Насамеред – промовистий факт. У 2008 році його нагородили найстарішою польською кінопремією «Золота качка» і визнали найкращим комедійним актором XX століття. Видатний польський кінорежисер Кшитоф Кесьльовський свого часу про Штура писав:
Мені здається, що це унікальний приклад польського актора, який добре працює (...) у кіно, на телебаченні та в театрі. Чим це зумовлене? Я думаю, що є два елементи, які варто згадати. Перший — техніка, чудова техніка, опанована до досконалості практично в кожній деталі. Друге, не менш важливе, і особливо корисне для кіно, це його знання реальності. І над цими двома навичками стоїть інтелект.
(Виступ у телепрограмі «Обличчя театру: Єжи Штур», за: Кшиштоф Міклашевський, «Обличчя театру. Єжи Штур», KAW 1).
Якою ж була дорога Єжи Штура до слави? Спробуймо бодай коротко пригадати основні віхи його творчого шляху. Він народився 18 квітня 1947 року в родині Тадеуша та Марії Штурів у Кракові. Штури – старий краківський міщанський рід, коріння якого в Австрії.
Після закінчення полоністики в Ягеллонському університеті та акторської майстерності в Краківській державній театральній школі, де згодом був ректором, він розпочав свою кар’єру в Національному Старому Театрі, співпрацюючи, зокрема, з з Анджеєм Вайдою. Штур став відомий широкій аудиторії в середині 1970-х років, коли був співведучим телевізійних програм із циклу «Зустріч з Баладою».
У 1977 році він створив свою першу культову роль у кіно, виконавши роль Лютека Данєляка у фільмі «Водзірей» Фелікса Фалька. Данєляк був нещадним кар'єристом, готовим пожертвувати всім заради успіху. Через рік він зіграв недобросовісного адвоката в драмі Анджея Вайди «Без наркозу». У 1979 році він зіграв ще одну легендарну роль Філіпа Моша у фільмі Кшиштофа Кесьльовського «Аматор».