вілли тонули в зелені скверів, садів і лісів. Найвідоміша з них – «Аїда» – була осередком мистецького життя. Тут зупинялися сім’я Івашкевичів, Кароль Шимановський, поети групи «Скамандр». Однак Підкова Лєсьна та Мілянувек відрізняються від вікторіанського бачення міста-саду однією важливою деталлю: вони не замінюють собою мегаполіс, а служать його своєрідним «закуліссям». Як то кажуть, працювати у місті, жити за містом.
Садиба, в якій жили Анна та Ярослав Івашкевичі, сьогодні Музей імені Анни та Ярослава Івашкевичів у маєтку Ставіско, Подкова Лєсьна, фот. Tomasz Wierzejski/East News
Свого часу було популярно створювати зелені райони. Зразками таких анклавів посеред бетонних джунглів є дільниці Влохи та Жолібож у Варшаві, Кам’яна Гора у Ґдині, Дзєсьонта в Любліні, Ґішовєц у Катовіце, Вільче Ґардло в Ґлівіце. Автором деяких із цих проєктів є видатний урбаніст Тадеуш Толвінський. З думкою про місто-сад створювали й робітничий квартал Нова Гута, який згодом увійшов до складу Кракова. Сам Говард, який брав участь у VIII Всесвітньому конгресі есперантистів у 1912 році, захоплювався краєвидами Кракова, називаючи його «містом-садом природного розвитку».
Новогутська затока, Нова Гута, Краків, фот. Michał Łepecki/AG
Час від часу концепція Говарда відроджується. Проте економічна самодостатність, повернення до природи та її повної гармонії з цивілізацією досі є ідеалом, а не реальністю.
Кам’яна Гора, фот. Kamil Gozdan/AG
Джерело: Adam Czyżewski, Ebenezer Howard „Trzewia Lewiatana. Miasta ogrody przyszłości”, Warszawa 2009, www.morizon.pl, www.miastaogrody.pl; opr. MKD;
Переклад: Тарас Лильо
Автор: Аґнєшка Варнке