«Матері Херсона» стануть першою українською оперою, поставленою в Польщі. Хотілося б попросити вас порадити польському читачеві одну українську оперу, яку варто послухати. Що б це була за опера?
У нас, на жаль, не так багато опер, при тому, що ми всі любимо Україну саме як співочу країна. Співоча, але якось з оперою складається не найкращим чином.
У нас є опери, які були написані нещодавно. Наприклад, Алла Загайкевич – вона, до речі, приїде на прем’єру – написала «Вишиваний. Король України». Є «Золотий обруч» Бориса Лятошинського. Є ще кілька опер, які варто було б згадати. Я не буду зараз говорити про зовсім класичні – Лисенка і Гулака-Артемовського, бо це вже зовсім інша історія. Хотілося б усе-таки наблизитися до сучасності. Хоча це хороші опери.
У нас є такий сучасний композитор Олександр Родін, який написав «Катерину». Ми намагаємося створити повноцінну традицію. Але те, що я бачу, – у нас, на жаль, дуже важко складається співпраця композиторів і оперних театрів і я сподіваюся, що нам вдасться налагодити цей зв’язок.
Зазвичай у нас проблема в тому, що композитори не дуже розуміють, чого хоче від них театр, чого він від них очікує. А з іншого боку, театри не розуміють композиторів і не знають, як із ними працювати. І не завжди розуміють, як саме композиторам треба писати для театру.
Тому я думаю, що, на жаль, у нас немає потоку сучасних опер, які регулярно з’являлися б протягом останніх років. Це важкий процес, який не просто йде. Але я все ж таки сподіваюся, що ми зможемо зрушити його з мертвої точки.
І, зокрема, «Вишиваний. Король України», а, можливо, й «Матері Херсона» – подивимося за результатами – теж стануть якимось приємним прецедентом.
Після Варшави опера має прозвучати в Нью-Йорку. Чи уявляєте ви по-різному польського та американського слухача? І чи змінює міжнародний контекст те, як ви думаєте про цей твір?
Так, це важливі аспекти. Я намагався – не кажу, що в мене вийшло, але принаймні така мета в мене була – зорієнтуватися також на американського слухача і зрозуміти, що саме йому цікаво. Я був у Нью-Йорку, передивився всі вистави, до яких тільки зміг дістатися, і намагався зрозуміти, чому вони обирають саме ці вистави, що саме їх у них приваблює. Я намагався перенести цей досвід у свою музику.
Не знаю, чи мені це вдалося – це вже побачимо за результатами, коли все відбудеться. Але мені здається, що щось таке все-таки вдалося.
Звісно, слухач дуже різний. Я взагалі був вражений. У нас є якесь уявлення, що цей західний світ – він наче герметичний і всі все розуміють однаково. А музика – універсальна мова. Але ні, не однаково. Взагалі не однаково.
Америка – це інший світ. Перші рази, коли я там був, я був у шоці від масштабів і від того, наскільки все інакше: які в них інші пріоритети, цінності, як вони інакше слухають музику. Чи я розумію, у чому саме різниця? Думаю, десь на інтуїтивному рівні – так. Навряд чи я зможу пояснити, у чому саме, але мені здається, що, працюючи над оперою, я дедалі більше це брав до уваги.
Тобто ви про це думали, коли писали оперу?
Так, звісно. Переді мною була надважка задача: я пишу українську оперу для Нью-Йорка англійською мовою, на українську тему, при цьому перша постановка відбувається в Польщі. І якось мені треба було все це врахувати.
При цьому це має бути сучасна музика, але не настільки сучасна, щоб її, наприклад, не могли зрозуміти самі матері, про котрих в опері йдеться. Для мене камертоном були саме вони: чи зрозуміють вони цю музику?
Зараз, після концерту в Києві, ми побачили, що розуміють. Самі люди, з яких писалися всі ці персонажі, відчули себе, їм сподобалося. Вони розчулились і це був для мене найкращий маркер.
Тобто тут дуже багато складових: і щоб музика була сучасною, але водночас зрозумілою; і щоб вона була американською за певним відчуттям, але залишалася українською за темою; і при цьому постановка відбувається в Польщі.
Тож мій підхід полягає в тому, що я маю розуміти, для кого я пишу, для чого я пишу, у який час я пишу, яка мета цього твору, які люди його виконуватимуть. Я маю розуміти контекст – тоді мені легше писати.
Бо писати якусь абстрактну музику для якихось абстрактних людей з абстрактною метою мені дуже важко.