Яка подія фестивалю є для вас найбільш очікуваною?
Важко виокремити, бо для мене всі події очікувані. Ну, але, правду кажучи, це презентація книжки Сергія Жадана «Мій Шульц». До неї увійшли есеї, які він виголошував на ШульцФесті у 2020 році, а згодом у 2022-му – тоді єдиний раз онлайн, не зміг приїхати, але підготував дуже цільний, істотний текст. А перед тим, ще у 2018 році, у перекладі Яцека Подсядло з’явилась збірка його віршів польською мовою під назвою «Дрогобич». Це вірші Жадана, які він писав, перебуваючи у Дрогобичі чи поблизу. До цієї збірки він написав передмову «Дрогобич та околиці», яка також увійшла до книги «Мій Шульц». Також книга містить цикл «Шульц. Псалми» зі збірки поезій «Скрипниківка». Ще один есей автор написав спеціально для цієї книги. Все це зібрано під однією обкладинкою під назвою «Мій Шульц».
Також Жадан намалював 22 малюнки вугіллям – ілюстрації до книги «Мій Шульц», прем’єрна презентація якої буде поєднана з виставкою малюнків. Тобто це буде дебют Жадана як художника.
Уперше Сергій був на нашому фестивалі у 2014-му. Це було через 2 місяці після анексії Криму, після того, як його побили під будинком обласної адміністрації в Харкові. Він тоді приїжджав з авторськими читаннями й концертом гурту «Жадан і Собаки». Потім був уже на фестивалі у 2016, 2018, 2020 роках. У 2022 році – онлайн. У 2024-му теж не зміг приїхати. А зараз от – знову буде.
Також Сергій Жадан буде на інавгурації фестивалю – на сцені Львівського академічного обласного музично-драматичного театру імені Юрія Дрогобича. Зазвичай у перший день фестивалю, окрім коротких урочистих промов, є інавгураційна лекція або читання. Цього разу це будуть Сергій Жадан з Ришардом Криніцьким.
Криніцький – це представник літературного «Покоління 1968». Він залишився один, бо вже немає ні Адама Заґаєвського, ні Станіслава Бараньчака. Це особлива поетична формація – люди, які не прогнулися й не піддалися системі. Бо ж пам’ятаємо, що в той час режим в Україні та Польщі був однаковим.
Сергій Жадан переклав багато віршів Криніцького. Зараз готується книжка, яка стане дебютом цього автора в українському просторі. І тому Сергієві з Ришардом точно буде про що поговорити. Наголошу, що це буде розмова віршів. Вірші розмовлятимуть між собою. Адже вірші також вміють, можуть і хочуть розмовляти. Крініцький читатиме свої вірші, а Жадан читатиме переклади його поезії. Також з поетами розмовлятимуть письменниця й директорка Видавництва «Чарне» Моніка Шнайдерман та літературознавець Павел Прухняк.
«Чарне», як відомо, одне з головних видавництв Польщі, яке віддавна є амбасадором української літератури. Юрій Андрухович, Тарас Прохасько, Андрій Любка і, звісно ж, Сергій Жидан – всі вони видані у «Чарному». Моніка Шнайдерман матиме про що запитати Сергія.
Павел Прухняк модеруватиме літературну частину фестивалю. Це дуже відомий літературознавець, член Польської академії наук, польського ПЕН клубу й багатьох інших поважних інституцій. Тобто це будуть переплетіння голосів і думок у фокусі поезії. В образі поетичного слова, яке є понад поділами й політичними конфліктами. Тому важливо підкреслити, що такий початок фестивалю є невипадковим. А далі в межах першого дня буде вже традиційна мандрівка вернісажами. Події відбуватимуться у різних локаціях, адже фестиваль охоплює весь Дрогобич.
Окрім літературних читань, будуть індивідуальні виставки художників. Зокрема, відомого польського художника Пьотра Тимоховича. А також нашої подруги з музею Другої світової війни, художниці Анни Кусьмєрчик.
Анна зробила в певному сенсі інспіровані Шульцем колажі. З уламків, уривків нашої реальності, справжньої й уявної. Бо у Шульца є глибока думка про те, що ми наш світ збираємо з уламків розтрощеного дзеркала. А наш світ зараз розтрощений.
Взагалі Шульц відгукується сьогодні дуже сильно. Я особисто розумію його глибше. Зараз, коли розповідаю вам це, то в мене на шкірі з’являються сироти. Тому що це є розтрощений світ з усіма втратами й з усім болем, розтрощене дзеркало, зібрати уламки якого є дуже складним завданням.
Шульц загинув через те, що був євреєм. Це був скромний інтроверт, талановита людина, яка нічого нікому не зробила поганого. Але його вбили з єдиної причини – походження. А чим сьогодні керуються росіяни, коли нас вбивають, крім того, що ми українці? І тому маємо вірші в укриттях.
Наскільки складно сьогодні, в умовах війни, організувати мистецький фестиваль такого масштабу?
Фестиваль – моя місія. Тому вдень у мене моя щоденна університетська робота, а ніч – для фестивалю. Підготовка фестивалю вночі особлива через свою акустику. Але й через тривожність. Бо вночі ще інтенсивніше думається про те, що буде далі? Але цього не уникнути. Наші страхи ще довго нас супроводжуватимуть.
Водночас ми вже навчилися йти із цим далі. Для мене дуже цінно, що до нас приїжджають польські друзі й при таких обставинах. Хоч багато бояться, страх не завжди легко перемогти.Я часто думаю, як написати їм делікатно. Тобто є такий внутрішній бар’єр – бо як ти запрошуєш, якщо в тебе війна? Але зараз я вже навчилася й цього. Та якщо люди не їдуть після 24-го лютого, то це їхній вибір. І він зовсім не означає, що потрібно переривати з ними зв’язок.