Скажімо, вулиця Вінні-Пуха (ul. Kubusia Puchatka). Так-так, Вінні-Пух польською — це Кубусь Пухатек, дослівно Пухнастий Яцько. Ця вуличка невелика — лише 149 метрів, зате в самісінькому центрі міста, поруч з Міністерством Фінансів і головною столичною артерією, що носить назву Новий Світ (ul. Nowy Świat).
Польське ім'я Вінні-Пухові придумала Ірена Тувім, поетка, перекладачка, сестра знаменитого поета Юліана Тувіма, за рік до початку Другої світової війни. І все було б чудово, проте... Минуло майже пів століття, мільйони польських дітей поріднилися з Пухнастим Яцьком, аж раптом з’ясувалося, що це зовсім не маленький ведмедик, а маленька ведмедиця! Річ у тім, що казкового Вінні-Пуха назвали на честь плюшевої іграшки Крістофера Робіна, письменникового сина. А той свою іграшку назвав іменем справжньої ведмедиці на кличку Вінніпег (від міста Вінніпег у Канаді), або скорочено Вінні. Ведмедиця жила в Лондонському зоопарку. Зрештою, Вінні в англійській мові асоціюється радше з жіночим, а не чоловічим іменем.
Далі за справу взялася літературознавиця та спеціалістка з американської літератури, а в ті часи ще студентка, Моніка Адамчик-Ґарбовська. У 1986 році на сторінках журналу «Poezja» з’явилася Фредзя Пхі-Пхі (Fredzia Phi-Phi). І зчинилася буча на цілу країну! «Я не змінювала ведмежаті стать. Я змінила лише ім’я», — виправдовувалася перекладачка. «Фредзя» взялася з «Вінфрід» (повна версія Вінні), а «Пхі-Пхі» з «Пуха».
Що ж, Кубусь Пухатек залишився при своєму імені, а 1954 року, «наприкінці сталінізму, народна влада погодилася назвати так вулицю в самісінькому центрі міста! (…) Мало того, що покровителя вулиці імпортували з Заходу, то він ще й був плюшевим ведмедиком», — пише Ярослав Осовський у книзі «Варшава та її вулиці. Про походження назв» (Jarosław Osowski, Warszawa i jej ulice. O pochodzeniu nazw, Oficyna Wydawnicza Mówią Wieki, Warszawa 2003).
До Другої світової війни тут розташовувалися флігелі особняків, які виходили на сусідні парадні вулиці Новий Світ і Свєнтокшиська. Вже тоді планувалося перетворити це місце у пішохідний пасаж, однак ці ідеї вдалося втілити лише після війни, коли польську столицю відбудовували з руїн. Урбаністичну концепцію камерного кварталу з восьми п’ятиповерхових будинків та липової алеї у післявоєнні роки опрацював архітектор Зиґмунт Стемпінський та його студенти з Варшавської Політехніки, а назву вибрали читачі газети «Ekspres Wieczorny» у плебісциті, що його оголосила редакція.
На Хлопчика-Мізинчика