Вибух водню і вибух війни. Як «Зірка Польщі» не потрапила на небо

gwiazda_polski_nac_22.jpg, default, Підготовка до польоту в стратосферу на повітряній кулі «Зірка Польщі», 1938 р., фот. Siemianowski T./Biblioteka Narodowa Polona, Вибух водню і вибух війни. Як «Зірка Польщі» не потрапила на небо

#спадщина

З Татр до стратосфери. Саме такий маршрут мала здолати «Зірка Польщі» («Gwiazda Polski») – потужна пілотована повітряна куля, щоб побити рекорд висоти польоту для такого типу літальних апаратів. До того найкращий результат показав американець Альберта Стівенс, який піднісся на 22 кілометри. Поляки вирішили сягнути 30 тисяч метрів над земною поверхнею.

Йшлося не лише про надзвичайно довгий за тривалістю підйом стратостата, а й про наукові спостереження і вимірювання космічної радіації у вищих повітряних шарах. Під час підготовки з’явилося багато запитань про конкретну дату запуску, оголошували навіть фальшиві алярми. Однак керівникам проєкту довелося брати до уваги не тиск оточення, а передовсім об’єктивні погодні умови. Втім, на початку жовтня 1938 року на Польщу один за одним насувалися циклони, розпогоджувалося лише на нетривалий час – тож було два варіанти: або встигнути запустити кулю під час короткотривалого прояснення, або терпляче чекати на стабільніший антициклон. «Найімовірніше, з огляду на прагнення досягти максимальних результатів польоту, керівництво вирішить почекати», – зазначалося в повідомленні Польського телеграфного агентства.

Піонер телебачення хоче до неба

Д-р Костянтин Йодко-Наркевич під час спостережного польоту на повітряній кулі «Зірка Польщі» в Хохолівській долині, 1938р., фот. Siemianowski T./Biblioteka Narodowa Polona

Однак повернімося до початків. Як виникла ця ідея? Після швейцарських, радянських та американських досягнень у висотних польотах на повітряній кулі поляки також хотіли проявити себе в цьому змаганні. Проєкт стали обмірковувати в 1935-1937 роках, а організацією заходу зайнялася Ліга повітряної та протигазової оборони, яка сприяла розвитку спортивної та військової авіації. Тоді ж було створено комітет під головуванням фізика Мечислава Вольфке, якого вважають провісником телебачення (ще підлітком він створив телектроскоп – пристрій, який за допомогою електромагнітних хвиль передає зображення). Цей важливий момент в історії польської аеронавтики Вольфке занотував у своєму щоденнику лаконічно. Фізик і популяризатор науки Єжи Ярош цитує: «У нотатках за 1937 рік є речення: “Мене обрали президентом Наукової ради Першого польського стратосферного польоту”». З науковцем співпрацювали інженери Францішек Рудніцький та Станіслав Мазурек. Останній описав пов’язану з підготовкою до польоту пригоду у виданій 1938 року книжці «На повітряній кулі до стратосфери» (“Balonem do stratosfery”). Ідея справила враження на тодішнього президента Іґнація Мосціцького, який сам мав вузькоспеціалізовану хімічну освіту та підтверджені десятками патентів наукові досягнення. Тому він високо оцінив розроблений командою ентузіастів технічний та дослідницький проєкт і навіть прийняв учасників першого засідання Наукової ради в Королівському замку.

Герметична капсула

Наповнення оболонки повітряної кулі воднем. Підготовка в Хохолівській долині до польоту в стратосферу на повітряній кулі «Зірка Польщі», 1938 р., фот. Siemianowski T./Biblioteka Narodowa Polona

Корабель збудували на фабриці повітряних куль і парашутів у Леґіоново – підприємстві, про яке сьогодні майже забули, але у міжвоєнний період воно динамічно розвивалося і розширювало асортимент продукції (крім багатьох видів повітряних куль, фабрика також виробляла парашути, намети, надувні човни та водолазні костюми). Оболонку шили з шовку, виготовленого в місті Мілянувек, де функціонувала заснована братами Вітачеками перша Експериментальна шовкопрядна станція. Для її пошиття використано аж 12 тисяч квадратних метрів тканини. На заводах в Сяноці шовк прогумували зсередини, а зовні покрили речовиною з домішкою алюмінію. Польській команді вдалося створити найтоншу та найлегшу оболонку повітряної кулі об’ємом 124 000 кубічних метрів. Для її наповнення використано тисячі водневих балонів з Державного заводу азотних сполук, розташованого у промисловому районі Тарнова – Мосціце. Вантаж транспортували потягом до Закопаного, а звідти вантажівками до запланованого місця запуску. На великій висоті «садити» екіпаж у традиційний кошик було б нерозумно, тому збудували закриту гондолу, задуману як герметична капсула. Її пофарбували у чорні та білі смуги (це мало сприяти рівномірному нагріванню її поверхні), покрили обробленою водовідпірною сумішшю бляхою й оснастили парашутом з автоматичною активацією. Всього-на-всього 140-кілограмову гондолу сконструював Ян Шаль, інженер, поліглот, авіаційний винахідник, співробітник видатного швейцарського фізика і конструктора стратостатів Оґюста Пікара, а також засновник Фабрики авіаційних і автомобільних аксесуарів MOTOLUX у Варшаві на вул. Гуцульській 6. Екіпаж піонерського стратостата мав складатися з піонера авіаційного спорту, капітана Збіґнєва Бужинського та фізика й мандрівника, доктора Костянтина Наркевича-Йодко. Спочатку місцем старту було обрано Ойцув, село поблизу Кракова, але консультант цього запуску Альберт Стівенс вирішив, що Хохоловська долина для цього надається більше. До речі, цікаво, що Стівенс, як рекордсмен, сприяв спробі побити свій же рекорд, ставлячи науково-технічну мету вище зафіксованих в енциклопедіях індивідуальних успіхів.

Сліпуча блискавка

Сторінка з газети «Dzień Dobry», р. 8, № 285 (15 жовтня 1938), Варшава «Дім Преси», фот. Biblioteka Narodowa Polona

«Повітряна куля горить! Оглушливий вибух у Хохоловській долині», – прогриміла газета «Dzień Dobry», повідомляючи про невдалу спробу старту «Зірки Польщі». Перед четвертою годиною ранку в ніч з 13 на 14 жовтня погодні умови настільки погіршилися, що було прийнято рішення про скасування запуску. Як тільки у світлі встановлених у Долині величезних прожекторів газ почав впорскуватися в оболонку, знявся сильний вітер, що слушно потрактували як небезпеку для екіпажу. Тому з повітряної кулі необхідно було випустити весь водень. Пожежа спалахнула у верхній частині чаші – ймовірно, через тертя і, як наслідок, електризацію прогумованої тканини, що викликало іскру й спричинило потужний вибух газу.

Раптом пролунав оглушливий гуркіт і Хохолівську долину заповнило полум’я. Це нагадувало величезну сліпучу блискавку, відлиск якої можна було побачити далеко в горах. Серед глядачів, які масово прибули на автомобілях із Кракова та Закопаного [...], спочатку спалахнула паніка [...].

– у такому сенсаційному тоні про цю подію писала газета «Dzień Dobry». Однак загальне збурення вдалося опанувати, аварія обійшлася без жертв – знищено лише десяту частину оболонки, яку планували пізніше полагодити. У пресі також наголошували, що повітряну кулю передбачливо застрахували, тому збитки можна було фінансово «амортизувати», що давало надію на подальшу реалізацію проєкту. Невдалий запуск 1938 року не змусив ентузіастів ідеї опустити руки: вони запланували наступні спроби.

Гелій made in USA

Вибух водню і пожежа під час надування оболонки повітряної кулі. Підготовка до польоту в стратосферу на повітряній кулі «Польська Зірка», Хохолівська долина, 1938 р., фот. Siemianowski T./Narodowe Archiwum Cyfrowe NAC

«Цей запуск у всіх на вустах – як відпочивальників, так і постійних мешканців», – писав тижневик «Wschód» влітку 1939 року, лише за кілька днів до початку Другої світової війни. Саме тоді у карпатському містечку Славсько мав відбутися повторний довгоочікуваний старт повітряної кулі. Пам’ятаючи про минулорічну катастрофу, організатори заходу вирішили замінити легкозаймистий водень благородним негорючим гелієм. Балони з цим газом прибули аж зі США. За день старту планували вибрати дату з 1 по 15 вересня. «Все вказує на те, що запуск «Польської Зірки» зі Славська стане тріумфом польської науки, аеронавтики та аеростатичної техніки», — писала преса в дусі переповненого ентузіазмом очікування. Однак, неважко здогадатися, що розпочата німцями війна проти Польщі перешкодила здійснити цей сміливий план.

На марці та у сквері

Рекордний політ не відбувся, але «Зірка Польщі» увійшла в історію світового повітроплавання як найбільша традиційна стратосферна куля (більшими були лише самохідні дирижаблі). Тому не дивно, що кораблю дали таку величну назву, яка вирізняє його з-поміж повітряних куль, що отримали звичні назви, на зразок «Мазовія» («Mazowsze») або «Яблонна» («Jabłonna»). Томаш Матушак увесь цей проєкт підсумував так:

Спроєктована групою польських дизайнерів [повітряна куля] побудована за класичною технологією на вітчизняних заводах і з польської сировини, була доказом високорозвиненої технічної думки. Схожа ситуація була і з оснащенням гондоли. Спосіб фінансування всього підприємства також заслуговує на увагу, адже всі фінансові ресурси надходили з добровільних грошових пожертвувань банків, промислових підприємств та приватних осіб.

Сьогодні про ті події нам пригадують, зокрема, аудіовізуальні архіви – точніше, фрагменти довоєнних записів. Кількадесятисекундні кліпи, фрагменти «Тижневика Польської телеграфної агенції» (попередника культової польської кінохроніки), показують на вантажівці гондолу «Зірка Польщі» на тлі величних татранських краєвидів, а також привідкривають закулісся виготовлення оболонки повітряної кулі. Ми бачимо, як жінки та чоловіки наполегливо працюють у команді над елементами конструкції. Оповідач типовим для такого формату тоном описує цей процес як вагомий та складний («після склеювання країв ідеально тонкого шовкового матеріалу, насиченого гумою, роблять шов і остаточно його заклеюють смужкою такого ж газонепроникного матеріалу»). Ще у вересні 1938 року «Зірку Польщі» унікальною маркою (проєкт Леонарда Совінського) вартістю 75 грошів відзначила Польська Пошта. Гуляючи варшавським районом Мокотув, ми можемо натрапити на сквер, який названо на честь цієї надзвичайної кулі. Сьогодні безсумнівно, можна сприймати «Зірку Польщі» за символ амбіцій та мрій польських науковців, і зв’язку між спортивними результатами та науковими досягненнями.

Переклад: Тарас Лильо

Автор: Марцеліна Обарська

Джерела: "Wschód: Lwów, Stanisławów, Tarnopol: życie miast i wsi województw południowo-wschodnich", 1939, nr 145; "Kronika Nadbużańska: demokratyczny tygodnik regionalny: Chełm, Hrubieszów, Włodawa", 1938, nr 39/269; Biuletyn Polskiej Agencji Telegraficznej 1938, nr 274; nr 248; nr 220; "Dzień Dobry" R.8, nr 285 (15 października 1938); J. Jarosz, "Gwiazda Polski – ambitny projekt z udziałem Wolfkego", Polskie Towarzystwo Fizyczne; T. Matuszak, "Gwiazda Polski: próba pierwszego polskiego lotu stratosferycznego", "Piotrkowskie Zeszyty Historyczne" 2004, nr 6, s. 141-154; strona internetowa Muzeum Historycznego w Legionowie.

Мова Ukrainian

зірка польщі

повітряна куля