Срібні леви фестивалю в Ґдині, відзнака FIPRESCI у Карлових Варах і головна нагорода краківського Міжнародного фестивалю незалежного кіно Off Camera. Це лише частина відзнак, які зібрав фільм режисерки Ольги Хайдас – стрічка, що спершу довго чекала на прокатну прем’єру, а згодом майже непомітно пройшла екранами. І дарма, адже Imago – фільм справді незвичайний. Це постпанкова психологічна драма про молоду жінку, яка за жодних обставин не хоче вміститися в рамки, підготовлені для неї суспільством, мізогінною культурою та навіть власною родиною.
Сценарій, написаний Лєною Ґурою, ґрунтується на родинній історії мисткині, а прообразом головної героїні стала її мати (у яку, зрештою, сама Ґура блискуче перевтілилася) – бунтарка, артистка, пов’язана з музичною сценою Триміста доби пізньої ПНР. Розповідаючи про її долю, Хайдас і Ґура створюють портрет «незручної» жінки – дратівливої, некомфортної, такої, що не відповідає очікуванням. Їхнє Imago – це кінематографічний бунт, а водночас історія про материнство і народження зв’язку з донькою.
Це не фільм для всіх, і поріг входження в цю історію справді досить високий. Imago може не подобатися (у мене самого з цим фільмом непрості стосунки), але неможливо не оцінити художню сміливість авторів, оригінальну перспективу й виняткову кінематографічну майстерність – особливо вражає операторська робота Томаша Наумюка. А якщо ви ще й шанувальники сучасної польської літератури, то на додачу отримаєте дотепний акторський епізод Лукаша Орбітовського в яскравій вітрівці, ніби витягнутій просто з глибоких дев’яностих.
Фільм Imago доступний на платформі Canal+ Online.
У квартирі на Добрій немає привидів – маніфест покоління Z